Лекція № 2 Тема: Джерела права соціального забезпечення Пенсійний Фонд України. Органи, які здійснюють пенсійне забезпечення (соц.Захисту) план

1. Поняття та особливості джерел права соціального забезпечення

2. Основні види джерел права соціального забезпечення

3. Пенсійний Фонд України (ПФУ). Порядок його формування і використання

4. Система державних органів та їхні функції по здійсненню соц.захисту населення.

1.Поняття та особливості джерел права соціального забезпечення

Визначення поняття “Джерела права соціального забезпечення ” пов’язані зі з’ясуванням форм вираження нормативної державної волі, спрямованої на регулювання різних за характером суспільних відносин. Формами вираження права можуть бути закони й підзаконні акти, якими встановлюються певні норми права. По праву соціального забезпечення існує досить велика кількість нормативних актів, тому ми в змозі дати характеристику тільки найважливішим, основним актам, які закріплюють права на ті чи інші види соцзабезпечення, в яких відображаються вимоги і умови їх надання, регламентується організаційно-правовий порядок здійснення вказаних приписів відповідних нормативних актів.

Нормативно-правові акти, які регулюють пенсійне забезпечення і соц.захист в цілому, можна класифікувати за рядом ознак:

1. їх дія у часі та просторі;

2. згідно за загальним правилом н.а. зворотної сили не мають і, отже регулюють відносини, які виникають після введення їх у дію. Специфіка н.а., що регулюють с.з. полягає в тому, що багатьом із них надано зворотної сили (ЗУ “Про пенсійне забезпечення” 5.11.1991 р.);

3. загальні н.а. – поширюються на всіх громадян, які знаходяться на території країни;

спеціальні н.а. – поширюються тільки на певні категорії громадян (чорнобильців);

4. первинні н.а. – Конституція України;

вторинні н.а. – ЗУ “Про пенсійне забезпечення” – вторинний відносно Конституції і навпаки первинний відносно Положення про ПФУ і т.д.;

5. основні – н.а., де містяться нові правові норми;

похідні н.а. – не містять нових норм, вони лиш відтворюють прийняті норми, пояснюючи їх зміст.

Таким чином, під джерелами п.с.з. слід розуміти способи (форми) вираження норм права, що приймаються компетентними органами державної влади та призначені для регулювання соц.забезпечення непрацездатних громадян.

І.М.Сирота визначає такі особливості джерел права с.з. :

1. більшість нормативних актів є загальнодержавними, майже всі вони мають правоустановчий (матеріальний чи процесуальний) характер;

2. локальні нормативні акти;

3. для джерел права с.з. іще характерний високий рівень систематизації. Загальної галузевої кодифікації, наприклад, пенсійного законодавства ще не проведено, хоча передумови для цього вже є, - в країні діє низка кодифікованих нормативних актів (у вигляді законів про пенсійне забезпечення), інтенсивно розвивається поточне законодавство. Пенсійне забезпечення здійснюється за одинадцятьма законами.

2.Основні види джерел права соціального забезпечення

а) Закони України:

1. Конституція України, ст. 46;

2. ЗУ “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.91 р.;

3. ЗУ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в результаті Чорнобильської катастрофи” від 19.12.91 р.;

4. ЗУ “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького складу органів внутрішніх справ” від 09.04.92;

5. ЗУ “Про статус суддів” від 15.12.92 р.;

6. ЗУ “Про статус народного депутата України” від 17.11.92 р.

7. ЗУ “Про державну службу” від 16.12.93 р.

8. ЗУ “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні” від 16.23.93 р.

9. ЗУ “Про межу малозабезпеченості” від 04.10.94 р.

10. ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, від 22.12.95 р.

11. ЗУ “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” від 26.06.97 р.;

12. Основи законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від 14.01.98 р.

13. ЗУ “Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності”, 01.12.98 р. – УК – 24.12.98 р. “Орієнтир”, 1998, № 52

14. ЗУ “Про прожитковий мінімум” – від 15.07.1999 р.

15. ЗУ “Про загальнообов’язкове державне соц. страхування від нещасного випадку на виробництві та проф. захворювання, які спричинили втрату працездатності – 23.09.99 р. – УК – 17.11.99 “о” 0 № 45, 1999 р.

16. ЗУ “Про держ.соц.стандарти та державні соц.гарантії” від 05.10.2000 р.

17. ЗУ “Про пенсії за особливі заслуги перед Україною” 2000 р.

18. ЗУ “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” в ред.від 02.03.2001 р.

19. ЗУ “Про загальнообов’язкове державне соц.страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням” від 18.01.2001 р.

20. Про розмір внесків та деякі види загальнообов’язкового державного соц.страхування” від 11.01.2001 р.

