Урок 2. Видатні композитори хх століття

Значення творчості

Талановитий французький композитор, родом з 19 ст., став великим реформатором музики 20 ст. У своїх творах Дебюссі пробує шляхом музики передати настрій людини, політ його душі, також звуки природи: шум моря, плюскіт хвиль, завивання вітру, шелестіння дерев, навіть співи фантастичних персонажів( русалок). Його музика – витончена, граціозна підходить під стиль «музичний імпресіонізм».

Твори

Вже сюіта «Весна», кантата «Діва-обраниця» були новаторськими, розширяли горизонти музики( його засудили за символізм, тому він пориває з Академією). Згодом з’являються «імпресіоністичні твори»- «Ноктюрни», «Післяполудневий відпочинок Фавна» де є солодке томління, яскраві видіння, дивні фарби природи, особливо у композиції «Хмари» ( з «Ноктюрнів»). Вперше в оркестрі використовує флейту. Дуже добре людські пориви переживання передані засобами музики в опері «Пеллеас» ( за М.Метерлінком). На початку 20 ст. найбільш відомими музичними творами стали «Море»(картини природи , звуки води, лісу, луків), «Вечір в Гранаді», «Садиби під дощем», «Дитячий куточок»( для своєї дочки). Все це були твори для фортепіано з оркестром.

Ріхард Штраус (1864-1949)

Німецький композитор, диригент. Створив ряд симфонічних поем «Дон Жуан»(1889), «Веселі походеньки Тіля Уленшпігеля» (1895), «Життя героя» (1898) «Макбет» (1899) яскрава та мелодійна форма яких заворожувала свідомість слухача. Згодом перейшов до опер – «Саломея»(1901), «Електра» (1908), творів, нова форма яких викликала

суперечки. Популярність була повернута більш традиційним «Кавалером Троянди» ( у вальсовій формі І.Штрауса). Вершина творчості- «Жінка без тіні»(1915) на мотиви світових казок з хором, танцями, розкішними тембрами музики, гармонією, поліфонією.

Моріс Равель (1875-1937)

Французький та іспанський композитор. Привернув до себе увагу своїми імпресіоністичними фортепіанними п’єсами «Дзеркала» та «Нічний Гаспар»(1905-1908). Ці музичні оповідання про екзотичних птахів та звірів змогли передати лісові хащі, сповнені звуків, картини моря та човнів на ньому, звуки гітар та кастаньєт, що супроводжують танок, тощо. У 1912 році поставив балет «Дафніс і Хлоя». Але всесвітньо знаменитим композитора зробило «Болеро», поставлене у Парижі у 1928 році( за замовленням танцівниці Іди Рубінштейн). Ця блискуча п’єса вплинула на подальший розвиток різноманітних стилів у музиці,( у т.ч. року). Равель був великим прихильником російської музики.

Пауль Хіндеміт (1895-1963)

Німецький композитор. Виступав за раціоналізм та конкретні ідеї в музиці. Це підключить до пізнання музики розумові здібності людини, підніме її душу до усього благородного , ідеального. В роботах використовував прийоми як неокласицизму( фуги, токатти), так і джазової музики. Його твори часто є живописними муз. малюнками. Серед відомих: «Регтайм», симфонії « Художник Матісс»(1940), «Гармонія Світу», балети «Демон» (1922), «Іродіада»(1944), тощо. Вплинув на розвиток також і американської музики (з 1940р-у США).

Арам Хачатурян (1903-1978)

Радянський композитор, родом з Тбілісі. Став відомим як автор музики до вистави за М.Лермонтовим- «Маскарад»(1940), де йому вдалося створити яскраві вальс, ноктюрн, мазурку, та романс Ніни. Згодом з’явились музика до 20 вистав, до кінофільмів, балети «Щастя», «Гаяне» та найвище досягнення- балет «Спартак»(1954). Мелодійні, емоційні, динамічні твори Хачатуряна користуються увагою в багатьох країнах світу.

Родіон Щедрін (нар. у 1952)

Російський композитор, сучасний класик. Почав з експериментів з російським фольклором, зокрема з частушками (балет «Коник-горбоконик», опера «Не тільки про кохання», концерт «Химерні частушки»). Згодом у творчому наробку автора- «2 фортепіанна симфонія»(1965; публіцистичний твір про 2 Світову війну), блискуча переробка «Кармен» Бізе для струнних і ударних(1967), балет «Анна Кареніна», опера «Мертві душі»(1979)- цікаві музичні психологічні твори, що здатні з допомогою музики демонструвати яскраві, глибокі людські характери.

