Лабораторно-практичне заняття 6. Тема: Операції в ділянці черевної стінки.

2 Години

План:

1. Пункція черевної аорти (аортопункція).

2. Румінотомія.

3. Спленектомія в собаки.

4. Біопсія печінки у великої рогатої худоби.

5. Ентеротомія і резекція кишечника в дрібних і великих тварин.

Мета і завдання: ознайомити студентів з орієнтирами та технікою проведення новокаїнових блокад для знеболювання ділянки живота, технікою виконання проведення розтину рубця; навчити виконанню лапаротомії вентральної та бокової черевної стінки як оперативного доступу до органів черевної порожнини; ознайомити з методикою проведення спленектомії в собаки, біопсії печінки у великої рогатої худоби, ентеротомії і резекції кишечника в дрібних і великих тварин.

1. Пункція черевної аорти (аортопункція).

Показання: введення лікарських речовин для безпосереднього поступання з кров’ю в осередки враження при захворюваннях вим’я, матки та інших органів живота, таза і тазових кінцівок.

Фіксація: ВРХ у стоячому положенні, дрібних - в боковому.

Техніка ін’єкції: Застосовують голку 20190. Пункцію проводять безпосередньо попереду останнього ребра.

Голку вколюють в жолобі поміж найдовшим м’язом спини і клубово-реберним м’язом. По ходу проколу ін’єкують 0,25 %-й новокаїн. Голку заглиблюють під кутом 35 до горизонтальної площини до упору в верхньолатеральну поверхню хребця. Потім її відтягують назад придаючи їй більший нахил (45-50) і зміщують з кісткової перешкоди углиб до проколу аорти. При цьому з канюлі виходить пульсуючий струмінь крові. Приєднують шприц і ін’єктують розчин.

Для попередження утворення парааортальної гематоми голку витягують в два етапи: спочатку витягують повільно, поки не припиниться виділення крові з канюлі голки (15-20 с.), а потім витягують швидко.

Поперекову пункцію черевної аорти проводять в проміжку поміж поперечно-реберними відростками 3-го і 4-го поперекових хребців з правого боку у ВРХ. Тут аорта відтісняється наповненим рубцем (у схудлих тварин пункція можлива і з лівого боку).

Техніка проколу і здійснення введення розчинів таке ж, як і в попередньому випадку.

У телят аортопункцію за І.Б. Ліповцевим проводять зліва на перехрещенні двох ліній: сегментальної (відступаючи 0,50-1 см від останнього ребра) і сагітальної (відступаючи на 4-5 см від остистих відростків ).

Голці 12120 надають напрямок до середньої сагітальної площини під кутом 20-25 і під кутом 30-35 до сегментальної площини до упору в тіло хребця. Відтягнув до себе голку на 0,8-1,5 см, відхиляють її до середини на 10, просувають до аорти і виконують її прокол. Глибина введення голки 6-8,5 см.

2. Румінотомія.

Показання: травматичний ретикуліт, ретикулоперитоніт (на ранніх стадіях захворбвання - при гнійному перитоніті, перикардиті, абсцесі печінки та селезінки прогноз несприємливий), закупорка книжки, сторонні тіла у рубці, стійки завали рубця, піниста тимпанія, при отруєнні кормами.

Фіксація: у стоячому положенні.

Знеболення: провідникова (парпвертебральна чи люмбальна) або інфільтраційна анестезія у вигляді букви «Г»; рекомендується виконати надплевральну блокаду черевних нервів та пограничних симпатичних стовбурів за Мосіним В.В.

бажано витримати 12-годинну голодну дієту.

Техніка операції складається з наступних етапів:

-розріз черевної стінки;

-дослідження органів черевної порожнини;

-виведення, розріз стінки рубця і його фіксація;

-видалення кормових мас і сторонніх предметів із рубця та сітки;

-зашивання рубця та черевної стінки.

Найбільш поширений оперативний доступ - паракостальний (паралельно останньому ребру, відступивши від нього на 3 пальці назад та на ширину долоні нижче від вільних кінців поперечно-реберних відростків поперерекових хребців). Довжина розрізу 18 – 20 см. Розрізають всі шари черевної стінки в напрямку розрізу шкіри (Магда І.І.).

У корів з довгим тулубом (якщо оператор прикладе свою руку на рівні плеча в ділянку голодної ямки тварини, а кінчики пальців не досягають лопатки) виконують низький паракостальний розріз. Проводять як попередній, відступивши від поперечно-реберних відростків на 20-22 см. донизу.

