Cемінар за вивченими темами

Визначення

Рок - це важливе явище в культурі кінця 20- поч.. 21 ст., що об’єднує музику, поезію, сценічні види мистецтва.

Час виникнення

50- ті роки 20 століття

Значення

Рок - музика дуже часто знаходилася у тісному взаємозв’язку з суспільно-політичним рухом, направленим на захист прав Людини, в т.ч. молоді. Рок - музиканти виступали проти війн, тероризму, наркотиків, СНІДу, захищали расову та соціальну рівність. Рок-музика розширила музичні рамки, внесла в них свіжий струмінь. Це сприяло розширенню стилістичних особливостей, змінило погляди людей на музичний твір. Для багатьох людей цінністю в рок-музиці є також тексти пісень, що змінили світобачення багатьох.

Музичні корені й особливості

На появу та формування року вплинули:

• негритянський ритм -енд –блюз і госпел

• вільні джазові імпровізації

• білий сільський кантрі та рока-біллі

• елементи фолка

• складність та поліфонія класичної музики.

Першим напрямом рок-музики, що набув міжнародної популярності в середині 50-х років, став рок-н-рол {англ. rock'n'roll, від rock and roll — «розгойдуватися і обертатися»). Це була танцювальна музика, що була поєднанням швидкого за темпом та спрощеного блюзу та американської національної музики кантрі. Становленню року також сприяв «важкий блюз», на основі якого написано більша частина рок-композицій. Важливу роль в рок-музиці стала грати електрогітара, на якій виконують сольні партії. Бас-гітара і барабани створюють ритм-секцію, що забезпечує чіткий ритм виконання. Доповнюючи роль в рок-музиці грають різні види клавішних, духових( саксафон, труба, флейта), скрипка, бонги, акустична гітара тощо.

Ритм-енд-блюз (рок-н-рол)

Ритм-енд-блюз (англ. rhythm and blues) — музичний напрям, що виник на основі міського блюзу в кінці 30-х років XX ст. Його поява пов'язана зі створенням нової техніки; електромузичних інструментів, мікрофонів, підсилювачів звуку. Ритм-енд-блюз зберіг багато характерних особливостей традиційного блюза, але став більш гучним, динамічним, а значить — танцювальним, розважальним. Характерна його властивість — посилена роль ритму, важливі особливості якого (біт, драйв і свінг) запозичені із джазу. Ці риси згодом стали ритмічною основою рок-н-ролу і деяких інших течій рок-музики. Рок-н-рол інколи використовував засоби кантрі-пісенної та інструментальної музики білого сільського населення США, став популярним на дискотеках 60-70рр. Відомими виконавцями рок-н- ролу стали Білл Хейлі, Елвіс Преслі, Кліф Ричард, групи «Бітлз», «Ролінг Стоунз», «Кріденс» «Статус Кво», інші.

Кантрі

Пісенний та інструментальний фольклор білого населення сільської місцевості США. Це пісні та мелодії, виконані на акустичній гітарі, банджо, губній гармошці, флейті( сопільці), скрипці, контрабасі. Нагадують російський бард-рок.

Біг-біт

Біт-музика, що виникла на базі рок-н-ролу і кантрі у 60 рр . 20 ст. в Англії. Цей стиль активно пропагандували «Бітлз».

Джаз

Цей стиль музики створювали в основному чорношкірі американські музиканти, музична обдарованість яких позначилася в дивній різноманітності, свободі і разом з тим чіткості ритмів з характерним для джазу зсувом акцентів із сильної долі на слабку («синкопами»), в талановитій імпровізації виконавців. Узагалі для джазу властиві дві важливі особливості, що вплинули на рок-музику: імпровізація і свінг. Слово «імпровізація» означає, що музикантам дозволено складати музику буквально під час її виконання. Вони часто використовують одні й ті самі мелодії і співзвуччя, але музика, яку вони грають, ніколи не звучить однаково. Інша особливість джазу — складний ритм, що є таким через акценти. Основу джазового ритму становить біт (від англ. beat — «удар», «пульс», «биття»). В ритмі є багато й інших акцентів. У поєднанні вони повинні створювати драйв (від аигл. drive — «гонка», «їзда», «атака», «привід») — динамічну якість ритму або біта. Наявність драйву створює у слухача ефект руху, наростаючого темпу, тоді як він залишається незмінним. Цей термін тепер використовується і в рок-музиці. Свінг (від англ. swing — «мірне гойдання», «хід») — ритм, який проходить через усю музику. Граючи, музиканти підкреслюють ритм, додаючи мелодії особливої енергійності. В джазі імпровізує не тільки соліст — кращий виконавець на трубі, кларнеті або саксофоні, але і всі музиканти. Кожний музикант імпровізує свою партію, що вимагає від учасників майстерності і творчого обдарування.

