Опис за системами Дихальна система

Дихання носом – вільне, утруднене, відсутнє, виділення з носа: кількість та їх характер (відсутні, незначні, масивні, водянисті, слизисті, гнійні, кров’янисті), дво- чи однобічні.

Утруднене або відсутнє дихання виникає при набряку слизової оболонки при риніті, поліпозі, викривленні носової перетинки, характер виділень відповідає процесові у слизовій оболонці носа.

Голос – гучний, чистий, сиплий, хрипкий, тихий, афонія.

Зміна голосу з’являється при ларингіті, пухлинах гортані, поліпах голосових зв’язок, тихий голос може бути ознакою важкого стану.

Грудна клітка – форма (правильна, неправильна), симетричність, наявність деформацій.

Кіфосколіотична форма характерна для вродженої патології, човноподібна – сирінгомієлії, кілеподібна – рахіту, бочкоподібна – для емфіземи легень, однобічне випинання може бути при гідро- або пневмотораксі, западіння – при плевральних швартах, ателектазах або зморщені легені.

Над- та підключичні ямки – заглиблені (симетрично, несиметрично, згладжені, випинають).

Двобічна згладженість або випинання надключичних ямок зустрічається при емфіземі легень.

Міжреберні проміжки – величина (широкі, вузькі), зміна при диханні.

Широкі міжреберні проміжки, які можуть втягуватися при диханні – емфізема легень.

Епігастральний кут - прямий, гострий, тупий.

Залежить від тілобудови – у нормостеніків епігастральний кут прямий, у астеніків – гострий, у гіперстеніків – тупий.

Хребет у грудному відділі – прямий, викривлений (кіфоз, лордоз, сколіоз), рухомість.

Кіфоз у поєднанні з малорухомістю – ознака хвороби Бехтєрєва.

Лопатки – симетричність, щільно прилягають до грудної клітки.

Відставання лопаток («крилоподібні» лопатки) виникають при порушенні постави при плоскій спині, асиметрія розміщення (опущення) – при сколіозі.

Дихання – тип (черевний, грудний, змішаний), симетричність, частота, глибина (поверхневе, середньої амплітуди, глибоке), ритмічність.

Відставання однієї половини грудної клітки зумовлене обмеженням її участі у акті дихання – дольова пневмонія, абсцес, обтураційний ателектаз, зморщення легені, накопиченням рідини або повітря в плевральній порожнині, рефлекторним обмеженням при больовому синдромі – сухий плеврит, міжреберна невралгія, переломи ребер. У норма частота дихання 16±2 на хвилину, дихання ритмічне середньої амплітуди. Збільшення частоти дихання (тахіпное) виникає при серцевій та легеневій недостатності, асциті. Задишка (прискорене та утруднене дихання) може бути експіраторною, інспіраторною чи змішаною. Глибина дихання зумовлена тонусом дихальної мускулатури та участю в акті дихання допоміжної мускулатури (при дихальній недостатності). Патологічне дихання часто пов’язане з ураження дихального центру і характеризується диханням Кусмауля, Чейн-Стокса, Біота.

Пальпація – болючість, еластичність грудної клітки та голосове тремтіння (симетричність, підсилення, ослаблення, відсутність, локалізація виявлених змін).

Болючість грудної клітки найчастіше зумовлена не легеневою патологією – переломи ребер, міозит, оперізуючий герпес, міжреберна невралгія і характеризується посиленням болю при нахилі тулуба у хвору сторону. Поява болю при нахилі у здорову сторону характерна для сухого плевриту. Пальпаторно можна визначити крепітацію при підшкірній емфіземі та шум тертя плеври при сухому плевриті. В нормі при стисканні грудна клітка еластична, еластичність знижується (стає резистентною) при емфіземі легень, окостенінні реберних хрящів (двобічно), масивному ущільненні легеневої тканини, ексудативному плевриті (з ураженого боку).

Голосове тремтіння посилюється при ущільненні легеневої тканини (пневмонія, компресійний ателектаз) та при з’єднанні порожнини легені з бронхом; ослаблюється при обтураційному ателектазі, при пневмотораксі та рідині в плевральній порожнині аж до повного зникнення. Двобічне ослаблення характерне для емфіземи легень.

