Відокремлені прикладки

Поширені та непоширені прикладки відокремлюються комою (рідше – тире), якщо вони:

• відносяться до іменника - власної чи загальної назви і стоять після нього: Суворий Дант, вигнанець флорентійський, встає із темряви віків середньовічних. (Леся Українка.) Між тернищами густими пасма кіс перебира Мавка – лісу господиня і русалчина сестра. (П.Перебийніс.) Ходила в саду доросла дочка вчителя, красуня Маруся. (С.Васильченко.) Був іще з нами чудесний мисливець, Йосип Євдокимович. (Остап Вишня.);

Примітка. Незалежно від позиції щодо означуваного слова завжди відокремлюються прикладки, що містять слова чоловік, чолов’яга, людина, дівчина, хлопець, дід і под. : Людина широких демократичних поглядів, Григір Тютюнник з великою повагою ставився до культури інших народів. (А.Шевченко.) Шофер – літній чолов’яга – мав атлетичну будову тіла. (Л.Дмитерко.) Не одна доріжка в чистім полі нашому Миколі, хлопцю молодому. (М.Стельмах.). Особливо вирізнявся між хлопцями Павлуша Янович - чистенько зодягнене, випещене, ледаче й капосне хлоп’я. (С.Васильченко.)

• стоять перед іменником і мають додаткове обставинне значення (причинове чи допустове): Видатний воїн, політик і дипломат, князь Володимир зміцнив державний лад, внутрішнє і зовнішнє становище Київської Русі. (З календ.) І, щастя квіти запізнілі, сумують айстри у саду. (В.Сосюра.)

Примітка. Якщо прикладка, що стоїть перед пояснюваним словом, має лише означальне значення, вона не відокремлюється: Директор школи Василь Маркович Рясний був схвильований вкрай. (О.Довженко.) Голова сільради Яремний Кіндрат грає в шахи з головою колгоспу Матвієм Питальником. (Є.Гуцало.) За столом біля паперів і фонографа сидів судовий слідчий Кость Іванович Чорнокнижний. (М.Стельмах.)

• якщо прикладка, виражена іменником – власною назвою, служить для пояснення або уточнення іменника-загальної назви: На Ворсклі стоїть проставлена батьківщина Котляревського – Полтава. (І.Сенченко.)За вікном літа жде антонівка, мій батько посадив її – Антін. (М.Мачківський.)

• якщо прикладка відноситься до особового займенника (незалежно від того, де вона стоїть - перед займенником чи після нього): Я, зима, не сива. Я, зима, красива. (В.Василашко.) І, притомлений Котигорошко, я на груди землі упаду. (А.Малишко.) Та ось на мене, чижика малого, війнуло небо хвилею вологи. (П.Перебийніс.) Дитя очеретів, лукаве й хитре комишанське створіння, як воно поведеться в цих нових умовах? (О.Гончар.);

• якщо прикладка приєднується до означуваного слова словами на прізвище (на ймення), родом, інакше, так званий: Жив на Дніпрі Тарас, на прізвище Сторчак. (П.Куліш.) Якщо ж означуване слово стоїть у формі непрямого відмінка, прикладка може не відокремлюватись: Саме отой дід Гапличок у нашому колгоспі був приставлений до бугая на кличку Імперіалізм. (Є.Гуцало.)

Завжди відокремлюються прикладки, що відносяться до нульового займенника-підмета в неозначено-особовому реченні: Сивочола дитина – жду чудес восени. (П.Перебийніс.)