4.2. Сучасний стан навколишнього природного середовища в Україні.

Україна - одна з найурбанізованіших країн Європи - у містах мешкає майже 70% населення.

Висока концентрація техногенних об'єктів сприяє забрудненню довкілля, знижує комфортність життя. Основними джерелами забруднення атмосфери міста є транспорт, енергетичні системи та промисловість.

В результаті формується шумове, вібраційне та електромагнітне забруднення міст.

Небезпечним є підвищенний електромагнітний фон (електромагнітний смог) від різноманітних джерел випромінювання - теле-, радіостанції, радіопередавачі мобільних телефонів.

У містах, як правило, підвищенний радіоактивний фон через використання в будівництві гірських порід, що містять природні радіоактивні сполуки. В будь-яких приміщеннях цей фон не повинен перевищувати 20 мкР за годину. Для його контролю в санстанціях, будівельних комбінатах діють радіологічні лабораторії.

До шумової хвороби схильна більшість мешканців великих міст, які постійно отримують шумові навантаження. Наприклад, нормативні рівні звуку в дБ для мешканців житлових кварталів повинні становити 55 вдень і 45 вночі. Однак різні джерела техногенного шуму вносять вагомий внесок у звукове середовище міста.

В сучасних міських районах зі значним рухом транспорту рівень шуму близький до небезпечної межі у 80 дБ. Підвищений шумовий фон викликає багато хвороб (стресовий стан, гіпертонія, виразки шлунку). Щоб його зменшити, треба активно використовувати зелені насадження.

Зниження якості атмосферного повітря небезпечне для здоров'я міських мешканців. Найбільш поширеною шкідливою домішкою повітряного середовища є чадний газ. Надмірна кількість цього газу в повітрі призводить до швидкої стомлюваності людини, головного болю, запаморочення, ослаблення пам'яті, порушення діяльності серцево-судинної та інших систем.

Надзвичайно небезпечні діоксини, бензпірени - канцерогени, які містяться в будь-якому димі - вогнища, особливо коли в ньому спалюють полімерні упаковки, вихлопні автомобільні гази, промислові викиди. Ці речовини викликають онкологічні захворювання.

Сприяють захворюванням не тільки хімічні (хімічні, металургійні комплекси), а й фізичні (міський шум), фізико-хімічні забруднення (підвищений штучний електромагнітний та природний радіоактивний фон).

Темпи росту загальної захворюваності за останнє десятиріччя зросли на 35-40%, переважно за рахунок злоякісних пухлин, серцево- судинних хвороб, бронхіальної астми, цукрового діабету, алергій. В багатьох містах України - Запоріжжя, Маріуполь, Кривий Ріг, Макіївка, Лисичанськ, Дніпродзержинськ, Донецьк, Дніпропетровськ концентрації шкідливих речовин перевищують їх ГДК у 25-100 разів.

4.3. Загальний огляд екологічних проблем регіонів України.

Через високий рівень антропогенно-техногенного навантаження на значних площах території України проявляються майже однакові явища - раптовий вихід із ладу машин, механізмів та агрегатів під час експлуатації, що супроводжується серйозними порушеннями виробничого процесу, вибухами, утворенням осередків пожеж, радіоактивним, хімічним або біологічним зараженням великих територій, ураженням та загибеллю людей.

Якщо за умовну одиницю прийняти певний рівень техногенного навантаження, за яким відбуваються незворотні, катастрофічні зміни, то 80% рівня вже досягнуто у Запорізькій, Луганській, Донецькій, Івано-Франківській областях та у Автономній Республіці Крим. Для цих регіонів кожні 5-6 років вірогідні серйозні аварії, катастрофи з великою кількістю жертв.

Через науково необґрунтоване осушення боліт Полісся, починаючи з 50-х рр. ХХ ст., змінилися умови існування реліктових рослин льодовикового періоду, що поставило їх на межу зникнення. Різке зниження рівня ґрунтових вод сприяє висиханню лісових масивів та збільшенню посушливості клімату. В результаті - зникнення боліт як цінних природних біогеоценозів, а ті, що залишилися, потребують охорони.

