4. Грошова маса в Україні

Грошова маса, що перебуває в обігу, її структура і динаміка вважаються одними з головних макроекономічних показників стану народного господарства.

В основу виділення обсягу і структури грошової маси по­кладено агрегатний метод вимірювання пропозиції грошей. Грошовий агрегат у даному разі є групуванням певної кате­горії грошових форм відповідно до рівня їхньої ліквідності. В Україні обсяг грошової маси розраховується за допомогою чотирьох агрегатів:

М_о — готівка;

М_х = М_о + депозити до запитання;

М₂ = М_г+ строкові депозити (в національній та іноземній валюті);

М_г = М₂+ кошти клієнтів за трастовими операціями банків.

В Україні кошти клієнтів за трастовими операціями банків почали враховуватися статистикою лише з 1995 р.

Таким чином, розмежування окремих грошових агрегатів визначається насамперед ступенем їх ліквідності. Най ліквід­нішим агрегатом є М_о, найменш ліквідним — М_г НБУ ви­значає структуру грошової маси в обігу України агрегатним методом з 1993 р.

НБУ останніми роками вживає заходи щодо зниження темпів зростання-сукупної грошової маси, резервів, готівки, особливо у позабанківському обороті. У підсумку зниження темпів зростання грошових агрегатів призвело до звуження монетарних каналів інфляції. Проте, незважаючи на це, про­довжує зберігатися цілий ряд негативних тенденцій у грошо­вому обороті України. Деформації структури грошової маси породили глибокі суперечності в розвитку національної фінан­сово-грошової системи і одночасно — дисбаланс між фінансо­вою та виробничою сферами економіки. Багато в чому втра­чені важливі функціональні можливості грошової маси — забезпечення платіжно-розрахункових відносин, стимулюван­ня схильності господарських суб'єктів до заощаджень тощо.

Суттєві деформації виникли у розподілі грошової маси між населенням та підприємствами й організаціями. В Україні проявилася тенденція до зростання частки грошової маси у населення, що відображає кризову ситуацію із погіршенням фінансового стану підприємств (фірм). Серйозні деформації у грошовому обороті характерні для співвідношення між готів­ковою і безготівковою частинами грошової маси. Чим нижча частка М_о у загальній грошовій масі, тим ефективнішою та розвиненішою вважається дана національна грошова систе­ма. І навпаки, перевищення темпів зростання М_о порівняно з іншими грошовими агрегатами свідчать про негативні проце­си в грошовій сфері.

Серед найвагоміших причин зростання частки готівки в обігу — намагання багатьох суб'єктів господарювання здійсню­вати розрахунки готівкою з метою уникнення податків; мала довіра юридичних і фізичних осіб до комерційних банків та інших фінансово-кредитних установ тощо.

Зростання готівки в загальній грошовій масі ускладнює стан з розрахунками у народному господарстві, зменшує грошові надходження на розрахункові рахунки підприємств (фірм), знижує ліквідність та послаблює кредитний потенціал комер­ційних банків.

Завдяки проведеним заходам фінансової стабілізації у структурі грошової маси відбувся різкий зсув на користь коштів з коротким строком обігу. Гривневі заощадження у банках, які за своїм функціональним призначенням повинні формувати нагромадження, насправді неухильно втягуються в поточний грошовий оборот і втрачають властивості інвес­тицій. Такі ж наслідки має розширення ринку державних цінних паперів.

Негативні наслідки має заміщення в українській економіці засобів обігу, платежу і заощаджень іноземною валютою. По­глибленню дисбалансу фінансово-грошової системи сприяє на­самперед доларизація національної економіки. Збільшення частки грошової маси, що розміщена у валютних заощаджен­нях, свідчить про недовіру юридичних та фізичних осіб до власної національної валюти.

Виходячи з конкретних завдань монетарної політики, НБУ встановлює цільові орієнтири щодо регулювання грошової маси в обігу на основі вибору певних грошових агрегатів. Комерційні банки працюють у межах тієї грошової маси, яка створюється НБУ.

Завдання формування оптимальної схеми і конкретних механізмів регулювання грошової маси в обігу є сьогодні над­звичайно актуальним. Старі випробувані монетарні інстру­менти — касовий і кредитний плани вже не придатні для ринкових умов. Необхідно навчитись ефективно використо­вувати нові ринкові монетарні інструменти.

Сучасна національна грошова система України має пере­хідний характер. Вона перебуває у стадії становлення і пере­ходу до розвинених грошових структур ринкового типу. В перспективі система управління сукупним грошовим оборо­том в Україні має відповідати міжнародним стандартам і ви­могам.