Блюз

Блюз (від англ. blues, від blue devils — «меланхолія», «смуток» або від to feel blue — «засмучуватися») — пісенний та інструментальний жанр афро-американської музики. Він виник у другій половині XIX ст. на основі вокального фольклору чорних американців, передусім трудових пісень, якими супроводжувалася робота в полі, вирубування лісу тощо. Спочатку блюзові музиканти співали під акомпанемент банджо або гітари. Музика, яку вони виконували, дістала назву «сільський блюз». Пізніше, зі становленням блюзу як жанру професійної музики, з'явився міський, або класичний, блюз, який звучав у супроводі інструментального ансамблю.Головна виразна риса блюзу — так звані блюзові ноти. Вони не належать до мажору або мінору, а розташовуються по висоті між ними. Тому «блюзові ноти» не можна витягнути на інструменті зі стійкою висотою звуків (наприклад, на фортепіано — вони не збігаються із звучанням клавіш), але це можна зробити на гітарі, потягнувши струну.

Постійна, незмінна структура блюзу поєднується з вокальною та інструментальною імпровізацією. Важкий блюз сприяв появі такого стилю в рок-музиці, як «хард-рок».

Етап

Характеристика

1955-1962 рр.

1 етап

Поява і розповсюдження рок-н-роллу. Розпочався процес у США, але стиль став популярним і в інших країнах. Виконувалися також композиції у стилях « кантрі», «фолк», «блюз» - і «джаз»- року. Тоді рок-музика мала ще виключно розважальний, танцювальний характер. Це була епоха Білла Хейлі, Чака Беррі, Літла-Ричарда, Д. Л.Льюїса, Карла Перкінса, Елвіса Преслі, Алекса Корнера.

1962-1969 рр.

2 етап

Занепад популярності рок-н-роллу у США і розвиток цього направлення у Великобританії. Фантастичний успіх групи «Бітлз», початок «бітломанії». Розвиток стилю «біг-біт». Ліверпульська четвірка зробила танцювальну й розважальну музику високим мистецтвом. Розвиток «британського блюза» та « блюз-рока»- поява групи «Роллінг Стоунз». Розповсюдження року - перші групи в Німеччині, Італії, країнах Східної Європи. Перші групи в СРСР- «Соколи», «Таракани», «Скоморохи». Також в цей період в Англії розвивається «фолк-рок», який представлений групою «Джетро-Талл».

1969-1978 рр.

3 етап

1979-1989 рр.

4 етап

Розвиток і розповсюдження таких стилів в рок-музиці як :

• «хард-рок» («важкий рок»)- стиль, який характеризується жорсткими рифами гітар, похмурими переливами клавішних, важким монотонним, жорстким звучанням. Представлений групами «Діп Перпл», «Лед Цепеллін», «Урія Гіп», «Блек Саббат», «Рейнбоу», «АС/ДС» інші. Стиль потребує високого рівня гри музикантів.

• «арт-рок» ( або «симфо-рок»)- стиль досить складної музики, орієнтованої на поліфонію, багатий різновид музичних тем, складність мелодійного малюнка. В цьому стилі виконуються великі складні композиції. Лідери стилю - «Йєс», «Кінг Крімсон», «Пінк Флойд», «Генезис», «Емерсон , Лейк і Палмер».

• «психоделічний рок»- стиль, заснований на блюзі з елементами «харда», якому властиві спонтанність та розкутість виконання, відсутність чіткої форми, довгі інструментальні імпровізації. Групи: «Грейтфул Діад», «Джеферсон Айрплейн», окремі альбоми «Пінк Флойда», виступи гітариста Д.Хендрікса і т.д.

• «глем-рок», «софт-рок», «бароко-рок»- стилі м’якого , енергійного, інколи занадто мальовничого ,але популярного у масової публіки року. Інколи це направлення називають «поп-рок», інколи – «традиційний, класичний рок». Серед представників – групи «Куїн», «Слейд», «Ті-Рекс», «Кісс» «Іглз», «Смоукі», тощо; виконавці – Еліс Купер, Елтон Джон, Стів Вандер, Девід Боуі, Ф.Меркурі, А.Челентано та багато інших.

В цей період деякі групи розпадаються ( «Бітлз», «Діп Перпл», «Лед Цепеллін», «Урія Гіп»), здається, що рок- музика знаходиться у кризі. Виникає багато нових рок-груп в СРСР: «Машина Часу», «Високосне літо», «Квіти»(Група С.Наміна), «Акваріум», «Арсенал», «Вікторія», інші.