Георгій Свиридов (1915-1998)

Російський композитор. Яскравий дебют - романси на вірші О.Пушкіна : «Роняет лес багряный свой убор», «Зимняя дорога», «Зимний вечер», «К няне», «Предчувствие» та інші ( 1935). У 40 рр. композитор створив муз. поему «Пісні мандрівника», сюіту на слова В.Шекспіра, вокальні поеми для піаніно та басу «Країна батьків» та «Пісні Роберта Бернса». Згодом написані романси на вірші С.Єсеніна, «Патетична соната» на вірші В.Маяковського. Усі твори-надзвичайно одухотворені, романтичні і трагедійні водночас. Революційна романтика, яскрава публіцистичність, патріотизм визначають дуже динамічну музику до фільму «Час, уперед!»(1967). В наступні роки автор продовжує втілювати тему «вічної Русі»: «Весняна кантата»(за М.Некрасовим), «Завірюха» (за О.Пушкіним»), «Нічні хмари» (за О.Блоком).

Автор

Характерні риси творчості

Олександр Миколайович

Скрябін

(1872-1915)

Олександр Миколайович Скрябін — російський композитор, піаніст, музичний спадок якого включає 222 твори, у тому числі кілька симфоній, серед них - «Божественна поема»(1901),«Поема екстазу»(1905),«Прометей»(1909);Концерт для фортепіано з оркестром; численні твори для фортепіано, серед них 10 сонат, 19 поем, 90 прелюдій, 26 етюдів, 21 мазурка, вальси і т. д. До характерних рис творчості автора можна віднести певну роль імпровізації в творчості, духовність, всеосяжність , наповненість творів вселенським філософським та духовно-релігійним змістом.

Сергій Васильович

Рахманінов

(1873-1943)

Сергій Васильович Рахманінов — російський композитор, піаніст-віртуоз, диригент, автор опер «Алеко»(1901), «Франческа да Ріміні», «Скупий лицар»(1906); кантати «Весна»(1902); поеми «Дзвони»(1913) для хору і оркестру, трьох симфонії; чотирьох концертів для фортепіано з оркестром; «Літургії Св. Іоанна Златоуста»; «Рапсодії на тему Паганіні»; «Симфонічних танців»(1940); камерно-інструментальних ансамблів, прелюдій, етюдів-картин. Не прийнявши Жовтневу революцію в Росії композитор емігрував до США, де довго нічого не писав, тому що сумував за батьківщиною, купував радянські журнали, книги, платівки, слухав радіо. Під час Другої Св. війни композитор щиро допомагав СРСР, передаючи частину коштів від концертів. Рахманінов- автор70 романсів, серед яких «Сирень», «Ночь печальна», «Я опять одинок», «Не пой, красавица» та інші. Твори композитора відрізняються стислістю, короткими формами, відсутністю розгорнутої дії(часто у операх сюжет сконцентровано навколо 2-3 героїв), мелодизмом і красою, релігійністю . Помер композитор від хвороби у США у 1943 році.

Дмитро Дмитрович

Шостакович

(1906-1975)

