3. Особливості конфліктів

Чи можуть у студентській групі, навіть високого рівня розвитку ко­лективі виникати протиріччя? Звичайно, адже причини протиріч у сту­дентському колективі можуть бути такі:

• неадекватна оцінка партнера;

• завищена самооцінка окремих студентів;

• порушення почуття справедливості;

• перекручення окремим студентом інформації про іншого;

• авторитаризм лідера групи загалом або окремої мікрогрупи ;

• некоректне ставлення один до одного;

• просто непорозуміння один з одним.

Якщо протиріччя вирішуються психологічно виправдано, вони не пере­ростають у конфлікти і можуть навіть мати конструктивний характер, тоб­то згуртовувати групу. Але є такі питання з життя студентського колективу, які залишаються проблемними, й вирішувати їх не так просто. Для прикла­ду назвемо одне. Навчально-професійна діяльність - це діяльність кожно­го студента зокрема, тому що це індивідуальна інтелектуальна діяльність кожного і за своїм характером, і за результатами (на відміну від виробни­чої діяльності). Вона залежить від індивідуальних здібностей студента та його ставлення до навчання. Виникає проблема забезпечення у студент­ській групі ділового спілкування, співпраці, взаємодопомоги й одночасно вимогливості один до одного (допомога і вимогливість, а не списування розв'язаного товаришем завдання). Через це у студентській групі (колек­тиві) можуть виникати навчальні конфлікти (I.A. Коваль). Конфлікт - це зіткнення на індивідуально-психологічному (студент - студент) або со­ціально-психологічному (група - окремий студент) рівнях конкурентних або несумісних потреб, мотивів, інтересів, дій, учинків. Такі конфлікти супроводжуються почуттям душевного дискомфорту, емоційної напруги, тривожності, стресу, станом когнітивного дисонансу тощо. Кожна сторона конфлікту вступає у протиборство, відстоюючи свої цінності, цілі.

Навчальні конфлікти посідають особливе місце в житті студентів. З'ясовано, що навчальні конфлікти є типовим явищем у процесі спільної діяльності, причому їхня відсутність не є свідченням ні високої ефек­тивності навчальної діяльності групи, ні її згуртованості. Конфлікт - це не тільки зіткнення особистісних смислів діяльності, це також страху­вання проти застою, передумова переборення консервативних поглядів і догматичних думок. Конфлікт буває корисним тоді, коли він допомагає вийти його учасникам на новий етап особистісного розвитку, на новий рівень розвитку міжособистісних стосунків.

Конфлікти виникають на діловому (предметному) і міжособистісному підґрунті. Згідно з цим виокремлюють два типи навчальних конфліктів: предметно-ділові і особистісно-прагматичні (міжособистісні у вузькому значенні). У рамках першого типу конфліктів виділяють: а) власне пред­метні (когнітивні) і б) організаційні. Розрізнення їх полягає в тому, що перші зумовлені когнітивною, а другі - поведінковою несумісністю.

Мала навчальна група є неформальним угрупуванням, і на причини виникнення конфлікту, його перебіг і способи вирішення конфлікту тут, як і в будь-якій неформальній групі, впливає: а) відсутність чітко регла­ментованого, усталеного розподілу функцій між членами групи; б) від­сутність формального керівника, функції якого здійснюють окремі лі­дери; в) на відміну від спільної (кооперативної) виробничої діяльності, де технологічні умови задають певні вимоги до спеціалізації, тут кожен член групи повинен бути, образно кажучи, «фахівцем широкого профі­лю», тобто вміти виконувати всі дії з розв'язування навчальних завдань.

Навчальні конфлікти виникають у процесі навчально-професійної ді­яльності студентів. На відміну від виробничої, наукової та інших видів діяльності, тут найсуттєвіше значення має не розв'язок завдань, а зміни в суб'єкті учіння, передусім ті, що забезпечують досягнення найближчої мети - засвоєння способу розв'язання завдань певного типу. У зв'язку з цим немає однозначної відповідності між якістю спільного продукту гру­пи і досягненням мети окремими студентами.

