Загальні засади податкової політики (викладено в Основних положеннях податкової політики в Україні, затверджених постановою Верховної Ради України від 4 грудня 1996 р.):

1. стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності введення пільг щодо оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва;

2. обов'язковості впровадження норм щодо сплати податків, визначених на підставі даних про об'єкти оподаткування за звітний період, і встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства;

3. рівнозначності та пропорційності справляння податків з юридичних осіб у певній частці від отриманого прибутку й забезпечення сплати рівних податків на рівні прибутки та пропорційно більших податків на більші доходи;

4. рівності, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включно з нерезидентами) у визначенні обовязків щодо сплати податків;

5. соціальної справедливості забезпечений соціальної підтримки малозабезпечених верств населення через запрова­дження економічно обгрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян і застосування диференційованого та прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі й надвисокі доходи;

6. стабільності забезпечення незмінності податків та їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;

7. економічної обгрунтованості встановлення податків на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей, з огляду на необхідність досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами;

8. рівномірності сплати встановлення строків податків з метою забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування видатків;

9. компетенції встановлення і скасування податків, а також пільг їх платникам здійснюється відповідно до чинного законодавства про оподаткування виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і місцевими радами;

10. єдиного підходу до розроблення податкових законів з обов'язковим визначенням платника податку, об'єкта оподаткування, джерела сплати податку, податкового періоду, ставок податку, строків і порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг;

11. доступності податкового законодавства для платників податків.

Дає визначення багатьом термінам, що стосуються системи оподаткування: балансовий прибуток, прибуток від реалізації продукції, нематеріальні активи, гудвіл, нерезиденти, корпоративні права, роялті, добровільні пожертвування, господарські операції

Об’єктом оподаткування є балансовий прибуток платника податку, збільшений на суми, встановлені законом

Не є об’єктом оподаткування кошти, матеріальні цінності, що не вважаються прибутком: курсові різниці, нараховані на валютні цінності підприємств, кошти, одержані релігійними організаціями від діяльності, передбаченої їх статутними документами

Платниками податку є суб’єкти підприємницької діяльності, бюджетні організації в частині госпрозрахункової діяльності, комерційні банки, міжнародні організації, що не мають імунітету і дипломатичних привілеїв

Передбачаються особливості визначення виручки від реалізації продукції та здійснення конкретних операцій

Ветеринарно-санітарні заводи з прибутку одержуваного від збору та утилізації трупів загиблих тварин і виробництва з них білкових кормових добавок

Рибні господарства та риболовецькі об’єднання – з прибутку від вилову риби та її переробки на власних переробних потужностях

Під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або до державного цільового фонду, здійснюваний платниками в порядку й на умовах, визначених законодавчими актами про оподаткування. Податки сплачуються в певному розмірі та в чітко визначені строки.

Державні цільові фонди — це фонди, що створені відповідно до законів України і формуються за рахунок визначених законодавчими актами податків. Усі державні цільові фонди, крім Пенсійного фонду України, включаються до Державного бюджету України.

Основні ознаки податку:

1. примусовість і обов'язковість, тобто відсутність у платника вибору (платити чи не платити) і встановлення відпо­відальності за ухилення від сплати податку;

2. безоплатність, тобто спрямованість коштів від платника до держави, відсутність зустрічних зобов'язань з боку держави;

3. безумовність, тобто сплата податку без виконання будь-яких дій з боку держави;

4. нецільовий характер, відсутність чітких вказівок щодо напрямів використання надходжень від певного податку;

5. розподіл коштів від конкретних податків між бюджетами різних рівнів і державними цільовими фондами;

6. безповоротність, тобто кошти, сплачені у вигляді податків, не повертаються до платників.