Дмитро Дмитрович Шостакович — російський композитор, піаніст, педагог. Найбільш відомими його творами є опери «Ніс»(1928), «Леді Макбет Мценського повіту» («Катерина Ізмайлова»)(1932); балети «Золоте століття»(1936), «Світлий струмок»; музична комедія «Москва-Черемушки»; 15 симфоній для симфонічного оркестру; концерти з оркестром ; сонати для скрипки, альта; чотири балетні сюїти; 15 струнних квартетів, романси; музика до кінофільмів «Золоті гори», «Зустрічний», «Юність Максима», «Повернення Максима», «Людина з рушницею», «Пирогов», «Овід», «Гамлет», «Король Лір» та ін. Як кіно- композитор він першим вводить пісню, як леймотив, як музичне втілення певної х-ки картини, її образів( тобто те, що сьогодні називається «саунд-трек»). В симфонічних творах він здатний передати тонкі психологічні відтінки, духовні нюанси, наважується йти на експеримент. Тому офіційна влада в СРСР не завжди була здатна прийняти твори Шостаковича, двічі піддавши його суворій критиці ( «Сумбур замість музики»-стаття у « Правді»1936 р., звинувачення у «формалістичних викрутасах» у 1946 р.). Але з такою ж легкістю влада могла поціновувати інші твори композитора. Так за популярну в світі, стислу, ясну, яскраву 5 симфонію (1937) Шостакович отримує звання професора консерваторії ( у 33 роки!),стає викладачем. Під час війни Шостакович не залишає блокадний Ленінград, проявляючи особисту мужність, витривалість, волю створює знамениту 7 (Ленінградську) симфонію . Вона прозвучала 9 серпня 1942 року з обложеного міста по всім радіостанціям й надихала народ на перемогу над фашизмом. Мала вона триумф і за кордоном ( тільки у США виконувалась 60 разів, її прослухало біля 25 млн чол..) Останній визначний твір майстра- симфонія «Бабин Яр» (1961).

Імре Кальман

(1882-1953)

До творчої спадщини цього композитора увійшли 20 оперет, серед них «Осінні маневри», «Циган-прем'єр», «Королева Чардашу» («Сільва»), «Баядера», «Графиня Маріца», «Принцеса цирку», «Фіалка Монмартра», «Диявольський вершник»; твори для оркестру; серед них симфонічна поема «Сатурналії», інструментальні п'єси; романси. Імре Кальман вважається творцем так званої неовіденської оперети. Ось уже протягом майже сторіччя з афіш музичних театрів не сходять «Сільва», «Баядера», «Графиня Маріца», «Принцеса цирку», а їх прем'єри незмінно супроводжуються успіхом. Його твори легкі мелодійні, швидко запам’ятовуються, не складні для сприйняття.

Ігор Федорович

Стравінський (1882—1971)

Ігор Федорович Стравінський народився в сім'ї відомого російського співака Федора Гнатовича Стравінського в Оранієнбаумі (під Петербургом). Він ріс у музичній атмосфері, але замолоду вивчав право, і тільки зустріч з Римським-Корсаковим у Гейдельберзі, коли Стравінському було вже дев'ятнадцять років, остаточно визначила його музичне покликання. Щоправда, до цього він навчався приватно грі на фортепіано, брав уроки гармонії і мав певну музичну підготовку. Саме за рекомендацією Римського-Корсакова він і взявся до вивчення теорії музики. А потім і сам великий російський композитор почав давати йому уроки. У 1908 р. в Петербурзі вже прозвучали твори Стравінського — перша симфонія і вокальний цикл для мецо-сопрано з оркестром «Фавн і пастушка», за ними була оркестрова п'єса «Феєрверк» (1908) і «Фантастичне скерцо» (1909), балет «Весна Священа», у яких почала розкриватися безмежна фантазія композитора. Незабаром молодим композитором зацікавився імпресаріо С. Дягілєв і замовив йому музику до вистави на російську тему для чергового сезону «Російського балету» в Парижі. Результатом цього контракту стала партитура «Жар-птиці» — першого шедевра Стравінського.

Джордж Гершвін (1899-1937)

Джордж Гершвін - найвідоміший американський композитор першої половини XX ст. У своїй творчості він зумів поєднати, здавалося б, несумісні явища: музику європейського пізнього романтизму, джазу і естради. Основні твори: «Фортепіанний концерт ля мажор», «Рапсодії у блюзових тонах», симфонічна поема «Американець у Парижі», опера «Порги та Бесс», мюзикли «Дивись, оркестр», «Божевільна дівчина»,багато естрадних пісень.

