На семінарське заняття виносяться питання:

1. Поняття злочинності та її види.

2. Основні якісно-кількісні показники злочинності: рівень злочинності; стан злочинності; динаміка злочинності; структура злочинності; географія злочинності.

3. Латентна злочинність: а) види латентності; б) рівні латентності.

4. Сучасний стан злочинності в Україні.

5. Віктимологія як самостійний напрямок кримінологічних досліджень.

6. Особа потерпілого та її кримінологічне значення.

7. Класифікація жертв злочинів.

8. Поняття і система віктимологічної профілактики.

9. Форми та методи віктимологічної профілактики

Питання для самостійного опрацювання

1. Сучасний стан злочинності в Україні.

2. Віктимологія як самостійний напрямок кримінологічних досліджень.

3. Особа потерпілого та її кримінологічне значення.

4. Класифікація жертв злочинів.

5. Поняття і система віктимологічної профілактики.

6. Форми та методи віктимологічної профілактики.

Література:

1. Токарев А.Ф. Основные понятия криминологии. – М., 1989

2. Зелінський А.Ф. Кримінологія –Х.; 2000

3. Джужа О.М. Курс кримінології. Підручник в 2-х томах. –К.;2001

4. Косоплечев Н.П. Методы криминологического исследования -М.,1984

5. Лунеев В.В. Криминология ХХ века.-М., 1997

6. Долгова А.И. Преступность и общество. – М., 1992

7. Карпец И.И. Преступность: илюзии и реальность. –М., 1992

8. Дяньшин И.Н. Преступность: понятие и общая характеристика, причины и условия. – Киев, 1988

9. Ковалкін А.А. Латентна злочинність та її виявлення органами внутрішніх справ. – К., 1985

10. Антонян Ю.М., Бородин С.В. Преступность и психические аномалии.-М., 1987

11. Криминальная ситуация . – М., 1996

Тема 3. Причини та умови злочинності.

Причини – це ті процеси і явища, які породжують злочинність як свій безпосередній наслідок.

Умови – безпосередньо не породжують злочинність, але “відкривають шлях” для дії причин, полегшують настаня суспільно небезпечних наслідків.

В кримінології досить часто вживається поняття “детермінанти”, яке охоплює обидва терміни: причини і умови.

Причини і умови злочинності залежно від іх рівня дії можна класифікувати на:

1. причини і умови злочинності в цілому;

2. причини і умови окремих видів злочинності;

3. причини і умови конкретних злочинів.

За змістом детермінанти злочинності можна поділити на економічні, соціальні, політичні, духовні, ідеологічні, організаційно-управлінські тощо.

Причини злочинності як соціального явища:

Економічні детермінанти злочинності:

Україна визнана корумпованою країною з оцінкою 2,6 бала за 10 бальною шкалою. Висновок зроблено міжнародною організацією “Трансперенсі інтернейшнл”. Цьому сприяли велике втручання держави в економіку, несправедлива система оподаткування, величезні витрати на утримання органів державної влади, недосконале законодавство.

Це призвело до масового ухилення від сплати податків, формування тіньового сектора економіки (до 60%), низького рівня забезпечення тих, хто працює в бюджетній сфері.

Ще один чинник злочинності – спад суспільного виробництва і безробіття.

Соціальні детермінанти:

• нерівність членів суспільства. Стабільність в суспільстві піддається серйозним випробуванням, коли різниця між рівнем життя багатих і бідних прошарків населення перевищує 10-кратну веливину. В Україні різниця сягає 20 і більше разів. Понад 60 % населення перебуває за межею бідності.

За соціологічними даними, суспільство криміналізується, якщо в ньому за межею бідності перебуває більше 10% населення.

- нелегальна міграція. Чимало мігрантів створюють етнічні злочинні угруповання, які займаються наркобізнесом, захопленням заручників з метою викупу, розбійними нападами тощо. Боротьба з нелегальною міграцією пов’язана з великими труднощами, викликаними відкритістю кордонів і недосконалим законодавством.

• урбанізація і внутрішня міграція населення; - нерівноправне становище жінки в суспільстві; - криміногенні властивості може мати НТР.

Політичні детермінанти злочинності:

• непорозуміння і конфлікти між гілками влади (особливо між законодавчою і виконавчою); - нерозвиненість судової влади; - етнічні конфлікти.