Інша, протилежна за змістом проблема - обводнення земель на півдні України. Через посушливі погодні умови, маловодний режим річок були збудовані канали, зрошувальні системи, через які на поля, сади, городи подавали воду з місцевих річок.

Але вода майже всіх річок напівсолона (солевміст складає 3-5 г/л), в результаті - накопичення в грунтах богарних, тобто зрошувальних земель, величезної кількості солей - сотні тонн на гектар за вегетативний період. Це спряло розвитку процесів штучного опустелювання на територіях Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької областей.

Великою проблемою є підвищення рівня ґрунтових вод у Придніпров'ї через збудовані величезні водосховища на Дніпрі. З-за цього виникли проблеми підтоплення великих територій у містах, селах та селищах.

Через зарегулювання Дніпра зменшилася швидкість його течії, що сприяє «цвітінню» води - бурхливий розвиток синьо-зелених водоростей. Після відмирання на їх окиснення витрачається велика кількість розчинного кисню, якого не вистачає рибам, і виникають заморні явища - гине багато риби, отруюється все живе. Крім цього ініціювалися негативні процеси - зсуви, провали.

Такі процеси стали характерними для Карпат через неконтр- ольоване вирубування лісів на схилах гір. Штучно створені безлісні території не стримують гірські потоки, які утворюються після дощів, танення снігів - виникають величезні гірські грязьові потоки - селі, які руйнують населені пункти.

Недотримання вимог експлуатації природних ресурсів, нераціональне ведення господарства - промислового, аграрного призвели до негативних природних явищ - зсуви, ерозія грунтів, суфозія, дефляція, карст, селі, затоплення та підтоплення. Такими процесами охоплено майже 30% території України.

Велику небезпеку складають пожежі на лісових масивах, причиною яких часто є люди, особливо туристи в Карпатах, Криму. В результаті гине все живе, а швидкість процесів відновлення лісів дуже низька. Там, де відсутні ліси, порушується водний баланс, зменшується кількість атмосферних опадів.

Через техногенну діяльність у повітря над Україною викидається щорічно близько 60 млн т шкідливих речовин. Їх питома вага над промислово розвинутими регіонами, східними та південно-східними областями, набагато більша. Це стосується передусім Донецької, Луганської, Дніпропетровської та Запорізької областей, а на заході - Львівської області. Екологічно забрудненими є території всіх обласних центрів, міст обласного підпорядкування через велику концентрацію промислових об'єктів, транспорту. Загальна кількість умовно сприятливих територій складає близько 10% від загальної площі (603,8 тис. кв. км).

Чорна рана на тілі України - територія після Чорнобильської катастрофи - найбільшої атомної аварії XX ст. на АЕС. У 1986 р., за 70 км на північний- захід від Києва, через неправильні дії операторів (людський фактор), неправильне розміщення реактора на розломі, відбувся паровий, не атомний, вибух. В результаті була зрушена 1000-тонна кришка реактора і через 2-3 секунди відбувся другий вибух із викидом радіоактивних матеріалів, уламків реактора, який горів. Силу вибуху характеризує радіус розкиду - майже 30 км.

У першу добу аварії було викинуто тільки 25 % матеріалів, а інші - протягом 9 діб. В реактор, що горів, щоб зменшити поширення радіоактивного зараження, було скинуто з вертольотів 5000 т карбіду бору, доломіту, глини, свинцю. За весь період аварії в природне середовище потрапило 100 млн Бк різноманітних радіонуклідів, в тому числі і у Дніпро, його водосховища. Згодом це сприяло збільшенню кількості онкологічних хворих. Після Чорнобильської катастрофи людство стало краще розуміти небезпеку енергії, схованої в атомі.

На території України зараз працюють Рівненська, Хмельницька, Південноукраїнська, Запорізька атомні електростанції - всього 12 атомних блоків, які виробляють майже половину всієї електричної енергії.