Заняття 2 – 2 години Перелік проблемних питань, що складають сутність теми

1. Основні методологічні проблеми філософії права: багатоманітність визначень права, неоднозначність трактування сутності права та його ідеї.

2. Основні типи праворозуміння через призму філософсько-правового аналізу. Сутність методологічних засобів різних типів праворозуміння.

Перелік ключових термінів та понять теми

“Методологія права”, “сутність права”, “правопізнання”, “праворозуміння”, “парадигма”, “доктрина”, “концепція”, “юридичний позитивізм”, “концепт”, “методологічні принципи”, “концептуальні ідеї та моделі”.

Методичні вказівки

До першого питання. Слід звернути увагу на те, що до цього часу у вітчизняній і зарубіжній філософсько-правовій науці ще не вироблено єдиного, загальноприйнятого визначення змісту поняття права. Множинність його визначень об’єктивно зумовлена тим, що воно тісно пов’язане з іншими соціальними явищами (державою, політикою, економікою, культурою тощо), проявляючись в кожному окремому випадку якоюсь однією стороною, аспектом, тому цілісна характеристика права можлива лише шляхом всебічного аналізу багатоманітних його зв’язків з соціальною дійсністю.

До другого питання. Необхідно розглянути типи праворозуміння на основі аналізу їх світоглядно-методологічних джерел, змісту, переваг і недоліків, основних форм прояву, а також можливостей і меж вирішення ними головних питань філософії права. Слід відзначити, що узагальненим вираженням систематизованої сукупності методологічно-пізнавальних засобів правової реальності є різні типи праворозуміння, котрі характеризуються цілісністю світоглядно-смислового змісту права та його обґрунтування. Кожний тип праворозуміння – легістський (позитивістський) та природно-правовий (непозитивістський) – спирається на певну теорію пізнання і концепцію сутності людини. У суперечностях між даними теоретичними позиціями філософсько-правових напрямків виражається внутрішньо суперечлива природа права.

Додаткові питання:

1. Обґрунтуйте особливості взаємозв’язку елементів структури методології філософії права.

2. Визначте сутність теорії парадигм, яку обґрунтував Т. Кун в праці “Структура наукових революцій”.

3. Що представляє собою система методології права? Які рівні вона передбачає і які методи характерні для кожного з них?

4. Які ознаки властиві методам філософії права?

5. Які концепції природного права характерні для філософії права Нового часу?

6. Назвіть етапи розвитку правового позитивізму.

7. Які особливості обґрунтування логоцентричної концепції природного права?

8. Чому правовий позитивізм заперечує філософію права як самостійне наукове знання?

Теми рефератів, доповідей

1. Методологічна функція філософії права в системі правової науки.

2. Методологія та інструментарій побудови сучасної філософії права.

3. Співвідношення основних методологічних підходів до визначення поняття права.

Тестові завдання

1. Правова суперечність, згідно діалектичної методології – це:

- універсальна структура, яка є результатом розмежування цілісного суспільного феномена;

- рушійна сила правового розвитку;

- елемент системного аналізу права;

- одна з ознак методології правотворчості.

2. Які існують підходи до інтерпретації методології права:

- науковий та філософський;

- світоглядний, догматичний, позитивістський;

- науковий, філософський, філософсько-правовий;

- філософсько-правовий, науковий та системний.

3. Які рівні включає методологія пізнання права:

- філософський, науковий, конкретно-науковий;

- філософський, науковий, спеціально-юридичний;

- системний, світоглядний, духовно-практичний;

- загально-науковий, конкретно-науковий.

4. Природне право – це:

- одна з головних парадигм філософії права, що спирається на ідею об’єктивних природних принципів та ідеалів;

- одна з головних парадигм позитивістського мислення, що поглиблює юридичний зміст морально-метафізичними підставами;

- філософська теорія, що ставить природні ідеали на вершину ієрархії цінностей;

- міра справедливості законоположень, які встановлюються державою.

5. Які ключові категорії є основою типологізації концепцій природного права:

- антропологія, теологія, космологія;

- “природа”, “розум”, ”природа людини”;

- “космос”, “душа”, “антропологія”;

- “космос”, “розум”, “ідеал”.

6. Які існують класифікації концепцій природного права Нового часу за способом обґрунтування ідеї права:

- природні, моральні, раціональні;

- онтологічні, деонтологічні та логоцентричні;

- позитивістські, природно-правові, інтерсуб’єктивістські;

- раціоналістичні, емпіричні, натуралістичні.

7. Які основні етапи розвитку юридичного позитивізму:

- соціологічний позитивізм, класичний позитивізм, аналітична юриспруденція;

- класичний позитивізм, “чиста теорія права” Г.Кельзена та неопозитивізм;

- соціологічний позитивізм, економічний позитивізм та аналітична юриспруденція;

- класичний позитивізм, ”логічна теорія права” та аналітична юриспруденція.

8. Для некласичних концепцій природного права характерний принцип:

- об’єктивізму;

- суб’єктивізму;

- інтерсуб’єктивності;

- комунікації.

9. Методологія права включає критичний аналіз наступних способів обґрунтування права:

- об’єктивізм, суб’єктивізм та позитивізм;

- правовий позитивізм, інтерсуб’єктивність та герменевтика;

- об’єктивізм, суб’єктивізм, інтерсуб’єктивність;

- об’єктивізм, суб’єктивізм та природно-правове мислення.

10. Парадигма – це:

- зразковий приклад з історичного минулого;

- сукупність конкретно-історичних цінностей, на основі яких побудована наукова картина світу;

- основоположна соціально-правова теорія;

- історичний взірець, який інтерпретується як наукова ідеальна модель.

11. У природно-правових концепціях Нового часу цей правовий ідеал трактувався як абсолютна цінність, вихідна передумова всіх природних прав людини:

- життя;

- власність;

- свобода;

- особиста гідність.