Розглянути та замалювати насіння і зародок дводольних рослин на прикладі квасолі.
Для вивчення насіння і зародка дводольних рослин найкраще скористатися насінням квасолі (рис. 203).
Насінина квасолі оточена порівняно щільною блискучою шкіркою. Вона має трохи сплюснуту або округлу, витягнуту форму з угнутістю з одного боку. Повернувши насінину увігнутістю, можна помітити маленький виступ, направлений до центральної частини насінини. Це корінець зародка. Він направлений до особливої, витягнутої по довжині насінини овальної плями, яка являє собою місце прикріплення сім’яніжки і називається насіннєвим рубчиком. Між насінневим рубчиком і кінчиком виступу корінця у набухлої насінини можна побачити маленький отвір, який веде всередину насінини – сім’явхід, колишній пилковхід насінного зачатка. Насінні зачатки бобових належать до типу обернених, а останні часто зростаються з сім’яніжками, від яких на насінині залишається слід у вигляді довгастого горбика, що називається сім’яшвом.
Рис. 203. Насіння квасолі:
І – вигляд збоку; ІІ – вигляд з боку рубчика: 1 – рубчик, 2 – місце знаходження кореня, 3 – сім’явхід, 4 – сімʼяшов;
ІІІ – зародок квасолі: 1 – сім’ядоля, 2 – брунька, 3 – корінець, 4 – стебло, 5 – відбиток зародка на другій сім’ядолі
Під шкіркою знаходиться зародок. Насіння бобових належить до типу безбілкових (без ендосперма), тому всю насінину займає зародок, що складається з двох сім’ядолей, на які розпадається внутрішній вміст насінини. Сім’ядолі є первинними листочками, в яких через відсутність ендосперма і перисперма відкладаються запаси поживних речовин.
Власне зародок складається із чітко вираженого корінця, бруньки, а також дуже короткої ділянки стебла між корінцями і брунькою, до якої прикріплені зародкові листочки. У бруньки виділяються два складених вздовж листочки, між якими затиснутий конус наростання стебла.
Розглянути та замалювати насіння і зародок однодольних рослин на прикладі пшениці.
Кращим об’єктом для вивчення насіння однодольних є зернівка пшениці (рис. 204).
Рис. 204. Поздовжній розріз через зародок і ендосперм зернівки пшениці:
1 – оплодень і насінна шкірка; 2 – алейроновий шар; 3 – клітина ендосперма з крохмалем; 4 – стебло зародка і конус наростання;
5 – листки; 6 – корінь; 7 – всмоктуючи частина щитка; 8 – коренева піхва; 9 – зародкова луска; 10 - щиток
Форма зерна довгаста, округло опукла. З одного боку є борозенка, яка йде вздовж усієї зернівки. На боці, протилежному борозенці, розміщений довгастий виступ – це зародок. За своїм об’ємом він займає незначну частину зерна. Ендосперм – найбільш розвинута частина зерна.
Зародок і ендосперм оточені покривом, який складається з кількох шарів клітин, сплюснутих паралельно поверхні зерна. Ці клітини подвійного походження: поверхневі є оплоднем, а внутрішні – шкіркою насінини.
У зародку розрізняють три основні частини – бруньку, стебло, корінець. Брунька має вигляд надітих один на одного конічних ковпачків, які є поздовжніми розрізами зачатків листків. Корінь знаходиться на протилежному боці і має вигляд первинної меристеми. У ньому видно власне корінь і кореневий чохлик. Корінь знаходиться в порожнині, створеній кореневою піхвою – коморизою. Стебл зародка укорочене і закінчується конусом наростання, розміщеним у бруньці.
З боку стебла, в напрямі до ендосперма, при відокремленні його від зародка, знаходиться щиток. Він є зв’язуючою ланкою між зародком і ендоспермом. Щиток складається з паренхімних клітин стовпчастої форми, що прилягають до ендосперма. Шар клітин щитка називають всмоктуючим шаром. Він відіграє важливу роль в процесі проростання насіння.
Ендосперм складається з однорідних паренхімних клітин, багатих на крохмальні зерна. Шар, що прилягає до покриву зерна, різко відрізняється від решти частин кубічною формою клітин та своїм вмістом і складається з дрібних округлих тілець, не схожих на крохмальні зерна. Це – алейроновий шар, клітини якого містять велику кількість конституційних білків.