2.3. Зовнішні функції держави.

Інтеграція у світову спільноту ряду постсоціалістичних держав істотно змінила їх зовнішню політику і спонукала до визнання гуманістичних і загальнодемократичних норм і принципів в міждержавних відносинах. Зокрема, проголошується, що загальновизнані принципи і норми міжнародного права, міжнародні договори мають пріоритет перед внутрішньодержавним законом. Реалізація функції інтеграції у світову економіку стала можливою з послабленням напруженості у відносинах між державами. Ця функція ґрунтується на визнанні взаємозалежності держав у сучасному світі. Взаємозалежність охоплює широке коло відносин, у тому числі виробничі, науково-технічні, торгові, валютні, кредитні, транспортні та ін.

Економічна інтеграція відіграє величезну роль в збереженні світового ладу і у встановленні стабільності стосунків між державами.

Інтеграція базується на певних принципах, головними з яких є: 1) принцип суверенітету держав над їх природними ресурсами, кожна держава вільна в розпорядженні ними; 2) свободи вибору форм інтеграційних зв'язків; 3) рівності і взаємовигідній співпраці, виключення дискримінаційних заходів. Ці принципи припускають систему державно-правового захисту права власності та іноземних інвестицій. Зокрема, іноземні інвестиції і власність мають бути захищені від націоналізації і експропріації.

Функція оборони ґрунтується нині в більшості демократичних держав на принципі підтримки достатнього рівня обороноздатності країни, що відповідає вимогам національної безпеки. З цього випливає, що збройні сили державі потрібні тільки для реалізації двох завдань: а) захисту незалежності і територіальної цілісності держави; б) виконання міжнародних зобов'язань. Це дозволяє значно скоротити військові витрати держави, здійснити у великих об'ємах конверсію оборонної промисловості.

В той же час захистити себе самостійно в сучасних умовах практично неможливо. Тому світова спільнота створила у рамках ООН систему колективної безпеки держав, таку організацію спільних заходів, яка унеможливлювала б виникнення воєн. Ця система заснована на принципах незастосування сили, мирного вирішення суперечок, рівної безпеки держав, присікання актів агресії та ін.

Функція підтримки світового порядку охоплює, по-перше, діяльність по роззброєнню, ліквідації ядерної зброї, заборону її застосування. Оздоровлення міжнародного становища, зміцнення довіри між державами зробили можливим досягнення реального роззброєння і заборони ядерних випробувань. По-друге, забезпечення співпраці держав в таких сферах, як боротьба з організованою злочинністю, у тому числі з контрабандою, наркобізнесом, міжнародним тероризмом. По-третє, участь світової спільноти в регулюванні міжнаціональних конфліктів. Це обумовлено тим, що такого роду конфлікти супроводжуються порушенням прав людини, особливо відносно національних меншин, що вимагає міжнародного втручання.

Функція співпраці з іншими державами в різних сферах, у тому числі в рішенні глобальних проблем, з'явилася в постконфронтаційний період стосунків між державами. Її фундамент складає пошук взаємоприйнятних рішень проблем, які зачіпають інтереси кожного народу і людства в цілому і вимагають міжнародного реагування. До глобальних проблем належить, наприклад, загальна зацікавленість світової спільноти в запобіганні великим екологічним катастрофам, які переростають територіальні межі однієї держави. Об'єднання міжнародних зусиль тут відбувається в двох головних напрямах: 1) обмеження шкідливих дій на довкілля; 2) раціональне використання природних ресурсів. Така співпраця дозволяє: попереджати промислові аварії; забезпечувати готовність до надзвичайних ситуацій і раннє повідомлення про них; знижувати серйозні наслідки катастроф.

Співпраця держав обумовлена взаємозалежністю усіх країн світу і визнанням людських цінностей в якості головних орієнтирів в міждержавному спілкуванні.

Проте на міжнародній арені спостерігаються не лише співпраця, але і суперництво держав, яке визначається рівнем їх конкурентоздатності. Отже, констатуючи збільшені можливості для співпраці між державами в різних сферах, не можна в той же час заперечувати і взаємовиключних інтересів, суперечливу складність сучасного світу.

Завершуючи характеристику функцій сучасних держав, слід вказати на наступні тенденції в їх розвитку:

1) функції держави розширюються, як і сфери охоплення державним впливом життя суспільства. При цьому деякі функції переростають внутрішньодержавну значущість (екологічна, функція охорони і захисту прав людини) і стають зовнішніми;

2) кардинально змінюється зміст багатьох функцій, що обумовлене метою формування нової демократичної державності;

3) утверджується пріоритет загальносоціального, гуманістичного начала у функціонуванні держави;

4) зростає національна і соціальна цінність держави, що визначається тим, що воно є джерелом стійкого правопорядку і безпеки суспільства, головним захисником прав і свобод людини; виступає арбітром в соціальних, у тому числі національних, конфліктах; має унікальні засоби управління; формує правовий клімат в суспільстві.