Розділ 2. Експериментальне дослідження мотивації навчальної діяльності школярів

2.1. Опис методик дослідження

Аналіз психологічної літератури свідчить про те, що дослідження мотивації навчальної діяльності в старшій школі має певні складнощі. Більшість відомих методик розраховані на вміння та навички, якими учень школи недостатньо володіє – здійснювати рефлексію своїх мотивів, порівнювати їх між собою.

Деякі школярі не завжди бувають відвертими, відповіді деяких учнів є значною мірою суб’єктивними, тому що усвідомлення власної думки є дуже важким. Але і суб’єктивні відповіді заслуговують на серйозну увагу, оскільки в них відображений характер усвідомлення учнем себе.

Метою нашого дослідження було виявлення особливостей навчальних мотивів учнів 8 та 10 класів. Дослідженням охоплено лише змістовний бік навчальних мотивів. При цьому ми виходили із теоретичних положень О.Леонтьєва про потенційні та реально діючі мотиви, а також М. Матюхіної про різні рівні усвідомлення мотивів навчання.

Згідно з твердженням О. Леонтьєва, мотиви, які є провідними в ієрархічній структурі мотивації, постійно актуалізуються і мають істотний мотиваційний вплив на навчання школярів, є реально діючими мотивами. Ті самі мотиви, які в певний конкретний проміжок часу не виконують стимулюючої дії й перебувають на найнижчому рівні мотиваційної ієрархії, О. Леонтьєв назвав потенційними [19, с.54].

Принциповою для нашого дослідження є також позиція М. Матюхіної, яка розглядала мотивацію як багаторівневу систему, в якій мотиви перебувають на різних рівнях усвідомлення – від глибокого усвідомлених (але, як показує практика, здебільшого знаних) до мимовільних, неусвідомлених (які в переважній більшості є реально діючими). Виявлення найменш усвідомлених навчальних мотивів учнів та «переведення» їх у категорію усвідомлених спричинить перетворення їх на мотиви–цілі, а, отже, за О. Леонтьєвим, вони стануть актуальною спонукальною силою [20,с.43].

Вивчаючи мотиви учбової діяльності підлітків, ми прагнули не тільки встановити, що спонукає учнів вчитися, враховуючи різні рівні усвідомлення, а й з’ясувати, які мотиви є для них реально діючими.

Поставлені завдання визначили логіку та етапи дослідження.

Відомі методики дослідження мотивації навчання школярів можна систематизувати залежно від цілей дослідження: 1) методики вивчення спрямованості особистості учня; 2) методики вивчення ставлення до школи і пізнавальної діяльності; 3) методики вивчення ставлення до навчального процесу та навчальних предметів.

Із метою вивчення певного типу мотивації учіння, ми використовували батарею методик, які були апробовані науковцями на великих групах школярів, пройшли оцінку на валідність і дають змогу отримати інформацію про середні величини та закономірності розподілу показників, які вивчаються. Комплекс методик дав змогу накопичити значний фактичний матеріал та визначити тип мотивації учіння респондентів.

Дослідження проводилося на базі Васьковицької ЗОШ І–ІІІ ст. Коростеньського району Житомирської області в 8 та 10 класах. Усі методики було застосовано до 34 учнів.

У даній роботі використовувалися наступні методики:

1. Методика «Мотиви учіння» (М. Гінзбург) (див. Додаток А ).

2. Методика «Спрямованість на набуття знань» (Є. Ільїн, Н. Курдюкова) (див. Додаток Б).

3. Методика «Спрямованість на оцінку» (Є. Ільїн, Н. Курдюкова) (див. Додаток В).

Методика «Мотиви учіння» належить до тієї групи, яка вивчає спрямованість особистості учня. В основу методики покладений принцип «персоніфікації» мотивів. Досліджуваним пропонується ряд питань, у якому кожен із досліджуваних мотивів виступає в якості особистісної позиції одного із персонажів. Експеримент проводиться індивідуально. Після зчитування кожного питання перед учнем викладають малюнок, який відповідає змісту і має служити зовнішньою опорою для запам’ятовування (Додаток А). Зачитується інструкція для учнів: «Зараз я буду зачитувати питання, а ви дайте на них відверті відповіді».

Методика «Спрямованість на набуття знань» проводиться наступним чином: учням дається ряд запитань із відповідями «так», або «ні». Із двох відповідей потрібно обрати ту, яка підходить(Додаток Б).

Обробка результатів полягає в тому, що за кожну відповідь нараховується 1 бал.

Оцінювання результатів про мотивацію на набуття знань свідчать відповіді «так» на питання 1–11 і відповіді «ні» на питання 7 і 12. Сума балів від 0 до 12 свідчить про ступінь виразності мотивації на набуття знань.

Методика «Спрямованість на оцінку».

Проведення дослідження. Дається ряд тверджень–запитань. Із двох відповідей «так» і «ні» потрібно обрати одну і поруч з позицією питання поставити «+» (Додаток В).

Обробка результатів. Нараховується по 1 балу за відповіді «так» на питання 1–9 і за відповіді «ні» на питання 10–12. Підраховується загальна сума балів. Що більшою є набрана сума балів, то більшою мірою в учня виражена спрямованість на оцінку.

Співставлення балів за цією методикою і методикою «Спрямованість на набуття знань» (Є. Ільїн, Н. Курдюкова) показує переваги тієї чи іншої тенденції у даного учня: на знання чи на оцінку.

Усі вказані методики взаємодоповнювали одна одну.