Розріз можна вести від рівня нижніх меж голодної ямки вертикально вниз, відступивши від реберної дуги на 5-8 см.мязи розєднують тупим спосбом (Герцен).

Можна виконувати розріз у міжреберному просторі поміж 10-м і 11-м чи 11-м і 12-м ребрами від рівня плечового суглоба (Арутюнян Г.Г.); використовують лінійний ребро-розширювач.

Повідомляється про можливість виконання розрізу з резекцією 11-го ребра нижче лінії кріплення діафрагми - вертикальний розріз (Чубар).

Також використовують паралюмбальний розріз (В. Блендінгер).

Розрізають шкіру з підшкірною клітковиною, поверхневу фасцію з підшкірним мязом, жовту черевну фасцію. Мязи розєднують по можливості тупим способом.

Підхоплюють і надрізають очеревину; далі ведуть розріз під контролем пальців.

При діагностичних операціях і при травматичному ретикуліті проводять ревізію органів черевної порожнини. Рихлі фібрінові спайки руйнують, щільні - не розєднують.

Далі виводять і фіксують рубець, роблячи його розріз.

За способом Харківського зооветінституту для ізоляції черевної порожнини використовують гачки-кішки і гумовий лист 40х40 см. В центрі цього листа прорізують овальний отвір 18х9 см. По кутам невеликі отвори для мотузок з гачками або прикріплюють металеві петлі для прив’язування мотузок довжиною 1 м кожна. Коли проведена лапаротомія до операційного поля прикладають гумовий лист з таким розрахунком, щоб отвір в ньому співпадав з розрізом шкіри. Після цього мотузками фіксують гумовий лист на лівій стороні черевної стінки. Оператор вводить руку в рану, захоплює стінку рубця і підтягує її до рани. Після цього провізорними гачками-кішками або швами закріплює її на гумовому листі.

За П.П. Герценим використовують еліпсоподібний фіксатор з гачками на гумових кільцях.

За К.А. Петраковим використовують чотиришарній фіксатор рубця.

За П.А. Алєксєєвим для розрізу складки рубця використовують жом з двох металевих планок довжиною 35 - 40 см. після розрізу краї рани рубця ізолюють двома стерильними клейонками за допомогою язикотримачів.

За способом Тарасова стінку рубця пришивають до країв шкіри, не проколюючи слизову оболонку. Показаний при пінистій тимпаніїї.

Можна фіксувати розрізаний рубець Т-подібними гачками або паличками, введеними в краї розрізів і зєднаних бинтом, обведеним через тулуб (Б.В.Радчук).

Бажано розєднувати рубець задньоверхній його частині, що попереджує утворення спайок з очеревиною.

Частину вмісту рубця видаляють. при завалах рубця видаляють більшу частину кормових мас, а при отруєнні і піністій тимпанії повністю звільняють рубець.

Видаляють сторонні предмети сітки, ретельно досліджуючи щільні ділянки її стінки на наявність шматків проволоки. При наявності абсцесів їх розтинають і промивають; а також можна спробувати видалити щільні кормові маси із книжки (при її завалі), після цього заливають в порожнину книжки 1% розчин іхтіолу.

Стінку рубця зашивають двоповерховим швом. Перед цим тампоном видаляють вмістиме рубця і згустки крові з країв рани.

Поступово знімають гачки або шви, одночасно на стінку рубця накладають шов Шмідена. Поверхню шва за Шміденом присипають стрептоцидом. Другий поверх накладають за Ламбером або Плахотіним.

Рану черевної стінки зашивають глухим дво- чи трьохповерховим швом. В черевну порожнину вводять попередньо розчини антибіотиків. Спочатку накладають безперервний шов, на шкіру – вузлуватий шов.

Перед накладанням другого поверху рану присипають порошком антибіотику.

Після закінчення операції в поржнину рубця вводять 0,5 л. рослинної олії, при атоніях - руменаторні засоби.

При перитоніті призначають внутрішньоаортальне введення антибіотиків, сульфаніламідів,епіплевральну блокаду за Мосіним. Шви знімають на 10 - 12 день.

В післяопераційний період може зявитися підшкірна емфізема, яка проходить самостійно за 2 - 3 дні.

Антимікробну терапію проводять 3 - 5 днів.

В перші 4 дні годують лише сіном.