5. Методи мікроскопічних досліджень.

Вони досить різноманітні і залежать від об'єкта і поставленої мети. Для вивчення прозорих препаратів на практичних заняттях доцільно використовувати метод світлого поля. До нього відносять також метод косого освітлення, ефект якого досягається з допомогою конденсора ОІ – 14. Для непрозорих об'єктів (наприклад, листків, дрібних плодів) застосовують дослідження у відбитому світлі [1].

Метод темного поля. Зображення в цьому випадку створюється за рахунок розсіяного світла, яке йде від мікрооб'єктів. На темному полі можна побачити світлі ультрамікроскопічні частинки, розмір яких менший за роздільну здатність мікроскопа. При цьому методі замість звичайного застосовують темнопольний конденсор ОІ - 13, який освітлює предмет збоку і в об'єктив потрапляють лише розсіяні промені. В темному полі можна побачити мітохондрії і виявити патологічні процеси в клітинах. Так, зокрема для відмираючих клітин характерне набагато інтенсивніше світіння порівняно з життєздатними.

Для виявлення мітохондрій і інших невеликих клітинних структур придатний метод фазового контрасту, який потребує застосування фазового об'єктива і фазового конденсора. Принцип методу полягає у виявленні зміщення фази світлових коливань, яке виникає внаслідок неоднакової швидкості розповсюдження світла в середовищах різної густини. Прозорі включення, які не видимі в світловому полі, при фазово-контрастному методі дають контрастну інтерференцію з фоном і стають помітними. Для проведення таких досліджень необхідно мати до біологічного мікроскопа фазово-контрастний пристрій Кф-4 або Кф-5. Він складається з фазового конденсора з револьвером, допоміжного мікроскопа і спеціальних об'єктивів, на оправі яких позначено літеру «Ф».

Метод спостереження в поляризаційному світлі використовується для об'єктів, які характеризуються подвійним заломленням світла (крохмальні зерна, волокна, кристали). Для одержання поляризованого світла під конденсором розміщують поляризатор, а над об'єктивом — аналізатор. Аналізатор і поляризатор встановлюють строго паралельно, використовуючи об'єктиви-апохромати.

Поляризаційна оптика входить в комплект мікроскопів МБР-3, МББ-1, МБІ-15. Крім того, є кілька моделей мікроскопів типу «Полам».

Метод флуоресцентної і ультрафіолетової мікроскопії. При флуоресцентній (люмінесцентній) мікроскопії препарат розглядають у світлі, яке випромінює об'єкт при освітленні його інтенсивним синьо-фіолетовим або ультрафіолетовим світлом. Препарати або структури, які не флуоресціюють, обробляють спеціальними барвниками - флуорохромами (акридин жовтий, акридин оранжевий, аурамін ОО, конго червоний, нейтральний червоний, хризоїдин, морин, ескулін, флуоресцеїн, піронін «Ж» та ін.). Ця мікроскопія дозволяє вивчати живі об'єкти за притаманною їм власною флуоресценцією, локалізацію різних речовин та патологічні зміни в клітинах і тканинах.

Спостерігати природну і наведену флуорохромами флуоресценцію препарата можна з допомогою пристрою ОІ-17, ОІ-18 до біологічних мікроскопів. Крім того, сучасна промисловість випускає люмінесцентні мікроскопи «Люмам Р» і «Люмам 1». Освітлювальна і спостережувальна системи в них мають спеціальні світлофільтри. Джерело світла — ртутно-кварцева лампа типу ДРШ-250.

Для спостереження флуоресцеції об'єктів в ультрафіолетовому діапазоні служить ультрафіолетовий мікроскоп МУФ-3. Джерело світла в ньому — ртутно-кварцева лампа. Ультрафіолетовий мікроскоп дає змогу збуджувати люмінесценцію як коротко-, так і довгохвильовим ультрафіолетовим промінням. Прямі візуальні спостереження невидимої оку ультрафіолетової флуоресценції можливі завдяки флуоресцентному екрану, який вмонтовано в окулярну систему.

Метод інфрачервоної мікроскопії. Він робить видимими непрозорі об'єкти, наприклад насіння. Для роботи потрібна інфрачервона насадка НІК. Її вставляють замість тубуса. В комплект входять спеціальні світлофільтри. Один з них розміщений на вихідному кільці конденсора, а другий — зверху на об'єктиві в насадці. Метод дозволяє виявити видову специфіку насіння пошкодження його шкідниками, ураження хворобами тощо.