б) Міжнародні договори (угоди), що їх Україна уклала з рядом зарубіжних країн або приєдналася до них, чи в порядку правонаступництва підтвердила свої зобов’язання з міжнародних договорів колишнього СРСР про співробітництво і на які дано згоду Верховної Ради України. Наприклад: угода “Про гарантії громадянам країн-учасниць СНД у сфері пенсійного забезпечення” від 13.03.1992 р.; угода України і РФ “Про гарантії прав громадянам, які працювали в районах колишньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі” від 15.01.1993 р.

в) Укази Президента України. За своєю важливістю вважаються другим після законів видом нормативних актів. Наприклад: Указ від 13.04.1998 р. № 291/98 “Про основні напрями реформування пенсійного забезпечення в Україні” /Урядовий кур’єр, №77-78 від 23.04.98 р. – “Орієнтир” № 17, 1998 р./ Указ від 04.07.1998 № 734/98 “Про впорядкування сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування та раціональне використання коштів Пенсійного Фонду України” /Урядовий кур’єр за 09.07.1998 р. 129-130 – “Орієнтир”, № 28, 1998 р./ Основні напрями соц. політики на період до 2004 р., схвалені Указом Президента України від 24.05.2000 р. № 717/2000.

У правовому полі указів і розпоряджень Президента є акти організаційно-правового характеру, якими передбачено покращення діяльності органів соц. захисту населення та їх фінансування.

За своїм характером укази Президента поділяються на нормативні, тобто такі, що встановлюють правові норми, та індивідуальні, адресовані конкретним виконавцям. Укази першого виду є по суті, підзаконними актами і приймаються з питань, що належать до компетенції Президента, визначеної Конституцією.

г) Постанови Кабінету Міністрів України. Приймаються на основі та на виконання законів і указів Президента. Наприклад, КМУ прийняв низку рішень про створення ПФУ, про затвердження Положення про Міністерство праці та соціальної політики України, визначив механізм корегування та перерахунку державних пенсій до введення в дію ЗУ “Про пенсійне забезпечення”.

Велику групу нормативних актів складають постанови КМУ про пенсійне забезпечення за вислугу років, про пільгові умови виходу на пенсію окремих категорій працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими й тяжкими умовами праці, про нарахування та підтвердження трудового стажу.

Наприклад, останніх часом були прийняті такі постанови КМУ:

а) від 27.04.1998 р. № 571 “Про обчислення розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності” /”Орієнтир”, 1998 р. № 20/;

б) від 06.07.1998 р. № 1016 “Про затвердження Порядку надання біженцям грошової допомоги на пенсії” /”Орієнтир”, 1998, № 29/

д) Роз’яснення Міністерства соціального захисту населення України (в минулому і зараз Міністерства праці та соціальної політики”. За характером нормативного змісту їх можна поділити на дві групи:

1. Роз’яснення, що мають характер офіційного тлумачення норм законодавства про соц.захист;

2. Роз’яснення, що мають управлінсько-методичний характер (накази, інструкції)

е) інші нормативно-правові акти, прийняті іншими центральними органами – Мінфінансів, Нацбанком, і Пенсійним Фондом України і т.д.

Підзаконні нормативні акти можна також поділити по наступним напрямках:

1. нормативні акти про пенсії за вислугу років;

2. нормативні акти про пенсії науковим працівникам,

3. нормативні акти про допомогу ;

4. нормативні акти по матеріально-побутовому і житлово-кому­нальному обслуговуванню;

5. нормативні акти по працевлаштуванню і професійному навчанню інвалідів ;

6) нормативні акти по медичному обслуговуванню інвалідів і медко0соціальній експертизи;

7) нормативні акти по транспортному забезпеченню інвалідів

ти інших непрацездатних осіб ;

8. нормативні акти по наданню протезно-ортопедичної допомоги,

9. нормативні акти про порядок утримання і обслуговування

престарілих і інвалідів в стаціонарних установах соціального захисту

8. нормативні акти про пільги по оподаткуванню і зборах ;

9. Міжнародні правові акти;

3.Пенсійний Фонд України (ПФУ). Порядок його формування і використання

ПФУ є центральним органом державної виконавчої влади, підвідомчим КМУ. Керівництво діяльністю ПФУ здійснюється правлінням фонду, чисельність і склад якого затверджується КМУ. Органи ПФУ утримуються за рахунок Держбюджету.

ПФУ здійснює управління фінансами пенсійного забезпечення і по суті виступає гарантом стабільності державної системи пенсійного забезпечення. Він діє в Україні як самостійна фінансово-банківська система з 1992 р. Його статус, завдання і функції визначені Поло­женням про ПФУ в редакції постанови КМУ від 01.06.1994. Основним завдання ПФ є збирання, акумулювання коштів /страхових внесків/ та фінансування витрат зі сплати пенсій і допомог, тобто формування і цільове використання бюджету фонду. Коштами фонду є обов’язкові страхові внески підприємств, організацій і громадян. ПФУ організує і контролює роботу органів НФ і забезпечує виконання вимог законодавства про державне соціальне страхування.