Література до теми

[2, 3, 4, 8, 15, 17, 19, 20, 25, 27, 29, 33, 37, 38, 39, 40, 41, 43, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55, 60, 65, 69, 70, 75, 78, 83, 85]

Тема № 2. Філософія права як наука. Методологія та інструментарій філософії права

Всього годин 16, у тому числі: лекція - 2, семінарські заняття - 4, індивідуальна робота - 4, самостійна робота - 4.

Лекція № 2 (2 год.).

Навчальні та виховні цілі:

Засвоїти значення ключових понять, що розкривають специфіку методології філософії права; досягти розуміння особливостей методології філософії права як особливого, інтегративного, духовно-практичного способу освоєння «світу права»; визначити критерії структуризації праворозуміння і підстави їх типологізації; сформувати ставлення до різних типів праворозуміння; виробити уміння застосовувати філософсько-правові принципи щодо розв'язання методологічних проблем у різних сферах юриспруденції.

Семінарські заняття – 4 години

Заняття 1 – 2 години

Перелік проблемних питань, що складають сутність теми

1. Зміст методології філософії права та її рівні.

2. Основні структурні компоненти методології права та призначення філософії права.

Перелік ключових термінів та понять теми

“Метод”, “методологія”, “правова реальність”, “ідея права”, “сутність права”, “правопізнання”, “праворозуміння”, “парадигма”, “доктрина”, “концепція”, “юридичний позитивізм”, “юснатуралізм”, “правова антропологія”, “правова ідеологія”.

Методичні вказівки

До першого питання. В даному питанні необхідно звернути увагу на те, що методологія філософії права є певним комплексним, синтетичним знанням, що поєднує всю сукупність принципів, засобів і методів пізнання (світогляд, філософські методи пізнання та вчення про них, загально- і конкретно-наукові поняття і методи), виступаючи тим самим опосередковуючою ланкою між філософією й теорією права. Важливим моментом є те, що як метод може виступати будь-яке виражене в узагальненому вигляді знання, спрямоване на досягнення нового знання.

Сучасна наука застосовує такі три підходи до пояснення цього феномена. По-перше, це так званий науковий підхід, у межах якого під методологією права розуміється система загальнонаукових методів, що застосовуються до права – системний, соціологічний, кібернетичний та ін., а також вчення про ці методи. Необхідно врахувати, що є недоліком цього підходу. По-друге, це так званий філософський підхід, коли під методологією права розуміється застосування основних принципів і категорій філософії до аналізу права. По-третє, підхід, що його умовно можна назвати філософсько-правовим, оскільки він ґрунтується на необхідності особливої дисципліни, яка покликана виконувати інтегруючу, методологічну роль щодо правознавства в цілому. З урахуванням цього філософсько-правовий підхід дає змогу дослідити методологію філософії права як деяке інтегративне знання, що становить опосередковуючу ланку між філософією і теорією права, певний аспект філософії права, який полягає в гносеологічному аналізі основ правової теорії.

До другого питання. Слід відзначити, що до структури методології філософії права включають, як правило, наступні елементи: парадигми, концепти, концептуальні ідеї та моделі, методологічні принципи, методи.

Разом з тим, сукупність філософських, загальнонаукових, конкретно-наукових, спеціально-юридичних методів і принципів наукового пізнання утворюють науковий рівень методології правознавства, призначення якого – сформулювати цілісне, системне розуміння закономірностей функціонування права.

Філософські методи застосовуються в науці і практиці через загальні і конкретно-наукові, спеціально-юридичні методи. Субординація між цими методами така ж, як і між категоріями загального, особливого, абстрактного і конкретного. Новим тут є реалізація того підходу, що філософський метод є узагальненням загальних і конкретно-наукових, спеціально-юридичних методів, а окремі і загальні – продовженням і конкретизацією філософського методу. В цілому необхідно проаналізувати моменти взаємозалежності філософських, загальних, конкретно-наукових і спеціально-юридичних методів.