3. Спленектомія в собаки.
Показання: перекрут, розрив, пухлина, спленомегалія (стійке збільшення селезінки) при ретикульозі плазматичних клітин і анемії.
Фіксація: на правому боці або на спині.
Техніка операції: лапаротомія або лівостороння паракостальна, або по серединній лінії. Після взкриття черевної порожнини селезінку висувають вперед. При розриві селезінки спочатку швидко перетискають селезінкову артерію та її найбільш великі гілки, що йдуть до селезінки, не зачіпаючи при цьому ліву шлунково-сальникову артерію.
При сильній гіперемії селезінки та анемії тварини в декількох місцях за допомогою тонкою голки в селезінку ін’кують невелику кількість адреналіну, щоби за рахунок скорочення цього органу направити накопичену кров в систему кровообігу. Після цього поблизу воріт селезінки кровоносні судини перев’язують окремо або накладають на них подвійні лігатури. Розташовану ближче до селезінки лігатуру можна також замінити судинними затискачами. Шлунково-селезінкову зв’язку розсікають поміж лігатурами або поміж лігатурою і затискачами. Після цього органи черевної порожнини закривають сальником та ушивають лапаротомну рану.
4. Біопсія печінки у великої рогатої худоби.
Показання. Застосовують найчастіше у великої рогатої худоби з діагностичною метою для встановлення взаємозв'язку гістоструктурних змін печінки та її функціонального стану при кетозах, отруєннях, різних видах перероджень тощо. Існує два способи біопсії — сліпа та візуальна. Ширше застосовують перший спосіб.
Інструментарій. Голка 18 см завдовжки з діаметром 2 мм, кінчик якої заточений у вигляді тризубця. .Мандрен повинен добре прилягати до цієї частини голки.
Техніка операції. Тварину фіксують у станку із застосуванням носових щипців. У неспокійних тварин застосовують нейролептик та інфільтраційну анестезію. Місце пункції - абсолютна зона притуплення печінки в 11-му міжреберному проміжку з правого боку на 2-3 см нижче від горизонтальної лінії, яка проходить на рівні маклака (рис. 1). Це відповідає відстані на 20-30 см нижче від грудних хребців. При збільшенні печінки пункцію можна робити в 12-му міжреберному проміжку на тому самому рівні. У телят до 16-денного віку місце пункції визначають у 12-му або 11-му міжребер'ї на тому самому рівні. Шкіру на визначеній ділянці проколюють гострим скальпелем або стилетом від троакара, який використовують для проколу рубця у дрібних жуйних. У цей пункт уводять голку по передньому краю ребра в напрямку горба лівої ліктьової кістки. Під час просування інструмента рука хірурга відчуває опір тканин міжреберного проміжку, а потім діафрагми. Після цього голка занурюється в печінку. Мандрен витягують і просувають інструмент ще на глибину 3-4 см. У молодих телят загальна глибина введення голки не повинна перевищувати 5-8 см. Перед витяганням голку повертають навколо поздовжньої осі на 180-360° для відділення пунктату з просвіту голки. Голку витягують, пунктат виштовхують мандреном для подальшого дослідження. Рану на шкірі заклеюють колодієм.
1- легені; 2 - печінка: 3 - нирка; 4 - жовчний міхур; 5 - лінія прикріплення діафрагми; 10-13 - порядкові номери ребер.