
- •Тема 1. Суть і функції грошей
- •1.1. Походження грошей
- •1.2. Розвиток форм грошей
- •1.3. Банківські пластикові картки
- •1.4. Суть грошей
- •1.5. Функції грошей
- •Тема 2. Поняття і структура національної грошової системи
- •Зміст грошового обороту
- •2.2. Сфери грошового обороту
- •2.3. Національна грошова система України
- •4. Грошова маса в Україні
- •Грошова реформа 1996 року в Україні
- •6. Нова національна грошова одиниця України
- •7. Ознаки платіжності грошових білетів і монети нбу
- •Тема 3. Відкриття рахунків в установах банків та їх обслуговування
- •1. Необхідність відкриття і суть рахунків в установах банків
- •2. Класифікація банківських рахунків
- •3. Порядок відкриття і закриття рахунків в установах банків
- •4. Розрахунково-касове обслуговування банківського рахунка
- •5. Нормалізація платіжної дисципліни в народному господарстві України
- •6. Міжбанківські розрахунки
- •Тема 4. Безготівковий грошовий обіг
- •1. Суть, основи організації та народногосподарське значення безготівкових розрахунків
- •2. Поняття системи безготівкових розрахунків
- •3. Принципи організації безготівкових розрахунків
- •4. Способи безготівкових розрахунків
- •5. Форми безготівкових розрахунків. Розрахункові документи та порядок їх оформлення
- •6. Розрахунки із застосуванням платіжних доручень
- •7. Платіжна вимога. Розрахунки із застосуванням платіжних вимог-доручень
- •8. Розрахунки чеками
- •9. Розрахунки акредитивами
- •10. Порядок здійснення розрахунків векселями
- •11. Деякі особливості банківських операцій з векселями
- •12. Факторинг
- •13. Розрахунки при здійсненні заліку взаємної заборгованості
- •14. Інкасові доручення (розпорядження)
- •15. Контроль за станом безготівкових розрахунків
- •Тема 5. Готівково-грошовий обіг
- •1. Принципи організації готівкового обігу
- •2. Норми регулювання обігу готівки
- •3. Касові операції на підприємстві: порядок приймання і видачі готівки
- •4. Касові операції на підприємстві: порядок ведення касової книги і зберігання грошей. Каса
- •5. Контроль за дотриманням касової дисципліни. Ревізія каси
- •6. Касове обслуговування підприємства банком
- •7. Касова робота в установах банків
- •8. Касове обслуговування установи банку (управління нбу - комерційний банк)
- •9. Прогнозування і облік касових оборотів установ банків
- •10. Емісійно-касова діяльність нбу
- •11. Особливості касового виконання державного бюджету
- •Тема 6. Банки і їхні функції
- •1. Поняття і види банків
- •2. Принципи діяльності комерційного банку
- •3. Організаційний пристрій банку
- •4. Функції комерційних банків
- •Висновок
10. Порядок здійснення розрахунків векселями
Порядок використання векселів у господарському обороті України регулюється Положенням "Про переказний і простий вексель", прийнятим відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 10.09.1992 р. № 528. Здійснення операцій з векселями комерційними банками регулюється "Порядком проведення банками операцій з векселями", затвердженим Правлінням Національного банку України від 25.02.1993 р.
Порядок випуску і обігу векселів у багатьох країнах світу визначається Женевською вексельною конвенцією, прийнятою у 1930 р. У колишньому СРСР 07.08.1937 р. було прийнято Постанову ЦВК та РНК СРСР "Положення про переказний і простий вексель", яке в основному діє й тепер.
Вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця (боржника) сплатити після настання строку визначену суму грошей власникові векселя (векселедержателю). Вексель є одночасно розрахунковим документом (засобом платежу) і цінним папером, що може купуватися і продаватися на фондовому ринку.
В Україні використання векселів у господарському обороті почалося з 1992 р. Вексельний обіг у вітчизняному народному господарстві є знаряддям комерційного кредиту та поліпшення розрахункових відносин між суб'єктами господарської діяльності. Важливою є роль векселів для покриття взаємної заборгованості господарських суб'єктів. Однак обсяги вексельного обігу в Україні майже не зростають, а якість самих векселів знижується.
Випускаються два види векселів: простий і переказний. Простий вексель містить просту і нічим не обумовлену обіцянку векселедавця сплатити власникові векселя після вказаного терміну певну суму грошей. Переказний вексель, або трата, містить письмовий наказ векселетримача (трасанта), адресований платникові (трасатові), сплатити третій особі (ремітентові) певну суму грошей у певний термін. Ремітент — одержувач грошей, який володіє векселем, пред'являє його до оплати трасату і одержує гроші.
