Література до теми

[2, 3, 4, 8, 9, 11, 13, 16, 17, 19, 28, 32, 34, 37, 39, 40, 41, 42, 43, 45, 46, 47, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55, 63, 66, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 84, 85, 86]

Змістовий модуль іі. Основні проблеми філософії права

Всього годин 36, у тому числі: лекції - 8, семінарські заняття - 12, практичне заняття - 2, самостійна та індивідуальна робота - 14.

ТЕМА №4. Правова гносеологія: парадигма, доктрина, істина у праві.

Всього годин 8, у тому числі: лекція - 2, семінарське заняття - 2, індивідуальна робота - 2, самостійна робота - 2.

Лекція №4 (2 год.).

Навчальні та виховні цілі:

Засвоїти значення ключових понять правової гносеології; досягти розуміння особливостей розв'язання гносеологічних проблем права; сформувати ставлення до ключових концептуальних ідей правової гносеології; виробити уміння критично аналізувати і застосовувати концептуальні моделі правової епістемології.

Семінарське заняття – 2 години

Перелік проблемних питань, що складають сутність теми:

1. Загальна характеристика правової гносеології. Категорія істини як центральна категорія правової гносеології.

2. Пізнавальні процеси у правотворчості та правореалізації.

3. Правова практика як критерій правової істини.

Перелік ключових термінів та понять теми

“Право”, “гносеологія”, “правове знання”, “правова гносеологія”, “істина”, “істина у праві”, “правотворчість”, “правореалізація”, “доктрина”, “парадигма”.

Методичні вказівки

До першого питання. Слід виокремити основні риси правової гносеології як одного з основних розділів філософії права. Потрібно роз'яснити головні особливості пізнавального процесу. Зокрема, треба розкрити суперечність між знанням та дійсністю як внутрішнє джерело процесу пізнання. Доцільно проаналізувати внесок до цього питання, зроблений різними філософськими школами, а особливо таким сучасним методом, як синергетика, відповідно до принципів якої суперечності права ґрунтуються на відкритості й нестабільності систем (у даному випадку – системи правового знання).

Потрібно звернутись до уточнення змісту категорії істини. Варто згадати погляди на істину хоча б найвидатніших філософів: Платона, Аристотеля, Канта, Гегеля та ін. Проте головну увагу необхідно приділити сучасному науковому розумінню істини. Потрібно описати основні риси істини. Слід також підкреслити, що осмислення пізнання істини доцільно трактувати як процес, який має закономірності.

До другого питання. Слід почати з того, що пізнавальні процеси є органічною складовою усього правового регулювання – і створення юридичних норм, та їх реалізації. Потрібно розглянути питання про істинність норми права як щодо дескриптивного її аспекту, так і прескриптивного. Варто звернутись до пізнавального компоненту правореалізаційного процесу (на прикладі розслідування злочинів). На особливу увагу заслуговує поняття матеріальної істини.

Потрібно вияснити та підкреслити особливості істини в процесі реалізації права. Зокрема, в розслідуванні злочину це наявність точно окреслених законом меж і необхідність належного обґрунтовання. Слід з'ясувати, що система норм кримінального процесу відображає логіку пізнання під час розкриття злочину.

До третього питання. Необхідно почати з визначення поняття юридичної практики, яка акумулює в собі у перетвореному вигляді фактично всі види соціальної діяльності. Слід висвітлити її критеріальну роль щодо істинності норм права. Потрібно також розкрити значення юридичної практики як критерією істини у правореалізаційній діяльності, зокрема, при розслідуванні злочину. Варто торкнутись питання про те, що для розв’язання пізнавальних задач і встановлення істини у кримінальній справі під час розслідування доводиться звертатися до конкретних форм суспільної практики, однак вияснити при цьому роль та значення кримінально-процесуальної практики.