9. Барвники і фарбувальні речовини

Нині фарбування медичної продукції стало дуже поширеним явищем. У світі забарвлюється майже 100% желатинових капсул, переважаюча кількість драже. 75% розчинів для вживання і близько 50% пігулок.

У країнах СНД забарвлюється незначна частина препаратів (у основному драже, тверді і м'які желатинові капсули і деякі види пігулок). Таке положення зменшує міру ризику можливої шкідливої дії від застосування барвників, але не сприяє запобіганню можливим помилкам при виробництві і застосуванні медикаментів. Крім того, це обмежує експорт вітчизняних препаратів у вигляді готових лікарських форм.

До барвників і фарбувальних речовин застосовуються спеціальні вимоги, основними з яких є : нешкідливість у вживаних дозах; відсутність вираженої біологічної активності; відсутність взаємодії з лікарськими речовинами; міцність забарвлення; висока міра фарбування при малих концентраціях барвника; здатність розчиняться у воді і жирах або рівномірно розподілятися в масі лікарських препаратів; відсутність стороннього запаху і смаку.

Усі барвники, використовувані при виробництві медичних препаратів можна віднести до трьох класів : мінеральні пігменти, барвники природного походження, синтетичні барвники.

• Мінеральні пігменти дозволені до застосування у багатьох країнах, але частота їх використання невелика. В основному це карбонат кальцію, двоокис титану, окисел і гідроокис заліза, вугілля медичне.

• Барвники природного походження зазвичай виділяють з різних частин рослин, забарвлення яких обумовлене присутністю в них антоцианів, каротиноїдів, флавоноїдів, хлорофілів. Останніми роками спостерігається тенденція усе більш широкого використання природних барвників.

• Найбільше застосування у фармацевтичній промисловості знаходять синтетичні барвники. У країнах СНД дозволено для фарбування медичних препаратів 6 синтетичних барвників і фарбувальних речовин: кислотний червоний 2С, індигокармін, тропеолін, руберозум, церулезум, флаворозум.

10. Евакуатори

Для видачі аерозольного продукту з балона використовують гази, що евакуювали, за допомогою яких усередині посудин створюється тиск. Ці гази називаються пропелленти.

Пропелленти класифікують за величиною тиски насиченої пари, по агрегатному стану за нормальних умов і по хімічній природі.

Залежно від тиску насиченої пари їх можна розділити на основні і допоміжні. Індивідуальні речовини, які при 20оС можуть давати внутрішній надмірний тиск в упаковці не нижче 2 атм., називаються основними. До них відносяться фреони 12, 22, 142, а також пропан, ізобутан та ін. Для пониження тиску основні пропелленти комбінуються з допоміжними, які мають тиск насиченої пари близько 1 атм. і окремо не можуть служити виштовхуючими агентами. До них відносяться фреони- 11, - 114,-21, Бутан та ін.

По агрегатному стану усі речовини, вживані в якості евакуаторів, діляться на три основні групи.

1. Зріджені гази:

а) фторорганічні з'єднання (фтор - і фторхлоруглеводороди або інакше - фреони);

б) вуглеводні парафінового ряду (пропан, Бутан, ізобутан);

в) хлоровані вуглеводні (вінілхлорид, метилхлорид та ін.).

2. Стислі (важкозріджувальні) гази. Сюди відноситься азот, закис азоту, двоокис вуглецю та ін.

3. Легколітучі органічні розчинники (метиленхлорид, етиленхлорид та ін.).

У фармацевтичних аерозольних препаратах найширше в якості пропеллентів використовуються фреони. Свою назву фреони дістали від слова frigor - холод. По хімічній природі вони відносяться до фторхлорзаміщених вуглеводнів ряду метану, етану і циклобутану. Найбільше поширення отримали фреони- 11, - 12, - 21 і - 114. У виробництві аерозолів вони є основною групою речовин, завдяки їх здатності поєднується з багатьма органічними розчинниками і нетоксичності по відношенню до організму людини, вони не горючі і інертні.

З іншими групами допоміжних речовин, використовуваних у фармацевтичній технології, ви познайомитеся на наступних лекціях.