Тема:множинність механізмів регуляції чисельності популяці

Закон емерджентності. Як цілісна система популяція може бути стійкою лише при тісних контактах і взаємодії особин один з одним.

Характеристика стратегій:

г-види:

1. Розмножуються швидко (висока плодючість, короткий час генерації), тому значення г (природжена швидкість зростання популяції) висока.^, Швидкість розмноження не залежить від щільності популяції

2. Енергія й речовина розподіляються між багатьма нащадками

3. Розміри популяції якийсь час можуть перевищувати К-рівень у Вид не завжди стійкий на даній території

4. Розселяються широко й у великих кількостях, у тварин може мігрувати кожне покоління Розмноження йде з щодо більшими витратами енергії й речовини

5. Малі розміри особин

6. Мала тривалість життя особини.

7. Можуть поселятися на відкритому ґрунті Місцепроживання зберігаються недовго

8. Слабі конкуренти

9. Захисні пристосування розвинені порівняно слабо

10. Не стають домінантами ш Краще пристосовані до змін оточуючого середовища (менш спеціалізовані)

К-види:

1. Розмножуються повільно (низька плодючість, тривалий час генерації), тому значення г низьке

2. Швидкість розмноження залежить від щільності популяції: швидко збільшується, якщо щільність падає

3. Енергія й речовина концентруються у небагатьох нащадків, батьки піклуються про потомство

4. Розміри популяції близькі до рівнозначного значення, визначеному К-рівнем Вид стійкий на даній території

5. Розселяються поволі

6. Розмноження йде з малими витратами енергії й речовини, велика частина енергії й речовини витрачається на непродуктивний (вегетативний) ріст

7. Великі розміри особин; у рослин дерев'янисті стебла й велике коріння

8. Велика тривалість життя особини

9. Погано пристосовані до росту на відкритих місцях

10. Місцепроживання стійкі й зберігаються довго

11. Сильні конкуренти.

По одній з класифікаційстратегіївиживання рослин, запропонованою Л.Г. Раменським (1938), розрізняють віоленти, патієнти і експлеренти.

Віоленти –це домінанти й едифікатори рослинних угруповань з широкими реалізованими екологічними нішами.

Патієнти – це види рослин (ценопопуляції), які витримують вплив віолентів

та підлаштовуються до них.

Експлеренти – це види рослин (ценопопуляції) з низькою конкурентною

здатністю, але властивістю швидко захоплювати звільнені території. Експле-

рент – вид, який уникає конкуренції з боку інших, проте, коштом високої

здатності до генеративного та вегетативного розмноження, здатний у корот-

кому часі захоплювати вільний від інших ценопопуляцій простір оголених

ґрунтів.

Пізнання типів поведінки ценопопуляцій рослинності зрубів дає змогу

виявити особливості формування фітоценозів, їх динаміки та розвитку. Попу- ляційна стратегія може бути охарактеризована великим набором ознак, серед

яких виділяємо такі [4, 5, 7]:

1. Конкурентоспроможність (віолентність, конкурентна потужність) – здат-

ність видів створювати і контролювати середовище в угрупованнях, а та-

кож пригнічувати інші організми завдяки власній великій енергії

життєдіяльності й інтенсивно використовувати ресурси середовища.

2. Фітоценотична толерантність (патієнтність, стійкість, пристосованість до

вкрай несприятливих фітоценотичних умов) – здатність видів тривало іс-

нувати на територіях, які зайняті іншими організмами, коштом макси-

мального зниження енергії життєдіяльності.

3. Реактивність (експлерентність, динамічність, піонерність, рудераль-

ність) – здатність видів до максимально швидкого захоплення вільних

ресурсів в угрупованнях, що відбувається коштом швидкого росту і

значного репродуктивного потенціалу.

Звичайно, що наведені вище категорії варто розглядати порівняно з за-

гальною тривалістю та масштабністю фітоценотичних явищ, рослинних угрупу-

вань тощо.