3. На постійних препаратах ознайомитись з будовою смоляних ходів у деревині та голчастих листках сосни (Pinus sylvestris).

Смоляні ходи продукують смоли та є їхніми вмістилищами. Смоли – складні органічні сполуки, які в рослині виконують роль антисептика. Стінки смоляного ходу подвійні. Зовнішній шар утворюється товстостінними клітинами. Це забезпечує стійкість ходам проти стискання. Внутрішній шар утворюється тонкостінними клітинами, у цитоплазмі яких добре розвинена ЕПС. Ці клітини виконують секреторну функцію. Навколо смоляних ходів знаходиться шар з паренхімних клітин. Смоляні ходи розташовані у різних органах рослин і в різноманітних тканинах. У сосни знаходиться в корі, у деревині стебла та коренів у серцевинних променях та листках (рис. 52).

Рис. 52. Смоляні ходи в деревині сосни

4. Виготовити препарат залозок листка герані пахучої і розглянути їх будову.

Залозисті волоски характерні для представників первоцвітих, геранієвих, айстрових та інших.Це багатоклітинні волоски. Вони складаються з ніжки та крутої голівки. Форма їх дуже різноманітна. Клітини залозистих волосків живі, виповнені цитоплазмою, мають велике ядро. У них утворюються ефірні олії та смоли. Секрет залозистих волосків виділяється у простір між оболонкою та кутикулою (рис. 53).

Рис. 53. Залозисті трихоми:

1, 2, 3 - залозисті волоски різної будови (подорожник, базилік, шавлія); 4 - смолоносні пельтатні залозки листків берези повислої; 5,10- залозисті волоски пеларгонії кімнатної; 6,7- ефіроолійні залозки, типові для губоцвітих, з радіальним розташуванням секреторних клітин головки (чебрець, плектрантус кущовий); 8 - секретуючий емергенець душекії зеленої з багатоклітинною, багатоярусною головкою; 9 - ефіроолійна залозка, типова для складноцвітих з ярусним розташуванням 8-ми секреторних клітин головки (деревій); а - головка з секретом, б - головка після виділення секрету, в - вид зверху, г - вид збоку.

5. Розглянути будову гідатоди на закінченні листкової жилки первоцвіту (Primula vernis).

Гідатоди – структури, які виділяють воду та розчинені у ній солі внутрішніх тканин листка на його поверхню. Найчастіше вони є у рослин, які ростуть у вологих місцях (рис. 54).

Рис. 54. Гідатода листка первоцвіту:

1 – епідерма листка; 2 – замикаючі клітини; 3 – паренхіма; 4 – клітина з хлоропластами; 5 – міжклітинник; 6 – судини

Гідатоди називають ще водяними продихами. Процес виділення краплинно-рідкої води називається гутацією. Вона відбувається тоді, коли температура грунту вища за температуру повітря.

Гідатоди дуже різноманітні за будовою. Вони складаються з клітин спеціалізованого мезофіту – епітеми. Епітема – жива паренхімна тканина, що має міжклітинники з високою водопропускною здатністю. Гідатода з поверхні подібна до продиху, але її замикаючі клітини не мають здатності рухатися.

Питання для самоконтролю і розвитку мислення:

1. Надайте класифікацію та характеристику видільних тканин.

2. Перелічіть структури, що забезпечують зовнішню та внутрішню секреції.

3. Яку функцію виконують і де знаходяться нектарники і осмофори?

4. У чому полягає різниця між лізигенними та схизогенними вмістилищами?

5. Як класифікуються молочники в залежності від формування та будови?

6. що являє собою процес гутації?

7. Яка тканина забезпечує власне видільну функцію гідатоди?

Матеріали та обладнання:

1. Лізигенні та схизогенні вмістилища рослин, членисті та нечленисті молочники, будова гідатоди – таблиці.

2. Роздатковий матеріал: листки герані пахучої, смородини чорної.

3. Мікропрепарати поперечного зрізу стебла сосни і поперечного зрізу голчасткого листка сосни.