Оскільки йдеться про спільну навчально-професійну діяльність, а її найважливіші результати мають індивідуальний характер, у системі ці­лей студента часто починають відігравати все більшу роль індивідуальні цілі, які не збігаються з колективною метою, а це спонукає багатьох сту­дентів домагатися першості будь-якою ціною. У таких студентів з'явля­ється когнітивний дисонанс, що впливає на їхню поведінку, а це, в свою чергу, призводить до міжособистісних конфліктів.

Істотні особливості навчальних конфліктів зумовлені також місцем спіль­ної навчально - професійної діяльності студентів в умовах сучасної системи навчання у ВНЗ. Йдеться про те, що спільна навчально-професійна діяль­ність посідає незначне місце в навчальному процесі і найчастіше склад такої групи є змінним. Саме тому взаємозв'язки між членами академічної групи, зазвичай, менш міцні, ніж взаємозв'язки між студентами в мікрогрупах.

Винятково важливе значення має те, що в навчально-професійній ді­яльності студентів, на відміну від інших видів діяльності, де тип взає­модії між членами малої групи опосередковується способом організації діяльності, наявна протилежна тенденція: спосіб організації навчальної діяльності опосередковується характером взаємодії між членами групи.

Принципово важливим є те, що у переважної більшості студентів як учасників конфлікту ще не сформовані на належному рівні ні вміння спільно

працювати, ні вміння вирішувати конфлікти. У зв'язку з цим завдання викладача полягає в тому, щоб побачити конфлікт у момент його зародження, не дати йому дійти до зіткнення між його суб'єктами, творчо використовувати різноманітні педагогічні технології вирішення конфлік­ту. Для цього важливо чітко усвідомлювати всю ситуацію конфлікту, структура якої містить дистанціювання , інцидент, конфліктну взаємодію, завершення конфлікту. Таким чином, для повного розв'язання конфлікту необхідно вичерпати предмет віддалення на соціальному, психологічно­му або духовному рівнях. Найбільш значущими компонентами ситуації конфлікту с дистанціювання (на фізичному, психологічному, соціально­му, етнічному, духовному рівні) та інтегрування.

До основних чинників навчальних конфліктів студентів належать та­кі: а) тип взаємин між членами групи (до того ж враховують і взаєми­ни між студентами, що склалися до того, як їх включили до спільної ді­яльності; б) склад групи (гомогенна і гетерогенна групи); в) навчальна успішність членів групи; г) спосіб оцінювання спільної діяльності сту­дентів): л) індивідуальні особливості студентів (особливо когнітивні, а і також рівень конфліктності).

Щоб конфлікт виник, потрібно конфліктогенні чинники, які викли­кають непорозуміння, провокують захисні реакції учасників, виникає загострене реагування на них іншої сторони.

Конфліктогенна поведінка виявляється у таких її проявах:

• агресивність, прояв егоїзму:

• прагнення до зверхності, переваги:

• погрози, глузування;

• категоричність вимог тощо.

Конфлікт на соціально-психологічному рівні розвивається як міжособистісний, між окремими групами, а також може бути між окремою осо­бистістю та групою загалом. Міжособистісний конфлікт визначається як зіткнення несумісних соціальних, психологічних, духовних просторів суб'єктів, яке викликає їхню протидію. Такі конфлікти бувають горизон­тальними (між рівними за ієрархією, однаковим соціальним статусом людьми, наприклад, «студент-студент») і вертикальними («староста-студент», «лідер-рядовий член групи» тощо).

Види внутрішньогрупових конфліктів:

• конфлікт ролей - неадекватне виконання соціальних ролей;

• конфлікт бажань, інтересів ницо:

• конфлікт норм поведінки, цінностей, життєвого досвіду.

При аналізі особистісно - пригматичних конфліктів (вони зумовлені особистісною несумісністю) розрізняють ситуаційні і поза ситуаційні конфлікти .Позаситуаційні конфлікти зумовлені або недоброзичливими взаєминами між студентами ,що склалися ще до включення їх у спільну діяльність, або внутрішньо особистісними конфліктами. Їхнє виникнення непередбачуване, приводом може стати будь-яке явище. Ситуаційні міжособистісні конфлікти, як правило, розпочинаються з когнітивних або організаційних, а їх наявність - ознака особистісної несумісності. До­сить часто вони спричиняються недостатнім рівнем комунікативної ком­петентності або невмінням поводитись у конфліктній ситуації. Найбільш радикальний спосіб конструктивного вирішення такого конфлікту - пе­реведення його у когнітивне русло.

