Лекція №8 Державна соціальна допомога малозабезпеченим сім’ям План

1. Державна соціальна допомога та її види

2. Характеристика державної соціальної допомоги

Залежно від соціального ризику розрізняють такі види державних допомог:

1)допомоги особам, яким виповнилося 100 і більше років;

2)допомоги малозабезпеченим:

3)допомоги дітям-інвалідам та інвалідам з дитинства;

4)допомоги на догляд за інвалідами внаслідок психічного захворювання;

5)допомоги сім'ям з дітьми;

б)субсидії на оплату житлово-комунальних послуг;

7)допомоги на поховання.

Допомоги особам, яким виповнилося 100 і більше років.

Виплачуються, коли місячний розмір пенсії таких осіб (з урахуванням усіх виплат до неї) не досягає визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Така допомога надається з 1 .жовтня 2002 р. у розмірі, який визначається як різниця між зазначеним прожитковим мінімумом та розміром пенсії (з урахуванням всіх виплат до неї).

Державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям щомісячна допомога. яка надається

малозабезпеченим сім'ям, в яких з повалених або незалежних від них причин середньомісячний сукупний дохід нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого для сім'ї. Вона виплачується у грошовій формі в розмірі,

що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім'ї.

Законодавство України визначає такі види допомог дітям-інвалідам та інвалідам з дитинства:

1)державну соціальна допомогу інвалідам з дитинства І і II групи;

2)державну соціальну допомогу непрацюючим інвалідам з дитинства III групи;

3)державну соціальну допомогу дітям-інвалідам віком до І б років:

4)допомогу на поховання інваліда з дитинства або дитини-інваліда віком до 16 років.

Допомога малозабезпеченій особі, яка проживає разом з інвалідом І чи II групи внаслідок психічного розладу, котрий за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним.

Щомісячна грошова допомога малозабезпеченій особі, яка проживає разом з інвалідом І чи II групи внаслідок психічного розладу, котрий за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним надається у грошовій формі, якщо середньомісячний сукупний дохід сім'ї є нижчим від прожиткового мінімуму для сім'ї.

Лекція № 9 Тема: Загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття

ПЛАН

1. Загальні засади загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (ЗДСС)

2. Принципи страхування на випадок безробіття.

3. Особи, які підлягають і не підлягають страхуванню на випадок безробіття

4. Управління страхуванням на випадок безробіття

5. Кошти страхування на випадок безробіття

6. Матеріальне забезпечення на випадок безробіття. Забезпечення незастрахованих осіб.

7. Права, обов’язки та відповідальність у сфері страхування на випадок безробіття.

1. ЗУ “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 02.03.2000 р., введений в дію 01.01.2001 р. розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 р. Він визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов’язкового д.с.с. на випадок безробіття.

ЗДСС на випадок безробіття - це система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду ЗДСС на випадок безробіття.

Суб’єкти страхування на випадок безробіття – це застраховані особи, а також члени їх сімей та інші особи, у випадках, передбачених цим Законом; страхувальники та страховик.

Застраховані особи – наймані працівники, а у випадках передбачених цим Законом, також інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється страхування на випадок безробіття.

Страхувальники – роботодавці та застраховані особи, які сплачують страхову внески відповідно до цього Закону.

Страховик – Фонд ЗДСС на випадок безробіття.

Об’єкт страхування на випадок безробіття - страховий випадок, із настанням якого у застрахованої особи (члена її сім’ї, іншої особи виникає право на отримання матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг.

Часткове безробіття – вимушене тимчасове скорочення нормальної або встановленої законодавством України тривалості робочого часу, перерва в одержанні заробітку або скорочення його розміру через тимчасове припинення виробництва без припинення трудових відносин з причин економічного, технологічного структурного характеру.

Страховий випадок – це подія, через яку:

• застраховані особи втратили заробітну плату або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу;

• застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття.

• Втрата роботи з незалежних від застрахованих осіб обставин – припинення т.д. відповідно до ст. 36 (п.1,2,3) ст. 38 ( у разі неможливості продовження роботи, а також невиконання власником (у.о.) законодавства про працю, умов колективного договору чи трудового договору), ст. 39, ст. 40 ( п.1,2,5,6) КЗпП України.

Роботодавець:

• власник п.,у.,о. або уповноважений орган та фізичні особи, які використовують найману працю;

• власник розташованого в Україні іноземного підприємства, у., о. (в т.ч. міжнародної), філії або представництва, який використовує працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Представники роботодавців – це об’єднання та спілки роботодавців чи інші уповноважені роботодавцями органи (представники).

Найманий працівник – фізична особа, яка працює за трудовим договором (контрактом) на п., у., о. або у фізичної особи.

Страховий стаж – період (строк), протягом якого особа підлягає страхуванню на випадок безробіття та за який сплачено страхові внески нею.