На семінарське заняття виносяться питання:

1. Кримінологічна характеристика злочинності неповнолітніх.

2. Характеристика особи неповнолітнього злочинця.

3. Особливості детермінації злочинної поведінки неповнолітніх.

4. Запобігання злочинам неповнолітніх.

5. Мотивація злочинів, що вчиняються неповнолітніми

6. Віктимологічна характеристика злочинності неповнолітніх.

7. Віктимологічна профілактика злочинності неповнолітніх.

8. Опрацювати положення Закону України „Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх”

Питання для самостійного опрацювання:

1. Характеристика особи неповнолітнього злочинця.

2. Мотивація злочинів, що вчиняються неповнолітніми

3. Віктимологічна характеристика злочинності неповнолітніх.

4. Віктимологічна профілактика злочинності неповнолітніх.

5. Опрацювати положення Закону України „Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх”.

Література:

1. Токарев А.Ф. Основные понятия криминологии. – М., 1989

2. Зелінський А.Ф. Кримінологія –Х.; 2000

3. Джужа О.М. Курс кримінології. Підручник в 2-х томах. –К.;2001

4. Лановенко И.П. Борьба с вовлечением несовершенолетних в преступную деятельность.- Киев, 1986

5. Шость Н.В. Проблемы борьбы с вовлечением несовершенолетних в преступную и иную антиобщественную деятельность.-Харьков, 1992

6. Гоголева Л.Л., Женунтий В.И., Цыбуленко Т.Д. Вовлечение несовершенолетних в преступную деятельность: виктимологический аспект.-Киев, 1981

7. Жигарев Е.С. Криминологическая характеристика социальных аномалий в среде несовершенолетних и их предупреждение.-М., 1992

8. Миллер А.И. Противоправное поведение несовершенолетних. Генезис и ранняя профилактика.-Киев, 1985

9. Антонян Ю.М. Преступность среди женщин.-М., 1992

10. Проституция и преступность /Ред.и сост.Ю.М. Хотченков. -М.,1991

Тема 15. Екологічна злочинність.

Екологічні злочини – це передбачені кримінальним законом суспільно небезпечні діяння, що посягають на навколишнє середовище чи його окремі сфери (повітря, землю, надра, води, флору і фауну). До них належать: незаконне заняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом; порушення правил охорони надр; порушення законодавства про континентальний шельф України; порушення правил охорони вод; забруднення атмосферного повітря; забруднення моря; незаконна порубка лісу тощо.

Екологічна злочинність в Україні характеризується постійним зростанням і високою латентністю. Протягом багатьох років зберігається значний розрив між кількістю кримінально-караних діянь і реальним застосуванням відповідних правових норм.

В структурі екологічних злочинів велику частку складають порушення правил риболовства (35-45%); незаконне полювання (25-35%); забруднення водойм і повітря (10%) та лісопорушення (8-10%).

Залежно від ступеня суспільної небезпеки кологічні злочини можна поділити на:

• злочини невеликої тяжкості (незаконне видобування корисних копалин, порушення законодавства про континентальний шельф України та ін.);

• злочини середньої тяжкості (умисне знищення, зруйнування чи пошкодження територій та об”єктів природно-заповідного фонду);

• тяжкі злочини (забруднення водойм та атмосферного повітря; забруднення моря речовинами, шкідливими для здоров”я людей або для живих ресурсів моря, чи іншими відходами і матеріалами);

• особливо тяжкі злочини – екоцид.

З урахуванням видів суб”єктів, мотивів та мети вчинення можна виділити:

А) корисливі злочини, які вчиняються з метою отримання матеріальної вигоди (незаконні полювання; незаконне заняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом; незаконна порубка лісу);

Б) злочини, які вчиняються службовими особами (забруднення атмосферного повітря; забруднення моря речовинами, шкідливими для здоров”я людей або для живих ресурсів моря, чи іншими відходами і матеріалами);

В) злочини, які не мають корисливого спрямування (необережне пошкодження лісових масивів та зелених насаджень; забруднення водних об”єктів чи атмосферного повітря).

Таким чином, екологічна злочинність – це сукупність злочинів, що посягають на екологічну безпеку, та опосередковано на життя і здоров”я людей.

Специфічні риси екологічної злочинності:

• обумовлена факторами, які своїм підгрунттям мають суперечності процесу природокористування;

• тісно пов”язана з рівнем науково-технічного прогресу;

• є побічним наслідком “нормального” природокористування;

• надто низький рівень застосування норм кримінального права за порушення природоохоронного законодавства.

Що стосується осіб, які вчиняють екологічні злочини, то це, переважно, чоловіки, середнього або старшого працездатного віку, які перебувають у шлюбі, мають, як правило, середню або вищу освіту й стабільні прибутки. Питома вага рецидивістів серед них незначна.

Серед засуджених за екологічні злочини були особи: 11,5% - віком від 18 до 24 років; 18,2% - від 25 до 29 років; 42,4% - від 29 до 50 років; 27,6% - старші 50 років.

Детермінанти екологічної злочинності.

Загальні детермінанти: - протиріччя, що виникають при взаємодії людини і природи; стала система поглядів, яка несе в собі яскраво вираженні деформації суспільної свідомості; - недосконалість чинного законодавства.

Специфічні чинники: - неналежне виконання організаційно-управлінських або адміністративно-господарчих обов”язків; - недосконалість системи державних органів управління у сфері охорони навколишнього середовища та природокористування, їх малоефективну діяльність; - непослідовність у реалізації законодавчо закріпленого принципу розмежувння контрольно-наглядових і господарсько-розпорядчих функцій у цій сфері; - недостатнє матеріально-фінансове забезпечення контрольно-інспекційних служб природоохоронних органів; - відсутність ефективного механізму участі громадськості у профілактиці екологічних злочинів та інших правопорушень.

Спеціальні заходи попередження:

• удосконалення контролю за екологічно значимою поведінкою, включаючи дотримання кримінально-правових заборон;

• інформування відповідних інстанцій (адресатів) про виявленні факти екологічних правопорушень та обставини, що їм сприяють;

• встановлення спеціальних режимів природокористування;

• нормативна заборона здійснення певних екологічно шкідливих дій тощо.

Об’єкти спеціальної профілактики: окремі природні комплекси, території, водойми, атмосферне повітря, тваринний світ, лісові масиви тощо.

Суб’єкти – правоохоронні органи, природоохоронні інспекції, грмадські організації, відомчі органи контролю тощо.

Напрями державної політики щодо екологічної безпеки України:

1. попередження та мінімізація наслідків надзвичайних ситуацій за існуючих (чи повільно змінюваних) технологій виробництва і технічної бази з урахуванням ризику виникнення таких ситуацій (розрахований на 10 років).

2. перехід на нові технології, джерела енергії і сировини, яке істотно змінюють вплив господарської діяльності на навколишнє середовище, різко знижують ймовірність виникнення техногенних надзвичайних ситуацій (розрахований на 20-30 років).

3. розв’язання таких стратегічних проблем: перехід економіки на відновлювальні джерела енергії; використання біомаси для переважної більшості продуктів хімічного виробництва; відмові від виробництв, які забруднюють природнє середовище або є екологічно небезпечними (розраховано на 30-40 років).