Ісак Осипович Дунаєвський (1900—1955)

Народився Ісак Осипович Дунаєвський (1900—1955) у містечку Лохвиця на Полтавщині і з дитинства захоплювався музикою, вчився грати на скрипці. З десяти років він одночасно навчався в гімназії і Харківському музичному училищі. Закінчивши навчання, Ісак Осипович працював скрипалем і концертмейстером у Харківському російському драматичному театрі. Уже у двадцятилітньому віці він написав музику до вистави «Одруження Фігаро»(1912) . Через чотири роки талановитий юнак переїхав до Москви, а згодом до Ленінграда, де й став популярним, як автор перших радянських оперет, а також вальсів, романсів, куплетів. Співпрацював молодий композитор і з відомим джаз-оркестром Леоніда Утьосова. Але всенародної слави зажив Дунаєвський після виходу на екрани кінотеатрів музичної кінокомедії «Веселі хлоп'ята» (1934). Пісні з цього кінофільму підхопила вся країна, а згодом мільйони людей виспівували пісні з фільму «Цирк» (1936). Цікаво, що мелодію до «Пісні про Батьківщину» («Широка країна моя рідна») Ісак Осипович написав майже за півтора року до того, як поет В. І. Лебедєв-Кумач — вірші. Може тому ця пісня ллється вільно і просторо. Письменник В. Астаф'єв назвав її «щоденною молитвою, що виконується по радіо народним артистом М. О. Рейзеном».Дунаєвського згодом часто звинувачували в тому, що під час сталінських репресій він писав веселі пісні, що його бадьорі мелодії стали ширмою, за якою чинилося беззаконня. Але пісня не була в тому винна, вона підтримувала людей; і навіть коли слова обманювали, то музика Дунаєвського була животворною. Ось і пісні зі ще одного дуже популярного в ту пору фільму «Діти капітана Гранта» (1936 p.; «Пісня про веселий вітер», «Пісенька про відважного капітана») підкорили серця слухачів. А про увертюру до цього фільму Д, Д. Шостакович написав, що «вона є симфонічним твором великого напруження і темпераменту». Також Дунаєвський написав музику до 62 драматичних вистав ( «Бастилія», «Романтики»), 8 оперет («Солом’яний капелюшок», «Жінки у пеклі», «Біла акація»), 2 балети, 90 камерних творів(п’єси для фортепіано, квартети), романси, тощо. Усі вони яскраві, мелодійні, наповнені енергією, любов’ю, радістю, щирістю.

Альфред Гаррієвич Шнітке

(1934-1998)

Серед композиторів другої половини XX ст., чия музика прозвучала гостро і сучасно, ім'я Альфреда Шнітке стоїть у першому ряду. До основних його творів належать чотири симфонії; три Концерто гроссо; дев'ять інструментальних концертів; сонати, квартети, камерно-інструментальні ансамблі; Реквієм та інші хорові твори; кантата «Історія доктора Йоганна Фауста»(1983), камерно-вокальні твори, музика до драматичних спектаклів і кінофільмів( наприклад до фільмів «Мертві душі» за М.Гоголем та «Маленькі трагедії» за О.Пушкіним у постановці М.Швейцера).Вперше в радянській музиці знайшла втілення панорама усіх стилів, жанрів і направлень: музика класична, авангардна, фольклорна, стародавні хорали, побутові вальси, джаз та елементи рок-стилістики, польки , марші, іспанська гітара. У багатьох творах підключені естрадні ритми, ударні інструменти, фортепіанні фантазії. На сцені театру в творах Шнітке є методи полістилістики ,колажу, інструментального театру(незвичний рух музикантів на сцені), стилю ретро, тощо. Усе це слугує кращому розкриттю образів твору, створює своєрідну атмосферу. Невтомний експериментатор , Шнітке може бути парадоксальним, дискусійним, але талановитість його творів безперечна й вже визнана у світі.

Біографія

Відомий італійський композитор, диригент, автор декількох симфоній та різних музичних творів для театру і кіно народився 10 листопада 1928 року у Римі, в сім’ї джазового музиканта. Отримав блискучу освіту, у 20 років поступив до Римської національної Академії «Санта Чечілія», в якій, завдяки наполегливості і таланту за 2 роки пройшов п’ятирічний курс навчання. Усе його життя було наповнене мелодіями. Спочатку Морріконе працював на національній телекомпанії редактором, згодом став автором музики для телепередач, аранжировщиком і композитором. У 50-60 рр. він пише модні пісні у стилі «джаз», «твіст», «блюз», танцювальні композиції для зірок естради Маріо Ланци та Рити Павоне. Багато пісень стали популярними. У 1960 році Морріконе запросили написати музику до фільму « Фашист». Його музика поглибила сюжет фільму, підкреслила його психологізм. Морріконе пропонують співробітництво багато режисерів. Композитор захоплюється електронікою, першими синтезаторами.

