Лекції введення в загальну екологію

Теоретична екологія (загальна, біоекологія ) розкриває загальні закономірності організації життя, зокрема у зв'язку з антропогенною дією на природні системи.

Прикладна екологія вивчає механізми руйнування біосфери, способи

запобігання цьому процесу і розробляє принципи раціонального природокористування.

Основний об'єкт досліджень — екосистеми планети всіх рівнів та їх елементи.

Основний предмет досліджень — взаємозв'язки між живими організмами, їх групами різних рангів, живою і неживою компонентами екосистем, а також особливості впливу природних і антропогенних чинників на функціонування екосистем та біосфери в цілому.

Мета досліджень — визначення оптимальних шляхів координації гармонійного - економічно збалансованого співіснування техносфери й біосфери.

Основні завдання сучасної екології: вивчення загального стану сучасної біосфери екологічних систем усіх рівнів, умов і чинників його формування, причин і обсягів під впливом різних природних і антропогенних чинників; прогнозування динаміки екосистем і біосфери в цілому в часі й просторі; розроблення, з урахуванням певних екологічних законів, взаємовідносин людського суспільства збереження здатності біосфери до саморегуляції і самовідновлення.

МЕТОДОЛОГІЧНА ОСНОВА ДОСЛІДЖЕНЬ В ЕКОЛОГІЇ

1. Системний підхід

2. Натурні спостереження

3. Експеримент

4. Моделювання

НАПРЯМКИ ЕКОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ:

1. Аутекологічні дослідження

2. Продукційні дослідження

3. Популяційні дослідження

4. Біотичні дослідження

5. Біоценотичні дослідження

6. Дослідження екології місцезростань

7. Біосферні дослідження

Найважливіші біоекологічні принципи:

1. адаптації

2. еволюції

3. біологічної ієрархії

4. цілісності і дискретності

5. найпростішої конструкції

6. адекватності

Екологія - наука, що вивчає закономірності існування, формування і функціювання біологічних систем всіх рівней - від оргянізменного до біосфери та їх взаємодію, як в середині системи, так із навколишнім середовищем.

Методи екології –

І. Методи реєстрації і оцінки стану середовища

2. Методи кількісного обліку організмів і методи оцінки біомаси і продуктивності рослин і тварин

З.Дослідження впливу чинників середовища на життєдіяльність організмів

4.Методи вивчення взаємостосунків між організмами в багатовидових співтовариствах

Класифікація екологічних чинників

Середовище - сукупність усіх умов, що діють на організм, популяцію, або біоценоз, спричиняючи відповідну реакцію забезпечуючи їх існування та обмін речовин та енергії

Середовище життя організму – це сукупність абіотічних і біотічних умов його життя, які постійно міняються існує водне наземно-повітряне, грунтове та середовище організму (для паразитів та сапрофітів)

Екологічні чинники - це елементи середовища, які діють на організм.

Класифікація екологічних чинників:

І.Абіотичними чинниками називають всю сукупність чинників неорганічного середовища, впливаючих на життя і розповсюдження тварин і рослин. Серед них розрізняють: фізичні, хімічні і едафічні.

Фізичні чинники — це ті, джерелом яких служить фізичний стан або явище (механічне, хвильове і ін.). Наприклад, температура, якщо вона висока, — буде опік, якщо дуже низька, — обмороження.

Хімічні чинники — це ті, які походять від хімічного складу середовища. Наприклад, солоність води якщо вона висока, — життя у водоймищі може зовсім бути відсутнім (Мертве море), або зміст кисню, від якого залежить життя тварин на суші і у воді, і т.п.

Едафічні чинники, тобто грунтові, — це сукупність хімічних, фізичних і механічних властивостей грунтів і гірських порід, що діють як на організми, для яких вони є середовищем, так і на кореневу систему рослин. Добре відомі впливи біогенних елементів, вологості, структури грунтів, змісту гумусу і т.п. на зростання і розвиток рослин.

ІІ. Біотічні чинники — сукупність впливів життєдіяльності одних організмів на життєдіяльність інших (внутрішньовидові і міжвидові взаємодії), а також їх вплив на неживе середовище.

ІІІ. Антропогенні чинники — чинники, породжені людиною, що впливають на навколишнє природне середовище