Перкусія – порівняльна (характер звуку: ясний легеневий, тимпанічний, коробковий, притуплений, тупий) із зазначенням локалізації (верхня, нижня середня частина легені або обох легень), топографічна справа та зліва (висота стояння верхівок спереду і ззаду, ширина полів Креніга, нижня межа легень, активна екскурсія легень)

За нормальних фізіологічних умов над всією поверхнею легень визначається ясний легеневий звук, тимпанічний звук виявляється при пневмотораксі та великій порожнині, з’єднаній з бронхом, коробковий – емфіземі легень, притуплений – пневмонії, тупий – обтураційному ателектазі та рідині в плевральній порожнині (ексудативний плеврит, гідроторакс, гемоторакс).

Межі легень в нормі:

Межі	Справа	Зліва
Верхні: спереду ззаду	3-4 см вище рівня середини ключиці
	на рівні остистого відросток VІІ шийного хребця
Поля Креніга	5-6 см
Нижні (за топографічними лініями):
Білягрудинна	VI міжреберʼя	не визначається
Середньо ключична	нижній край VI ребра	не визначається
Передня пахвинна	нижній край VIІ ребра	нижній край VIІ ребра
Середня пахвинна	нижній край VIІІ ребра	нижній край VIІІ ребра
Задня пахвинна	нижній край IX ребра	нижній край IX ребра
Лопаткова	нижній край X ребра	нижній край X ребра
Біляхребтова	остистий відросток XI грудного хребця	остистий відросток XI грудного хребця
Рухомість нижнього краю легень по задній пахвинній лінії	6-8 см	6-8 см

Верхні межі легень опущені при зморщуванні верхівки (туберкульоз), припідняті з обох сторін – при емфіземі легень. Нижні межі опущені при низькому стоянні діафрагми та емфіземі легень, припідняті – при високому стоянні діафрагми (асцит, вагітність, метеоризм), зморщуванні нижніх відділів легень. Обмеження рухомості нижнього краю легень характерне для емфіземи легень та плевральних шварт.

Аускультація – характер дихання (везикулярне, ослаблене, посилене, жорстке, саккадоване, бронхіальне, амфоричне, відсутнє) та його локалізація; побічні дихальні шуми (хрипи сухі чи вологі, кількість: поодинокі, множинні, розсіяні, локалізовані, звучність, зникають чи ні при відкашлюванні; крепітація; шум тертя плеври) та їх локалізація, бронхофонія.

В нормі над всією поверхнею легень вислуховується везикулярне дихання, яке може бути ослабленим при зниженні еластичності альвеол (емфізема легень, інтерстиційний набряк легень), наявності рідини або повітря в плевральній порожнині, при обтураційному ателектазі; посиленим – в умовах гіпервентиляції (гіпертермія, гіпертиреоз, фізичне навантаження). Жорстке дихання вислуховується при звуженні просвіту бронхів (набряк слизової оболонки, наявність слизу, бронхоспазм) при бронхітах та бронхіальній астмі, саккадоване (переривчасте) – при туберкульозному бронхіоліті, травмах грудної клітки, патології дихальних м’язів. Бронхіальне дихання в нормі вислуховується над трахеєю, патологічне бронхіальне дихання з’являється при покращенні проведення звуку – ущільнення легеневої тканини при пневмонії, наявності порожнини в легенях, з’єднаної з бронхом, при компресійному ателектазі; амфоричне – при відкритому пневмотораксі.

Сухі високотемброві хрипи (свистячі) характерні для ураження дрібних бронхів і як правило не зникають при відкашлюванні – бронхіоліти, бронхіальна астма, низькотемброві (дзижчачі, гудучі), часто зникають при відкашлюванні – ураження крупних бронхів (трахеїт, бронхіт). Скрипучі хрипи виникають при бронхоектазах. Вологі хрипи різного калібру характеризують розмір уражених бронхів – дрібно-, середньо- та крупноміхурчаті та змінюються при відкашлюванні; великоміхурчасті хрипи у поєднання з клекочучим диханням характерні для набряку легень, звучні дрібноміхурчасті незмінні – для бронхопневмонії, незвучні (застійні) – для серцевої недостатності. Крепітація вислуховується при пневмонії та інфаркті легені. Шум тертя плеври – при фібринозному (сухому) плевриті, плевро-перикардіальний – перикардит, медіастиніт.

Бронхофонія (шепітна мова) в нормі має бути однаковою над симетричними відділами легень середньої звучності, посилена виникає при покращенні проведення звуку (пневмонія, порожнина, з’єднана з бронхом, компресійний ателектаз), ослаблена – при ексудативному плевриті, гідро- або пневмотораксі, обтураційному ателектазі, двостороннє ослаблення – при емфіземі легень.