- •2. Навчальні цілі :
- •3.Матеріали доаудиторної та аудиторної самостійної роботи
- •Ііі етап – закріплення знань та навичок Після вивчення теми необхідно
- •4.Додаткові завдання (матеріали позааудиторної роботи)
- •Організм і середовище.
- •Особливості антропогенних систем. Популяції людей. Популяційна структура людства. Великі й малі популяції (деми, ізоляти).
Ііі етап – закріплення знань та навичок Після вивчення теми необхідно
Знати |
Вміти |
1. Синтетична теорія як сучасний етап розвитку теорії еволюції. Макро- та мікроеволюція. Популяція — елементарна одиниця еволюції. |
Визначати взаємозв’язки живих організмів в екосистемах. |
2. Популяційна структура людства. Деми, ізоляти. Вплив мутаційного процесу, міграції, ізоляції та дрейфу генів на генетичну структуру популяцій людей. Специфіка дії природного добору в людських популяціях. |
Пояснювати особливості природного добору у популяції людства. |
3. Проблема та медико-біологічні наслідки генетичного обтяження та впливу мутагенних факторів (радіаційних і хімічних) на популяції людей. Функціональні типи реагування людей на фактори середовища (“спринтер”, “стайєр”, “мікст”). |
Характеризувати генетичне обтяження в малих популяціях
|
4.Додаткові завдання (матеріали позааудиторної роботи)
Походження людських рас.
( Дивись додаток № 2 .)
Додатки до СПРС № 17 :
Додаток № 1
Організм і середовище.
Будь-який об'єкт - живий, неживий завжди знаходиться під впливом певних чинників. Екологічні чинники - це елементи довкілля, що впливають на виникнення, розвиток, існування організмів та швидкість їх пристосування до оточуючого середовища. Такі чинники утворюють групи:
ЧАСОВІ:
-еволюційні (великі часові інтервали - еони, ери, їх періоди),
-історичні (порівняно короткі проміжки часу - первісно общинний лад, рабовласництво, феодалізм, капіталізм, демократичне суспільство, яке неодмінно повинне перетворитися в ноосферне);
ТОПОЛОГІЧНІ (гр. топос - місце), або за місцем дії фактора:
- екосистемні (гідро,- атмо-, літосферні);
ФІЗІОЛОГІЧНІ, ГЕНЕТИЧНІ - біохімічні структури та процеси, що зумовлюють стійкість організму до умов середовища, здатність пристосовуватися до його змін;
ЗА ПОХОДЖЕННЯМ
- абіотичні (речовини - сполуки важких, радіоактивних металів у кількості більшій, ніж потрібно для біохімічних реакцій, та фізичні фактори - жорстке ультрафіолетове, радіоактивні випромінювання, які не сприяють життєвим процесам),
-біотичні - біологічно важливі елементи: вуглець, кисень, азот, водень, кальцій, магній, сірка, залізо, калій, натрій, сполуки яких у певних концентраціях сприяють життєвим процесам, є їх основою;
-космічні - випромінювання, які в малих дозах ініціюють хімічні процеси, а в надмірних сприяють руйнуванню біологічно важливих структур - вуглеводи, ліпіди, білки, РНК, ДНК, ферменти, мембрани клітин;
-природно-антропогенні - комплексні фактори, які під впливом суспільної діяльності проявляються природними змінами різних рівнів
- глобальними екологічними негараздами: парниковий ефект, руйнування озоносфери, танення льодовиків, підвищення рівня Світового Океану, утворення нових різновидів мікроорганізмів, зменшення біорізноманіття,
-техногенні - аварії, катастрофи на підприємствах, які негативно впливають на природне середовище за характером дії
- енергоінформаційні, фізичні, хімічні, біологічні, кліматичні; за об'єктом впливу –
-індивідуальні - впливають на окремий організм, групові - змінюють передусім адаптаційні можливості групи особин та видові - позитивно або негативно, що частіше, впливають на вид і можуть сприяти його зникненню, а отже, руйнують генофонд біосфери,
-соціальні - певні суспільні впливи, наприклад потреби у лісі, воді, кисні, що призводять до негативних змін в біосфері, до її забруднення, зменшення її стабільності, здатності до самовідновлення;
ЗА СТУПЕНЕМ ВПЛИВУ
- обмежуючі - будь-який фактор (речовинний, неречовинний), який обмежує чисельність популяції та територію її розповсюдження;
-екстремальні - певний фактор, який при певному рівні дії - максимальному або мінімальному значенні активно впливає на існування організму, його групи або навіть виду;
- мутагенні (гр. мутас - зміна_) - дії середовища, як правило, зовнішнього, які викликають зміни, що сприяють виключенню (елімінації) організму, виду з подальшої еволюції;
-тератогенні (гр. тератос - каліцтво) - зміни, наприклад мутаційного походження, що роблять подальше самостійне існування організму неможливим;
-летальні (гр. - смертельні, або елімінуючі) - зміни на біохімічному, фізіологічному рівні, які не сприяють подальшому еволюційному розвитку організму, виду, що і робить неможливим передачу шкідливих генів.