У 1964 році відомий режисер Б.Бертолуччі пропонує йому роботу над фільмом «Напередодні революції». Ця робота зробила Енніо знаменитим. Він активно співпрацює з М.Білоккіо, Е.Петрі, П.Пазоліні ,Л.Вісконті, Ф.Розі, Р.Поланскі, М.Калатозовим. Але найбільш відомими стануть фільми Серджіо Леоне, з музикою Морріконе. Вони познайомилися у 1964 році, обидва римляни, люблять вестерни та пригодницькі романи і кіно, тому й вирішили працювати разом. З 1965 по 1968 рік вони поставили знамениту «доларову трилогію», потім вестерн «Якось на Дикому Заході», що принесло шалений успіх. Згодом Морріконе пише музику до багатьох драм, вестернів, детективів, історичних фільмів, мелодрам, бойовиків тощо. Серед відомих: «Червоний намет»(СРСР-Італія-США), «Майстер і Маргарита»(Італія-Югославія), «Вовк»(США), «Шалений»(США-Франція). Дуже популярними стали його кінороботи у фільмах Б.де Пальми «Недоторкані»(США), Ж.Лотнера «Професіонал»(Франція), Д.Даміані «Спрут» (Італія), С.Леоне «Якось у Америці»(Італія-США), Ф.Дзефереллі «Гамлет» (Великобританія). Тричі композитор номінвався на «Оскар» і тричі нагорода діставалася іншому. Композитор не вписувався в голлівудську манеру фонового коментарія до кадру. Його музика завжди грає у фільмі якщо не головну, то дуже важливу роль.

Роботи

• «За жменю доларів» (1965)( Італія-Іспанія) . Перший вестерн С.Леоне з молодим К.Іствудом у головній ролі. Е.Морріконе вдалося написати напружену, драматичну музику з наскрізною «іспанською темою», та легку ковбойську мелодію.

• «За декілька зайвих доларів» (1966)(Італія-Іспанія). Продовження і ровиток ідей попереднього фільму. Робота більш самостійна та досконала. Для фільму Морріконе написав знамениту « мелодію кишенькового годинника», сумну та красиву «До побачення , полковнику» та спритні ковбойські мотиви у стилі «кантрі».

• «Гарний , Поганий, Злий» (1969) (Італія-США). Заключна та найвдаліша частини вестернової доларової трилогії. Морріконе використовує незвичні інструменти-дзвони, губну гармошку, навіть револьверні постріли. Але основною залишається мелодія, що запам’ятовується надовго.

• «Якось на дикому Заході» (1969) (США-Італія). Новий блискучий вестерн Леоне з К.Кардинале в головній ролі. Найпопулярнішими стали «Мелодія Смерті», що зіграна майже цілком на губній гармошці та музична тема кохання та складної долі жінки, що приїхала на Дикий Захід.

• «Майстер та Маргарита»(1972) (Югославія-Італія)(режисер В.Петрович). Морріконе вдалося створити натхненну та ніжну мелодію кохання.

• «Професіонал»(1982)(Франція). Цей іронічний і одночасно трагічний детектив Ж.Лотнера подарував світу найвідоміші блискучі мелодії Морріконе (наприклад « Chi Mai») . Його музика добавила до жорсткого фільму філософську глибину, трагізм людської долі.

• «Якось у Америці» (1984) (США-Італія). Ще одна плідна сумісна робота С.Леоне та Е.Морріконе про виникнення єврейської мафії у Нью Йорку (за участю зірок Р .де Ніро, Е.Макговерн). Запам’ятовуються вдалі «Кокаїнова пісня», джазові мелодії, витончений «Танок Дебори», блискуча тема «Друзі».