Складний і суперечливий період. Рок-музика зливається з новими модними стилями ( негритянський, карибський стилі), з танцювальною та поп-музикою. Так виникає «нова хвиля»(суміш реггі, фанку, диско, поп-музики), для якої характерні простота та виразність композицій, гарний пружний ритм, вкрапління елементів ретро, веселість, танцювальність, доступність масовій аудиторії. Яскравими представниками « нової хвилі» стали Боб Марлі, Майкл Джексон, «Куїн», «Поліс», «Трапеція» інші. «Нова хвиля» знайшла свій відгук і в СРСР, де в цих традиціях почали грати групи «Карнавал» О.Барикіна, «Динамік» В.Кузьміна, «Центр» В.Шумова, « Аліса» К.Кінчева(альбом1985 р.), «Кіно» та інші.

Стиль «хард-рок» трансформувався у «нео-хард-рок»( групи «Рейнбоу», «Вайтснейк», «Форінер», «АС/ДС», «Деф Леппард», «Скорпіонз»), та в «хеві-метал». Стиль «хеві-метал» знаходить велику прихильність молоді. Його основи були закладені такими виконавцями, як «Лед Цепеллін», «Блек Саббат», «Гранд Фанк», «АС/ДС». Власне це був дуже важкий блюз, змішаний з елементами класичної музики, який стали виконувати дуже швидко. Нові групи «Айрон Мейден», «Саксон», «Даймонд Хід», «Металика» взяли з «харду» виключно міцні гітарні рифи, доведені до віртуозності гітарні соло та «громобійні» барабани. У «важкому металі» щезають імпровізації ( або дуже рідкісні); виникають його різновиди: «класичний», «треш», «спід» і т.д. Серед груп- «Мегадез», «Мотлі Крю», «Слейєр», «Сіндерелла», «Магнум». Варто помітити , що в цей період відроджуються окремі «старі» групи : «Діп Перпл», «Урія Гіп», «Пінк Флойд», народжуються й такі цікаві, як «Даер Стрейтс» М.Нопфлера, що виконує композиції на стику стилів «блюз», «нова хвиля», «арт-рок», «рок-н-ролл». Існує також андерграунд» (некомерційна музика) і панк-рок( суміш «нової хвилі», «харду» і «хеві», але виконаний намисне недбало, брудно, грубо). Вплив Заходу породив справжній сплеск рок-музики в СРСР. Поряд з «ветеранами»( «Машина Часу», «Акваріум», О.Градський, група С.Наміна), виступають новаки :«Круїз»(« хард-рок» і «метал»), «Браво»(«нова хвиля»), «Секрет»(«біг-біт»), «Альфа»( нео-хард»), «Автограф», «Пікнік»(«арт-рок»), «Воскресіння»( «бард-рок» і «біт»), «Звуки МУ», «В.В.» «Наутилус Помпіліус», «Кіно», «ДДТ»( усі- «нова хвиля», елементи «харду» та « панк-року»), «Зоопарк»(«блюз-рок»), «Арія», «Чорна Кава»(«хеві -метал») та багато інших.

Не менше вплинула на формування «нової хвилі» року й електронна музика( групи «Крафт-верк», «Тінейджер Дрім», «Спейс»,Ж.М.Жарр).

1990-2000 рр.

5 етап

Для деяких музичних критиків, знавців це- період загибелі рок-музики. Дійсно, важко помітити щось нове. Скоріш за все для цього етапу характерна нова суміш різних рок-стилів з комерційною естрадною музикою. Серед стилів можна зустріти групи, що виконують композиції «харду», «нової хвилі», «панку», «металу», «поп-року», «брит-попу», «репу», «дум», «драм-енд -бас» та інші. Популярні «Нірвана», «Корн», « Офспрінг», «Сліпкнот», «Систем оф даун», «Лінкін парк» тощо. В Росії з’являються «Мумій Троль», «Сплін», «Бі-2», «Ю-Пітер», «Моральний Кодекс», «Люмен», «Звірі», Земфіра, «Агата Крісті», інші. На Україні: «Брати Карамазови», «Океан Ельзи», «Грін Грей», «Скрябін» тощо.

Акустичні інструменти

Акустична гітара, акустичний бас, контрабас, фортепіано, барабани, перкусія( бонги, конги тощо), саксофон, скрипка, флейта, сопілка, труба, різноманітні екзотичні духові та ударні інструменти.

Електричні інструменти

Електрогітара( їх у групі може бути дві), ритм-секція: бас-гітара та ударна установка (може бути електронною); клавішні ( у вигляді фортепіано, електрооргана та синтезатора).

Технічні пристрої

Мікрофони, мікшерський пульт ( дає можливість сбалансувати звучання вокалу і окремих інструментів щодо їх гучності і тембру), підсилювачі( виробляють звук необхідної гучності і передають сумарний сигнал з пульта на акустичну систему), портали( колонки, що спрямовані в зал), монітори( колонки на сцені, які дозволяють музикантам чути одне одного і самих себе), комбо( сполучені в одному корпусі підсилювач і колонка, які призначені для переретворення і посилення звуку окремих електорінструментів( напр.. гітари чи електороргану).