Функції податків:

а) фіскальна — наповнення бюджетів усіх рівнів;

б) контрольна — перевірка ефективності функціонування податкової системи;

в) розподільча — розподіл частини національного доходу по різних сферах задоволення суспільних потреб;

г) регулювальна — забезпечення стимулювання одних галузей суспільного виробництва та стримування інших.

Законодавство України про оподаткування не визначає різниці між податком, збором (обов'язковим платежем) і митом. Воно засновано на єдності їхніх основних ознак (обов'язковість сплати, примусовий характер, здійснення контролю за їх надходженням з боку єдиного органу державної податкової адміністрації).

Проте, поряд зі спільними ознаками між ними існують і певні відмінності. Податки, на відміну від зборів та інших обов'язкових платежів, мають головне значення для формування бюджету, оскільки вони забезпечують 80% надхо­джень до його дохідної частини. Мета податків — задоволен­ня потреб держави, тоді як збори й мито спрямовані на за­доволення потреб або видатків окремих установ. Податки являють собою безумовні платежі, тоді як збори чи мито сплачуються у зв'язку з наданням платникові послуги з боку державної установи, що виконує свої владні повноваження. Збори та мито здебільшого мають разовий характер, тоді як податки сплачуються з певною періодичністю.

Різниця між збором і митом полягає в тому, що збір є платежем за наявність певного права, а мито — за здійснен­ня на користь платника дій, які мають юридичне значення.

Види податків (залежно від характеру платника):

• податки з юридичних осіб (податок на прибуток, податок на додану вартість тощо);

• податки з фізичних осіб (прибутковий податок, податок на промисел тощо).

Види податків (за формою обкладення):

• Прямі (податки, що сплачуються в процесі придбання та накопичення матеріальних ресурсів. Вони визначаються розміром об'єкта оподаткування, включаються до ціни товару і сплачуються виробником або власником. Прямі податки, своєю чергою, поділяються на: особисті податки, що сплачуються платником за рахунок і залежно від отриманого ним доходу (прибутку) і з урахуванням його платоспроможності та реальні (від англ. нерухомість), що сплачуються з окремих видів майна (землі, будівлі) з розрахунку, в основі якого лежить не дійсний, а передбачуваний прибуток. До особистих податків належать: податок на прибуток підприємств, податок на доходи фізичних осіб, податок на промисел, збір за спеціальне використання природних ресурсів, плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності тощо. Реальними податками є: податок на нерухоме майно (нерухомість), плата (податок) за землю, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

• Непрямі податки (податки на споживання) стягуються в процесі реалізації товарів чи послуг, включаються у вигляді надбавки до їхньої ціни та сплачуються споживачем. Це — акцизний збір, податок на додану вартість, мито, державне мито.

Згідно із Законом України «Про систему оподаткування», всі податки, залежно від органу державної влади та міс­цевого самоврядування, який їх установлює, поділяються на загальнодержавні та місцеві.