Основними суб'єктами економічних відносин при розрахунках векселями є:
- векселедавець (трасант, перший набувач векселя);
- векселедержатель (ремітент);
- платник (трасат).
Основною відмінністю простого векселя від переказного є те, що при розрахунках за допомогою простого векселя векселедавець і платник є однією особою.
Трасат (платник) стає боржником за векселем тільки після того, як акцептує вексель, тобто дасть згоду на його оплату, поставивши на ньому свій підпис. Лише після акцепту вексель стає повноцінним виконавчим документом. Вексель може виписати як платник, так і постачальник. Якщо вексель виписується постачальником, то платник повинен обов'язково акцептувати такий вексель. Отже, головним вексельним боржником за переказним векселем є акцептант (за простим векселем - векселедавець).
Строк платежу за векселем встановлюється за взаємною домовленістю між постачальником і покупцем. При настанні строку платежу за векселем він оплачується за рахунок коштів платника з його розрахункового рахунку.
Вексельний обіг, таким чином, пов'язаний з виникненням боргу (боргових зобов'язань) у відносинах між постачальниками і покупцями (споживачами). Схема взаємозв'язків у найпростішому вигляді тут така: підприємство, отримавши вексель від свого покупця, використовує цей вексель для розрахунків уже зі своїм постачальником.
Невиконання умов вексельного обігу, неоплата векселя у визначений строк призводить до банкрутства боржника на основі реалізації принципу повної матеріальної відповідальності.
В умовах кризи платежів і фінансового незабезпечення міжгосподарських зв'язків вексельний обіг може стати ефективною формою безготівкових розрахунків.
Важливе значення сьогодні має формування надійного механізму регулювання вексельного обігу. Інституціональну основу такого механізму могла б скласти загальнодержавна вексельна палата, яка могла б організувати реєстровий контроль векселів за єдиними правилами, а також взяти на себе ведення зведеного реєстру вексельних випусків. Реєстрація векселів, відстежування шляхів їх руху дозволяє відразу ж розпізнати фальшиві векселі, підробки, виявити факти недобросовісного придбання векселів.
Вексель є абстрактним борговим зобов'язанням, тобто у ньому не вказується матеріальна підстава боргу на відміну
від інших розрахункових документів, у яких чітко зафіксовано, за які товарно-матеріальні цінності (послуги, роботи) здійснюються розрахунки.
Вексель - це документ, складений у письмовій формі на папері, який містить строго визначену кількість обов'язкових реквізитів. У цьому зв'язку малоперспективним є розвиток розрахункових операцій з бездокументарними векселями, тобто використання електронної форми векселів. Бездокументар-ний обіг не може забезпечити, наприклад, такого реквізиту векселя, як підпис того, хто його видає, що позбавляє вексель законної сили. Відсутність підпису векселедавця у векселі робить цей цінний папір беззмістовним. Без підпису немає письмового зобов'язання.
Будь-який переказний вексель може бути переданий за допомогою здійснення особливого передатного надпису на звороті векселя — індосаменту. Особа, яка при цьому поступається своїми правами, називається "індосант", а яка набуває їх — "індосат". Здійснюючи індосамент, індосант бере на себе абстрактні зобов'язання, подібно до того, як це робить векселедержатель за видачі векселя.
Особа, у якої знаходиться переказний вексель, розглядається як законний векселедержатель, якщо вона засновує своє право на неперервному ряді індосаментів. Закреслені індосаменти вважаються при цьому ненаписаними.
Платіж за переказним векселем може бути забезпечений повністю або в частині вексельної суми за допомогою аваля — вексельного поручительства. Аваліст, тобто особа, яка здійснила аваль, приймає на себе відповідальність за виконання зобов'язання щодо оплати векселя. Аваль збільшує надійність векселя і, таким чином, сприяє ширшому застосуванню цієї форми безготівкових розрахунків. Аваліст несе відповідальність так само, як і той, за кого він дав аваль.
При настанні строку платежу, якщо платіж не був здійснений, векселедержатель може обернути свій позов проти індосантів, векселедавця та інших зобов'язаних осіб. Відмова у акцепті або у платежі має бути засвідчена актом, складеним у
публічному порядку (протест у неакцепті або у неплатежі). У разі оголошення неспроможним платника або векселедавця для здійснення векселедержателем належних йому прав достатньо пред'явлення судового визначення щодо оголошення неспроможності.