Всі чинники обумовлюють певні властивості природного середовища, які характеризують відношення організму до зовнішніх впливів: стійкість, інерційність, ємність, припустимі межі змін, збурення в середовищі, що викликають забруднення та аномалії середовища. Тому слід зважати на основні середовищні характеристики.
Мікроеволюція – це сукупність еволюційних процесів, які відбуваються в популяціях одного виду. Джерелом спадкової мінливості є мутації і міграція генів, а природний добір та дрейф генів виконують творчу роль зміни генофонду, тому ці фактори іноді називають рушійною силою еволюції. В процесі мікроеволюції популяції стають все більш відмінними одна від одної. З’являються підвиди – сукупність подібних між собою популяцій, які відрізняються від інших популяцій того самого виду однією або небагатьма ознаками. Існування підвидів – свідчення екологічної пластичності виду – здатності його пристосовуватись до різноманітних умов довкілля. Завершується мікроеволюція видоутворенням – появою нових видів. Розрізняють кілька форм видоутворення, серед яких найпоширеніші - географіче та екологічне видоутворення, які визначаються формами ізоляції.
Макроеволюція – це еволюційні процеси, в результаті яких виникають таксони рівнем вищі, ніж види (роди, родини, класи, типи, царства). Реально в природі існують лише популяції видів, самі ж систематичні категорії – таксони – є теоретичними поняттями. Належність особини до певного таксону встановлюють враховуючи ступінь їхньої історичної спорідненості, то ж окремих механізмів макроеволюції не існує. Певні її результати є наслідком теоретичних узагальнень накопичених наукою доказів.
Синтетична теорія еволюції – черговий етап розвитку уявлень про еволюційний процес. Започаткована в 20-50-х роках XX ст. Е. Майром, Д. Сімпсоном, Д. Холдейном як синтез уявлень про мутації – єдине джерело спадкової мінливості, популяцію – основну одиницю еволюції та уявлень Ч. Дарвіна про боротьбу за існування і природний добір. На противагу синтетичній теорії, що зводить еволюцію до випадкових мутацій окремих генів, сучасна еволюційна думка пропонує інші концепції. Зокрема, одна з них історичні зміни живого розглядає як системний процес, у якому визначальним фактором є властивості організмів, популяцій, видів, екосистем, біосфери (ці ж системні властивості сприймаються релігійною свідомістю як ідея Бога). Еволюція людської культури, етики і навіть науки є природним продовженням біологічної еволюції і підлягає дії спільних законів.
Основні положення синтетичної теорії еволюції наступні: 1) Мутації – єдине джерело спадкової мінливості; 2) Еволюційні перетворення відбуваються тільки в популяціях; 3) Елементарними факторами еволюції є ізоляція, дрейф, міграція генів; 4) існують такі рівні еволюційного процесу: мікроеволюція, видоутворення та макроеволюція; 5) Головним фактором еволюції є природний добір, що буває стабілізуючим, рушійним та розриваючим (дизруптивним); 6) Кожен таксон може або процвітати (виявляє біологічний прогрес), або вимирати (виявляє біологічний регрес). Досягнення прогресу або регресу відбувається завдяки ароморфозам, ідіоадаптаціям чи загальній дегенерації.