Біографія

Відомий композитор Едуард Миколайович Артем’єв народився 30 листопада 1937 року . У 1960 р. закінчив Московську консерваторію. Перша робота у кіно - фільм «Назустріч мрії»(1963), в якому він працював над створенням музики разом з відомим композитором В.Мураделі. Артем’єв вперше в СРСР пробує використовувати електронну музику. Його досвід зацікавив режисерів- новаторів А.Тарковського, М.Михалкова, Б.Метальникова, А.Михалкова-Кончаловського. Його музика надавала епізоду більшу глибину і виразність й звучала більш сучасно. Дуже цікава робота режисера у жанровому кіно: фантастика (фільми А.Тарковського «Соляріс», «Сталкер», Б.Метальникова – «Мовчання доктора Івенса», К.Шахназарова- «Місто Зеро»), вестерн (фільм М.Михалкова «Свій cеред чужих, чужий серед своїх»), політичний гостросюжетний фільм ( серіал В.Фокіна «Тасс уповноважений заявити») міліцейський детектив (фільм В.Фокіна «Сищик»), епічна драма (фільми А.Михалкова-Кончаловського «Сибіріада», «Одіссей»), та інші. Композитор сміливо експериментує з електронікою, сучасними синтезаторами, пробує творити незвичні звуки, шуми. Особливо добре це йому вдається у жанрі фантастики. Але не менш вдало композитор пише й традиційну симфонічну музику до екранізацій класичної літератури ( «Незакінчена п’єса для механічного піаніно», «Обломов» М.Михалкова, «Три роки» С.Любшина). Серед творчого наробку композитора-музика до соціально-психологічних фільмів( «Полювання на лис», «Зупинився поїзд», «Парад планет» В.Абдрашитова), мультфільмів («Перуанські індіанці»), документальних фільмів.

Творчість

• «Соляріс»(1972). Науково-фантастична стрічка А.Тарковського за твором С.Лема присвячена пошукам контактів людини з гігантською розумною субстанцією Океаном. Окрім цього фільм підіймає цілий ряд етичних, моральних , загально-філософських, чисто земних проблем. Створюючи музику до фільму Артем’єв багато експериментує з електронною музикою, використовуючи синтезатор АНС. Він перекладає на електроніку твір І.С. Баха, що в оригіналі виконується на органі, шукає незвичні звуки, шуми. Так знайдена була тема «Океан». У композиції «Прощання з Землею» композитор використовує обробку натуральних звуків, природних шумів на синтезаторі й насичує ними тканину твору( «спів» струмка, шурхіт листя тощо). У композиції «Картина Брейгеля» Артем’єв взагалі відмовляється від музики, вставляючи на фоні звуків окремих нот природні шуми, крики птахів, рипіння снігу… Ця робота була новаторською для тодішнього кіно.

• «Свій cеред чужих, чужий серед своїх»(1974). Вестерн М.Михалкова на тему громадянської війни став його цікавим дебютом у кіно. Артем’єв написав для фільму « Пісню про корабель», яку виконує співак О.Градський; блискучу й найпопулярнішу музичну тему «Три товариші», яка є розвитком найкращих традицій творів Е.Морріконе, (схожа на його музику у вестернах С.Леоне); напружену «Пограбування поїзду». У фільмі він використовує як симфонічний оркестр, так і звучання сучасних клавішних інструментів та рок-групи.

• «Дзеркало» (1974). У цьому найскладнішому фільмі А.Тарковського, побудованому на основі біографії режисера, композитор, на вимогу режисера вводить тему «дитячих страхів». Після довгих пошуків вирішили використати звук звичайної сопілки.

• «Сталкер» (1979). Складна науково-фантастична притча режисера А.Тарковського ( за мотивами твору А. і Б. Стругацьких). Композитор знову приділяє велику увагу незвичним звукам, шумам, музиці виконаної на синтезаторі, електрооргані. Так при прибутті героїв у іншопланетну Зону звичайні звуки перетворюються у синтезаторні. У найкращих музичних замальовках- «Медитація», «Прощання з Зоною» на клавішному фоні звучить тонкий «східний» мотив. Це надає епізоду емоційності, виразності, додаткового «філософського настрою». Багато у фільмі «музики трави», плюскоту води, «музичних» крапель, що створює неповторний колорит картини, який довго не забувається.

• «Сибіріада»(1979). Основним у цій епічній картині А.Михалкова-Кончаловського став енергійний яскравий мотив, що добре передає наполегливу працю людей, рух часу, історичні зміни.

• «Одіссей»(1997). Голлівудська екранізація епічної поеми Гомера, виконана А. Михалковим-Кончаловським наповнена рядом чудових оркестрових та клавішних творів, в яких композитор використав елементи грецької, східної музики. Серед кращих є воєнні мотиви, що відображають штурм Трої, композиції «Сирени», «Каліпсо», ніжна «Пенелопа та Одіссей».