Фактори, що визначають заробітну плату:

1) вартість робочої сили.

Величина заробітної плати повинна забезпечувати нормальні умови відтворення робочої сили (задоволення матеріальних і духовних потреб самого робітника та його сім’ї , а також витрати на його професійну підготовку).

2) кон’юнктура на ринку праці

Оскільки робоча сила є товаром, то її ціна регулюється співвідношенням між попитом і пропозицією. При зниженні попиту або збільшенні пропозиції ціна робочої сили, тобто заробітна плата, зменшуватиметься, і навпаки.

3) зростання продуктивності праці робітника

На розмір заробітної плати впливає дія законів зростання продуктивності праці і підвищення потреб населення. Дія цих законів іноді суперечлива, але саме вони зумовлюють загальну тенденцію динаміки заробітної плати.

Потрібно, щоб продуктивність праці зростала вищими темпами, ніж зарплата. Тривале порушення цієї закономірності призведе до дисбалансу між грошовою та товарною масою, до зниження купівельної спроможності грошей, а значить і до зменшення стимулюючої функції заробітної плати у зростанні ефективності праці.

4) кваліфікація робітника і характер праці

Чим складніше праця, тим вище зарплата.

Одним із факторів зростання вартості робочої сили є підвищення загальноосвітнього та кваліфікаційного рівнів працівників.

5) рівень соціальних відрахувань тощо.

Сутність заробітної плати виражається в її основних формах та системах.

У даний час у всіх країнах застосовуються дві форми заробітної плати:

1) почасова, за якою величина заробітку визначається тривалістю відпрацьованого часу;

2) відрядна чи поштучна, за якою величина заробітку залежить від кількості виробленої продукції (виконаних послуг).

Системи заробітної плати:

- пряма погодинна (проста погодинна) = погодинна ставка * відпрацьовані години;

- погодинно-преміальна, коли в додаток до погодинної оплати передбачена премія за досягнення визначених кількісних і якісних показників;

- пряма відрядна – це оплата фактично виробленої продукції за незмінними поштучними розцінками незалежно від ступеня виконання норми виробітку;

- відрядно-преміальна – додатково виплачується премія за досягнення визначених трудових показників;

- відрядно-прогресивна – в межах норми виробітку робота оплачується за основними та незмінними поштучними розцінками, а випуск над норми – за підвищеними розцінками;

- акордна – (від італ. accordo - угода, договір) – відрядна разова оплата завершеної роботи, одноразова виплата організацією, фірмою заробітної плати робітникам за весь обсяг повністю виконаних робіт за домовленою ставкою сплати.

У сучасних умовах заробітна плата формується не тільки на основі угоди між працею і капіталом. Організація оплати праці в Україні здійснюється на основі Генеральної тарифної угоди, галузевих та регіональних угод, колективних та індивідуальних договорів. На рівень зарплати впливає держава (встановлюючи гарантований мінімум, нижче якого капітал не має право оплачувати працю) і профспілки, сила й авторитет яких суттєво впливають на рівень зарплати.

Заробітна плата виконує відтворюючу, стимулюючу та регулю­ючу функції

1)відтворююча функція заробітної плати виявляється у забезпеченні розширеного відтворення робочої сили і є визначальною серед інших її функцій;

2)стимулююча функція заробітної плати забезпечує мотивацію мак­симальної віддачі зайнятих працівників через установлення прямої залеж­ності розміру заробітної плати від результатів праці.

3)регулююча функція заробітної плати полягає у її впливі на співвідно­шення між попитом і пропозицією, формування персоналу підприємств, рівень його зайнятості.

Номінальна заробітна плата — сума грошей, яку отримує робітник за продаж підприємцю робочої сили. Її розміри не дають реального уявлення про життєвий рівень робітника, рівень його споживання. Водночас без показника номінальної заробітної плати не можна обчислити реальну заробітну плату.

Реальна заробітна плата — це кількість споживчих вартостей (товарів і послуг), яку робітник може придбати за свій грошовий заробіток при даному рівні цін після вирахування податків.

Отже, рівень реальної заробітної плати залежить від: номінальної заробітної плати; рівня цін на предмети споживання та послуги (індекс вартості життя); податків, які сплачують робітники у бюджет держави і фонди соціального страхування.

