Додаткові питання:

1. Які механізми взаємодії “образу людини” та “образу права”?

2. В чому полягає необхідність правопорядку з урахуванням природи людини?

3. Які типи визначень правової людини Ви знаєте? (Аргументуйте відповідь прикладами з історії філософсько-правової думки).

4. Який зміст, сутнісне наповнення поняття «людина правова»?

5. Яка роль свободи у формуванні суб’єкта права?

6. Які чинники впливають на формування правосвідомості?

7. В чому виявляється репрезентативна функція правових ролей?

8. Як співвідносяться вільне волевиявлення людини та ролевих стандартів у праві?

9. Який зміст прав людини з позицій філософії права?

10. Що робить людину суб’єктом права? Яка форма індивідуального буття людини (індивід, індивідуальність, особистість) відповідає поняттю суб’єкта права?

Тематика рефератів, доповідей

1. Правова антропологія як методологія та інструментарій побудови сучасної філософії права.

2. Генеза ідеї громадянського суспільства в культурі.

3. Базові стереотипи та ментальність у правосвідомості.

4. Особа та її приватне життя в громадянському суспільстві. Законодавство України про роль органів внутрішніх справ в забезпеченні прав і свобод громадян.

5. Гуманістична спрямованість професійної діяльності працівників міліції.

6. Філософські та правові проблеми “права на смерть”.

7. “Образ людини” і “образ права”: особливості взаємодії.

Тестові завдання

1. Основна ознака вітальності людини:

- сукупність набутих соціальних якостей;

- сукупність вроджених властивостей і здібностей людини;

- сукупність якостей, що дозволяють людині існувати у світі культури;

- залежність особистості від соціального оточення.

2. Основна ознака соціальності людини:

- форма вирішення суперечності між вітальністю й духовністю;

- сукупність набутих людиною якостей, що забезпечують її здатність існувати в суспільстві;

- залучення особистості до універсального соціокультурного досвіду;

- залежність особистості від духовних чинників суспільного життя.

3. Що відповідно до концепції П.Рікера є антропологічною основою права:

- права людини;

- невідчужувані, природні права людини;

- орієнтація на самореалізацію;

- суб’єкт права.

4. Який представник новоєвропейської філософії права обґрунтував антропологічні підстави правової теорії, обґрунтовуючи феномен гетерономії:

- Р.Декарт,

- Б.Спіноза,

- І. Кант,

- Ж.-Ж.Руссо.

5. Які невідчуженні природні права людини :

- право на свободу, життя, гідність;

- право на віру, власність, свободу, щастя;

- право на життя, свободу, власність;

- право на свободу совісті, життя, щастя.

6. Яке основне завдання правової антропології:

- обґрунтування ідеальної правової людини;

- обґрунтування ідеї права як особливого нормативного порядку, яке базується на уявленнях про сутність людини;

- обґрунтування форм індивідуального буття людини;

- обґрунтування прав людини.

7. Що таке людина за своєю суттю згідно з сучасною філософією права:

-духовно-практична істота;

- біо-соціо-духовна істота;

- сукупність суспільних відносин;

- соціально-перетворююча істота.

8. Антроподицея – це:

- філософська позиція, відповідно до якої людина є центром світобудови;

- виправдання і возвеличення людини засобами філософії, науки і мистецтва;

- філософія сутності правової людини;

- культурно-історична парадигма, яка склалася в епоху античності.

9. Девіантна поведінка – це:

- та що відхиляється від загальноприйнятих правових норм;

- та, що відхиляється від загальноприйнятих соціокультурних норм;

- та, що забезпечує рівновагу суспільства;

- правопорушення.

10. Дезадаптивність – це:

- стан розгубленості, втрати соціальних орієнтирів;

- втрата зв’язку зі своїм класом;

- підстава для притягнення до юридичної відповідальності;

- втрата можливості самоіндентифікації.

11. Центральне поняття філософсько-правової антропології Арістотеля:

- правова тварина;

- політична тварина;

- людина унікальна;

- людина розумна.

12. Концепцію “ідеальної держави”, що складається із трьох прошарків – правителів, стражів і рабів, описує в своїх творах:

- Фалес;

- Демокріт;

- Платон;

- Арістотель.

13. Про два види справедливості – розподільчу та зрівнюючу, писав у своїй “Етиці”:

- Платон;

- Демокріт;

- Геракліт;

- Арістотель.

14. Як Т. Гоббс називав природний стан людського суспільства:

- “чиста дошка”;

- загальне благоденство;

- війна всіх проти всіх;

- первіснообщинний лад.