У дослідженні I.A. Коваль, доведено взаємозв'язок між навчальними конфліктами студентів і характером взаємин, що склалися між студента­ми ще до включення їх у спільну діяльність. Зокрема, у групах з коопера­тивними взаєминами між членами групи переважна більшість конфлік­тів - когнітивні. Вони зумовлені когнітивною несумісністю і виявляють­ся у розбіжностях стратегій розв'язання задач. Такі конфлікти подекуди мають досить гострий характер і переходять в особистісно-прагматичні, коли несумісність виявляється на особистісному рівні. Однак здебіль­шого завершуються конструктивно, оскільки в основі цієї несумісності лежать его - потребові цілі, що мають миттєвий характер. При цьому кон­флікт переводиться у когнітивне русло, унаслідок чого навіть найгостріші конфлікти не призводять до дезінтеграції групи.

У групах, де зв'язки між їхніми членами недостатньо міцні, когнітив­ні й організаційні конфлікти часто переходять у прагматично-особистісні. До того ж когнітивна або поведінкова несумісність перетворюється на особистісну. У групах, де між окремими її членами ще до включення у спільну діяльність склалися недоброзичливі взаємини, більшість кон­фліктів мають чітко виражений міжособистісний характер. Вони спричи­нені особистісною несумісністю і виникають із будь-якого приводу, до­сить гострі і довготривалі. Тут конфлікти найчастіше розгортаються за спіральною моделлю. Якщо ж хтось із членів групи виступає на захист одного з учасників конфлікту, він сам часто є об'єктом конфлікту. Коли ж на бік одного з учасників конфлікту виступають інші члени групи, кон­флікт ще більше розгортається, а інколи призводить до відносної депривації учасника конфлікту.

У дослідженні було також встановлено, що істотними чинниками, що значною мірою впливають на перебіг конфлікту і способи його вирішен­ня, є загальна підготовленість студентів, їхній статус, ступінь однорідності членів групи за успішністю, а також спосіб оцінювання діяльності групи. Останній чинник найістотніше впливає у тих групах, де міжособистісні зв'язки між членами групи недостатньо міцні. Вплив цього чинника не спостерігався у групах із міцними міжособистісними зв'язками, а також у групах, де переважали змагальні відносини, зумовлені недружніми вза­єминами, що склалися ще до включення студентів у спільну діяльність.

На тип конфлікту значною мірою впливає статус його учасників. Ког­нітивні конфлікти найчастіше відбуваються між сильними студентами. Саме така картина наявна і в конфліктах за лідерство. Організаційні кон­флікти, як правило, мають характер вертикальних: у разі незадоволення стилем лідерства конфлікт ініціюють «рядові» члени, при значній роз­біжності очікуваних і реальних ролей «рядових» членів - ініціює лідер. Конфлікти між «рядовими» членами групи найчастіше спричиняються занадто високою (на погляд деяких членів групи) активністю члена групи або браком у нього комунікативної компетентності.

Позитивні функції навчальної о конфлікту студентів виявляються в і ому, що вони сприяють прийнято ефективних групових рішень; по­ліпшенню діяльності членів групи, особливо лідерів; більш критичному ставленню до своєї діяльності; поліпшенню розуміння особистості парт­нерів по групі, згуртуванню групи загалом.

Негативні функції навчального конфлікту виявляються в тому, що він відвертає студентів від розв'язання навчальних завдань, негативно впли­ває на засвоєння способу розв'язання завдань, погіршуються взаємини між членами групи, що призводить до її дезінтеграції, унаслідок чого ді­яльність стає псевдоспільною .

Коли конфлікти виникають у студентському колективі, для їхнього ви­рішення часто запрошують куратора. Завдання його полягає в тому, щоб під час розв'язання проблеми виходити з колективних інтересів, а не вузькопрагматичних інтересів лише однієї людини. Звичайно, під час обгово­рення проблеми іноді треба обмірковувати несхожі погляди, різну інфор­мацію. Проте важливо, щоб куратор мав свою думку й власну оцінку. Це важливо також для студентів, особливо якщо викладач авторитетний. Су­місне обговорення проблеми (на паритетній основі) дає можливість сту­дентові реалізувати своє «Я», набути самостійності, самоствердитися.