2.2. Сфери грошового обороту

Грошовий оборот поділяється на дві взаємопов'язані частини: 1) сферу безготівкового обігу, 2) сферу готівкового обігу. Готівка, як правило, використовується при виплаті заробітної плати, пенсій, стипендій (тобто при утворенні доходів населення), а також при купівлі товарів і послуг у роздрібній торгівлі, розміщенні коштів у банківських внесках тощо (тобто при витрачанні доходів населення). У сфері безготівкового грошового обігу рух грошей здійснюється у вигляді пере­рахування сум через рахунки в банках. У безготівковій формі здійснюється переважна більшість грошових операцій у народному господарстві: розрахунки між підприємствами (фірмами), деякі види розрахунків підприємств і організацій з насе­ленням (наприклад, перерахування грошових коштів, у тому числі заробітної плати і пенсій, на поточні рахунки, відкриті в установах банків) тощо.

Таким чином, за своєю специфікою готівковий обіг призначений для обслуговування споживчого ринку, тоді як фінанси підприємств функціонують у формі безготівкових грошей. Оскільки безготівкова і готівкова грошові сфери обслуговують різні кола народногосподарського обороту, вони мають викону­вати різні економічні завдання й працювати по-різному.

Безготівковий грошовий обіг має переваги порівняно з обігом готівки: економляться кошти, прискорюється оборот грошей. На підтримку сфери готівкового обігу доводиться витрача­ти значні кошти на друкування, рахування, сортування, упаковку, інкасацію готівки тощо. Крім того, готівковий обіг вимагає значного штату касирів і контролерів. Торговельні автомати поки що дуже дорогі, і тому, по суті, не використовуються у вітчизняній торговельній мережі.

Сфери безготівкового і готівкового грошового обігу взаємопов'язані; постійно відбувається перетворення грошей з безготівкової форми у готівку і навпаки. Так, підприємство (фірма) знімає за чеком готівку з свого розрахункового рахунку у банку для виплати заробітної плати, відпускних, відрядних, надання матеріальної допомоги працівникам тощо. У свою чергу готів­ка, що проходить (оприбутковується) через касу підприємства, здається в банк, зараховується на розрахунковий або інші рахунки і стає відповідно безготівковими коштами.

Проте державні структури і центральний (національний) банк завжди намагаються чітко окреслювати двосферну систему грошового обороту, яка б виключала вільне переливання безготівкових грошей у готівкові. Надмірне перетворення без­готівкових грошей у готівку може стати поштовхом до роз­витку "тіньової економіки".

У розвинутих країнах світу готівка становить незначну частку грошової маси: 5-7% . В Україні ж питома вага готівки в грошовому обороті гіпертрофована. Частка готівки в гро­шовій масі у вітчизняній економіці становила: 1992 р. - 19,3% ; 1993 р. - 26,5; 1995 р. - 37,9; 1996 р. - 43,2%. У цих умовах важливе значення має здійснення заходів щодо обме­ження масштабів готівкового обігу.

В останні роки політика НБУ була спрямована на стримування зростання грошової маси як одного з основних факторів інфляції. Кількість грошей має бути достатньою для нормального кругообороту продуктів і доходів. Як надлишок, так і нестача грошей створюють значні проблеми і ускладнення для здійснення грошового обороту.

Забезпечення кількісної відповідності між потоком грошової маси і зустрічним потоком товарної маси дає можливість підтримувати тверду купівельну спроможність грошей. Проблема взаємних неплатежів сьогодні в національній економіці України є однією з головних причин спаду виробництва.

Однією з головних причин низького рівня платоспроможності більшості підприємств є нераціональний розподіл наявних грошей на макроекономічному рівні у зв'язку з надмірною концентрацією їх у банках та фінансових інституціях для використання у високодоходних операціях на фінансовому ринку. Негативну роль відіграє вища доходність державних цінних паперів порівняно з кредитуванням виробництва, а також високий ступінь ризику банківських кредитів у реальному секторі національної економіки.

Проблема неплатежів - взаємної неплатоспроможності підприємств (фірм) - є протиприродною для нормального грошового кругообороту. Рух товарів і послуг у народногоспо­дарському обороті нині наштовхується на серйозну перешкоду - нестачу платіжних засобів у покупців.

Найважливішими макроекономічними індикаторами, які об'єктивно відображають ефективність і стабільність функціонування двох сфер грошового обороту, є: збалансованість бюджету, рівень інфляції, стан фінансів усіх секторів економіки, стабільність національної валюти, обсяг державного внутрішнього і зовнішнього боргу, стан розрахунків і своєчасність усіх видів платежів, структура і якість грошової маси, відповідність грошового і матеріально-вартісного економічних оборотів, раціональність податкової системи.

Криза монетарної і фінансової систем вітчизняної економіки призвела до широкого розвитку бартерної (натуральної) сфери народногосподарського обороту. Значна частка матеріально-речового і вартісного обороту нині обслуговується різно­манітними видами грошових сурогатів і бартером. Правилом стали дезорганізація розрахунків, затримка майже всіх видів платежів, включно з виплатою заробітної плати, стипендій і пенсій, надходження податків у бюджет тощо.