Рівень значення оцінки у підлітків та старшокласників

Класи	Рівні
	Високий		середній		низький
	К–ть	%	К–ть	%	К–ть	%
8	1	5,6	15	83,3	2	11,1
10	0	0	15	93,8	1	6,2

Аналізуючи результати дослідження за допомогою даної методики можна зробити висновок, що для більшості восьми та десятикласників оцінка посідає провідне значення. Однак все ж таки для деяких десятикласників рівень значимості позитивної оцінки не високий. У восьмому ж класі висока оцінка ще має провідне значення.

Як засвідчують отримані дані, спрямованість на оцінку у порівнянні зі спрямованістю на знання є нижчою в усіх групах досліджуваних (табл.2.4).

Таблиця 2.4.

Порівняння середніх показників спрямованості на отримання знань та на оцінку

Показнки	Класи
	8	10
Спрямованість на отримання знань	8,1%	8,5%
Спрямованість на оцінку	7,3%	7,3%

Отже можна зробити висновок, що саме розуміння значення учіння у підлітків та старшокласників вплинуло на отримані показники. Учні усіх класів частіше погоджувалися із твердженнями, що після одержання гарної оцінки продовжують гарно готуватися до наступного уроку, що часом бувають незадоволеними своєю відповіддю, а не лише оцінкою, що для них навчання є пізнанням нового, а не тяжким заняттям, що їх оцінки залежать від старанності підготовки до уроку.

Розділ 3. Рекомендації що до формування мотивації досягнення навчальної діяльності підлітків та старшокласників

3.1. Формування позитивного відношення до навчання

Формування позитивного відношення до навчання є важливим чинником підвищення учбової успішності підлітків. Щоб підвищити рівень прагнення до навчання дітей потрібно викликати в них інтерес та заохотити їх, адже, якщо у підлітків не буде інтересу до навчання, то це може призвести до втрати «спільної мови».

Заохочення дітей можна викликати певними діями, такими як:

1) гра, практично – наукова діяльність, та ін.; прагнення відкрити щось нове у вже відомому;

2) винахід (спроба досягати чогось значущого, що матиме право існувати не лише для окремої особистості, але й стане прийнятим для будь–кого);

3) добирати урок так, щоб він не залишався «мертвим тягарем» для учня, а щоб він був цікавою знахідкою для подальшого учіння школяра;

4) за можливості скасувати нагороди і призи за правильно виконанні завдання, обмежуючись лише оціюванням та похвалою;

5) якомога менше використовувати на уроках ситуацію змагання. Краще привчати дитину до аналізу і порівняння своїх особистих результатів та досягнень. Ситуацію змагання можна переключити на ігрові види діяльності;

6) необхідно пам’ятати й про те, що покарання за неправильне вирішення навчальних завдань є найостаннішим і найменш ефективним заходом, який завжди викликає негативні емоції й негативно впливає на ставлення дитини до навчання;

У коло проблем, пов’язаних з вивченням відношення учнів до навчання, повинні бути включені такі питання як задоволеність навчанням та чинники, що впливають на задоволеність (соціально–психологічні, психолого–педагогічні, диференціально–психологічні, статевовікові).