Для визначення реальної заробітної плати індекс номінальної заробітної плати ділиться на індекс вартості життя. Реальна заробітна плата прямо пропорційна до змін номінальної заробітної плати і обернено пропорційна до змін рівня цін.

Зауважимо, що номінальна і реальна заробітна плата не обов’язково змінюється в одному і тому самому напрямі. Наприклад, номінальна заробітна плата може підвищитися, а реальна заробітна плата в той же час - знизитися, якщо ціни на товари і послуги зростали швидше, ніж номінальна заробітна плата.

Законодавче встановлюється мінімальна заробітна плата. Вона становить розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якої не може здійснюватися оплата за виконану працівником місячну, годинну норму праці (обсяг робіт).

Мінімальна заробітна плата — це встановлений державою розмір заро­бітної плати, нижче якого не може проводитися оплата за фактично виконану найманим працівником повну місячну (денну або годинну) нор­му праці (робочого часу).

У різних країнах цей параметр соціального захисту населення кількісно неоднаковий. Вперше виплату мінімальної заробітної плати було запро­ваджено у США в 1938 р. у розмірі 1/4 дол./год.

Мінімальна заробітна плата за 1 год у США в різні роки становила, дол.: у 1950р. – 0,75$; 1960 р. – 1,00$; у 1970р. – 1,6$; у 1980р. – 3,1$; 1990р.3,8$; у 2000р. – 5,15$; у 2009 р . -7,25$.

Розміри погодинної заробітної плати в Україні: з 1.12.2010 – 5,52 грн., 1.12.2011 – 6,04 грн., 1.12.2012 – 6,8 грн.

У країнах — членах ЄС норми мінімальної заробітної плати різні. За даними європейської статистичної служби, у 2008 р. мінімальна заробіт­на плата залежала від рівня розвитку країн, за яким ці країни можна поді­лити на три групи. Перша група — країни з найнижчим рівнем мінімаль­ної зарплати (від 100 до 350 євро). Це — Болгарія, Румунія, Латвія, Литва, Словаччина, Естонія, Угорщина, Чеська Республіка й Польща. До другої групи входять 5 країн — членів ЄС із середнім рівнем мінімальної зарпла­ти (від 500 до 700 євро): Португалія, Словенія, Мальта, Греція й Іспанія. Третю групу становлять 6 країн ЄС, у яких був зафіксований найвищий рівень мінімальної заробітної плати (віді 150 євро й більше). Це, зокрема, Велика Британія, Франція, Бельгія, Ірландія й Люксембург (див.: Мини­мальная зарплата в странах ЕС больше, чем в Украине // Комсом. прав­да. - 2008. - 9 нояб.).

Мінімальна ЗП в країнах Європи на 1.01.2012(євро) :

Люксембург – 1801, Ірландія – 1499, Нідерланди – 1447, Франція – 1398, Австрія – 1000, Греція – 751, Іспанія – 642, Росія – 113, Україна – 95, Білорусь -90, Молдова – 72.

Усі країни Європи вже давно дійшли висновку, що мінімальна заробітна плата має передбачати суспільно необхідні витрати на утримання, забезпечення й освіту членів сім’ї, що відображено в ратифікованій Україною конвенції МОП № 131 та Європейській соціальній хартії. З 1 січня 2009 року таку ж норму передбачено в ст. 9 Закону України «Про оплату праці».

До того ж невідповідність між державними стандартами в оплаті праці та ціною робочої сили порівняно з розвиненими країнами, при практично однакових цінах на інші товари, створює відтік оплаченої праці в тіньову економіку. Саме тому значна частина заробітної плати сплачується нелегально. Сьогодні рівень «тіньової» економіки, за оцінками міжнародних та вітчизняних експертів, коливається в межах від 30,0% до 50,0% ВВП. Це значення суттєво перевищує аналогічний показник таких європейських країн, як Угорщина (20,0%), Чехія (19,0%), Словакія (18,0%), Норвегія (7,0%), Швеція (6,0%). Показники Польщі (27,6%), Греції та Італії (майже 30,0%) для європейської спільноти є критичною межею.