Ідеологічні детермінанти злочинності:

• низький рівень духовності; - низька правова культура громадян; - криміналізація шоу-бізнесу; - панування психології вседозволеності та сексуальної свободи; - пропаганда відвертого насильства, жорстокості, знущання з людини, підступності як норм поведінки; - пияцтво і наркоманія.

Умови, що сприяють існуванню злочинності, - це ті факти реальної дійсності, які безпосередньо злочинність не спричинюють, але їх наявність сприяє її існуванню.

До них відносяться недоліки у функціонуванні господарського і державного механізму, охоронні правопорядку, державного чи приватного майна, обліку матеріальних цінностей тощо. Це можуть бути упущення в діяльності державної адміністрації, правоохоронних та контролюючих органів, судів, прогалини в законодавстві.

Однією з умов, що сприяє злочинності є те, що не всі вчиненні злочини реєструються, а з поміж зареєстрованих - не всі розкриваються.

Умови, які сприяють вчиненню окремих видів злочинів, можуть бути усуненні повністю, наприклад, шляхом введення нових форм бухгалтерського обліку, встановлення сигналізації і т.п.

Кримінологічна мотивація

Мотивація злочину – процес реалізації внутрішньої (психічної) детермінації злочинної поведінки, що обумовлює вчинення злочину.

Мотивація є етапом механізму злочинної поведінки, яка є взаємодією особистісних факторів з зовнішнім середовищем в процесі формування злочинної поведінки особи і куди ще входять: формування особи з антисуспільною орієнтацією; прийняття рішення про скоєння злочину; реалізація цього рішення та настання суспільно небезпечних наслідків.

Мотивацію вчинку визначають потреби, інтереси, емоції.

Мотив можна визначити як усвідомлене спонукання (прагнення) особи до вчинення конкретного діяння, яке містить у собі суспільну небезпеку і передбачене кримінальним законом як злочин.

Потреба – це предметно визначена залежність людини від зовнішнього світу, суб’єктивні запити особи до об’єктивного світу, її “нужда” в таких предметах і умовах, які необхідні для її норамльної жеттєдіяльності, самоствердження і розвитку. Потреби можуть бути матеріальними і духовними, дійсними і уявними. Емоційним специфічним сигналом виникнення потреб є емоції. Емоції як мотиви злочину яскравіше всього виражені тоді коли у суб’єкта протиправної діяльності не виховані ще гальмуючі сили. Тому у різних вікових категорій злочинців емоції займають не однакове місце в мотиваційній сфері поведінки.

Емоційні переживання по їх відношенню до потреб можна поділити на дві категорії. Першу утворюють емоції, безпосередньо відображаючі мотивоутворюючі потреби – голод, страх, ревнощі і т.п. Їх називають провідними, оскільки вони виступають в якості побужденія до поведінки. До другої відносяться ті емоційні явища, які виникають в процесі діяльності, - радість, огорченія і їн.. Їх називають похідними.

З точки зору психології, під інтересом розуміють мотив, який діє в силу своєї усвідомленої значимості і емоційної привабливості. Як мотив злочину, інтерес виражає специфіку ставлення особи до об”єкту злочинного посягання, злочинного результату і самого процесу злочинної діяльності.

Ситуація злочину

Криміногенна ситуація – особливий характер взаємодії особи із соціальною дійсністю. Важливою властивістю криміногенної ситуації є те, що вона завжди конкретна за змістом та існує в певних просторово-часових межах.

За змістом розрізняють такі види криміногенних ситуацій:

• проблемна ситуація, за якої людина стикається з певними труднощами і перешкодами в досягненні мети (наприклад, проникнення у помешкання, щоб вчинити крадіжку). Вирішення проблемної ситуації полягає у знаходженні способу подолання перепон;

• мотиваційно байдужа ситуація, за якої стан і зміни елементів, що її складають, не впливають на діяльність суб”єкта;

• мотивуюча ситуація, коли щось у її стані впливає на прийняття особою рішення діяти саме так, а не інакше;

• конфліктна ситуація – характеризується зіткненням різних інтересів, поглядів, бажань її учасників, що веде до боротьби мід ними злочинним шляхом:

а) конфлікти, що виникають на основі неадекватності уявлень особи про реальну дійсність;

б) конфлікти як наслідок переоцінки своїх можливостей або недооцінки їх іншими людьми;

в) конфлікти, що виникають на грунті неприязних особистих відносин;

г) конфлікти, обумовлені недостатньою інформацією;