Головна відмінність між розвинутими країнами та Україною полягає в специфіці розрахунку мінімальної зарплати. Наприклад, якщо в США в основу розміру мінімальної зарплати закладаються дані офіційної статистики про вартість життя для сім’ї з 4 осіб (2 дорослих і 2 дітей), то в Україні – прожитковий мінімум на одну працездатну особу. В Україні мінімальна заробітна плата навіть не виконує функції простого відтворення робочої сили одного індивіда, тоді як у США та Європі мова йде про відтворення професійного здоров’я працюючого населення, регулярного оновлення професійних знань, розвиток трудового потенціалу в наступних поколіннях працівників. При цьому в Україні бюджетний фактор є головним чинником, який впливає на рівень мінімальної заробітної плати та нівелює дію інших. Як результат, українська мінімальна заробітна плата суттєво відстає від мінімальної заробітної плати країн ЄС та інших країн (додаток 1).

Профспілки відстоюють необхідність переходу до більш наступальної стратегії, яка полягає в тому, що в основу мінімальної заробітної плати має бути покладено соціальний стандарт нормального відтворення робочої сили. Мінімальна заробітна плата повинна перевищувати прожитковий мінімум для працюючої особи щонайменше у 3 рази (з урахуванням податку на доходи фізичних осіб) для того, щоб дорівнювати вартості обсягу ресурсів, необхідних для відтворення робітника та його родини.

За інформацією МОП, сьогодні понад 90% країн світу мають законодавчі норми, які регулюють мінімально допустимий розмір заробітної плати. Проте у грошовому вимірі спостерігається глобальна нерівність. Так, у 20% найбідніших країн середній розмір мінімальної заробітної плати становить 57 доларів США, тоді як у 20% найбагатших країн цей показник становить 1185 доларів. Щоправда, в деяких країнах діє так званий субмінімум зарплати. Він стосується окремих соціальних груп – молоді, учнів, які не мають досвіду роботи. Крім того, у Бельгії, США, Греції мінімальна зарплата поширюється лише на приватний сектор економіки.

Механізм встановлення та регулювання зазначеного соціального стандарту є різноманітним. У деяких країнах уряд самостійно визначає розмір мінімальної заробітної плати (Словенія, Нідерланди, Хорватія, Нова Зеландія, Ірландія, Греція). Нерідко цьому передують консультації між владою, роботодавцями та представниками робітників (Латвія, Литва, Польща, Болгарія, Словакія, Угорщина, Великобританія, Чехія). У США діє федеральний і регіональний рівень мінімальної зарплати, а у Японії і Канаді – лише регіональний.

З іншого боку, у Фінляндії, Норвегії, Італії, Німеччині, Данії, Австрії, Швеції не існує законів про мінімальну зарплату. Тут склалась традиція укладення колективних угод між зацікавленими сторонами. І хоча продуктивність праці, прибутки корпорацій та темпи інфляції є базовими індикаторами, що впливають на мінімальну оплату праці, не меншу роль відіграє і сила профспілок.

В Україні розмір мінімальної заробітної плати зростає не досить швидкими темпами: 205 грн. у 2004 р. до 922 грн. у 2010 р., 985 грн. у 2011 р., 1134 грн. з 1.12.2012р., з 1.01.13 – 1147 грн., 3 1.12.2013 – 1218 грн.

Прожитковий мінімум і мінімальна заробітна плата у 2014 році згідно проекту З.У.”Про державний бюджет” будуть переглянуті двічі: у липні - з 1218 грн до 1250 грн і жовтні - до 1301 грн. Мінімальна пенсія протягом року зросте на 65 грн і до жовтня складе 1014 грн

Прожитковий мінімум (subsistence level) — вартість набору товарів і послуг, визначеного на основі обґрунтова­них нормативів споживання й забезпеченості населення першочерговими життєвими засобами.

Розмір прожиткового мінімуму в Україні в роки незалежності визна­чали кількома етапами: - прийняття відповідного закону; - набір («кошик») продуктів харчування, одягу, предметів широкого вжитку, ліків, потрібних людині для забезпечення її мінімальних по­треб; - визначення вартості «кошика» (тобто грошового розміру прожитко­вого мінімуму). Вартість таких наборів визначають з урахуванням кількості товарів і послуг, розрахованих у кілограмах, штуках, кілова­тах, що закладено в «кошику» (всього 300 назв). Прожитковий мінімум в Україні обчислюють для чотирьох основних соціальних груп: діти віком до 6 років; діти віком від 6 до 18 років; працездатні громадяни; особи, які втратили працездатність.