10. Мова як об’єкт вивчення і як інструмент набуття знань

Поняття „мовознавство” осмислюється на основі трьох взаємодоповнюваних дефініцій.

1)Мовознавство – наука про мову взагалі та окремі мови світу як її індивідуальні представники. 2)Мовознавство – наука про мову, її природу й функції, її внутрішню структуру, закономірності існування та розвитку, а також реалізацію цих загальних рис у конкретних мовах. 3)Мовознавство – це теоретичне знання мови.

Теоретичне знання мови – наука про те, як володіти мовою, як відчувати мову, як бачити й проводити в ній паралелі, асоціації, закономірності.

Об’єкт мовознавства – мова як система знаків, соціальна за своєю природою. Предмет мовознавства – властивості мови як явища, що „існує саме в собі і для себе” (Фердинанд де Соссюр) та вияви мови в різних аспектах діяльності людини. Виникнення мовознавства як самостійної науки припадає на початок 19століття.

Люди використовують мову і як інструмент набуття професійних знань, і як засіб повсякденного спілкування у країні, вивчення навколишнього світу.

11. Теоретичне і практичне значення мови. Аспекти (принципи) вивчення мови. Синхронія та діахронія

Мовознавство – це теоретичне знання мови. Теоретичне знання мови – наука про те, як володіти мовою, як відчувати мову, як бачити й проводити в ній паралелі, асоціації, закономірності. Практичне знання мови передбачає втілення теоретичних знань на практиці.Аспекти вивчення мови: часткове м-во(концентрує увагу на вивченні 1 або кількох споріднених мов); історичне м-во(досліджує мови з погляду походження та розвитку); описове м-во(з»ясовує будову мови та її функціонування на певному етапі); прикладне (спрямован на вирішення практиних проблем суспільно пов»язаних із використанням мови); теоретичне м-во (становить метою наукове усвідомлення мовознавчих проблем).

Синхронія — горизонтальний зріз мови, тобто умовне виділення певного історичного етапу в її розвитку, який береться як об'єкт лінгвістичного дослідження. Синхронне вивчення передбачає аналіз мовних явищ в одному якомусь часі розвитку мови: на сучасному етапі або в певну історичну добу, наприклад, у XIV чи XVII ст., але без пояснення того, які зміни в попередні періоди розвитку мови привели до сучасного стану чи стану мови певної історичної доби.

На противагу — діахронія — умовно вертикальний зріз мови, при якому об'єктом лінгвістичного аналізу стає історичний розвиток мови. Це означає, що при діахронічному, або різночасовому вивченні передбачається простежити весь шлях, який пройшов певний структурний елемент мови (звук, слово, речення).

12. Метод дослідження. Спеціальні дослідні методи мовознавства: порівняльно-історичний; структурний (дистрибутивний, компонентний аналіз); зіставний; статистичні та математичні методи;соціолінгвістичні методи; описовий метод

Описовий метод. Мета описового методу — дати точний і повний опис мовних одиниць. Суть методу полягає в інвентаризації та систематизації мовних одиниць.На його основі створено описові граматики різних мов, тлумачні, орфографічні, орфоепічні та інші нормативні словники.

Порівняльно-історичний метод. Об'єктом дослідження порівняльно-історичного методу є генетично споріднені мови. Головне його завдання — розкриття закономірностей і законів, за якими розвивалися споріднені мови в минулому. За його допомогою можна реконструювати давні не зафіксовані в пам'ятках писемності мовні одиниці — звуки, слова, їх форми і значення.

Зіставний метод. Мета зіставного методу — шляхом зіставлення виявити спільні, однакові й відмінні, специфічні риси зіставних мов у звуковій, словниковій і граматичній системах. На його основі створюють зіставні граматики мов, порівняльні типології мов та двомовні перекладні та диференційні словники.

Структурний метод. Структурний метод застосовується при дослідженні структури мови, а його метою є пізнання мови як цілісної функціональної структури, елементи якої співвіднесені строгою системою зв'язків і відношень. Структурний метод реалізується в 4-х методиках лінгвістичного аналізу:1)дистрибутивний аналіз 2)аналіз за безпосередніми складниками 3)трансформаційний аналіз 4)компонентний аналіз

Для дослідження змістового аспекту значеннєвих одиниць мови найефективнішим є компонентний аналіз. Компонентний аналіз — система прийомів лінгвістичного вивчення значень слів, суть якої полягає в розщепленні значення слова на складові компоненти, які називають семами, семантичними множниками і, зрідка, маркерами.

Дистрибуція— сукупність усіх оточень, у яких перебуває досліджуваний елемент на відміну від оточень інших елементів. Дистрибутивний аналіз — методика дослідження мови на основі оточення (дистрибуції, розподілу) окремих одиниць у тексті. Це своєрідний дешифрувальний підхід за принципом сентенції.

Статистичні та математичні методи. Раніше математичний(кількісний) критерій використовували стихійно і спорадично. Зараз його застосовують свідомо і цілеспрямовано. Розрізняють кількісні й статистичні методи. Кількісні методи зводяться до простого підрахунку частоти вживання мовних одиниць. Статистичні методи передбачають використання різних формул для виявлення правил розподілу мовних одиниць у мовленні, для виміру зв'язків між мовними елементами, для встановлення тенденцій у розвитку та функціонуванні мови та для встановлення залежності між якісними й кількісними характеристиками мови.

Математичні методи мають самостійну цінність у дослідженні мови і, крім того, можуть входити як складова частина в інші методи.

Соціолінгвістичні методи. Методи, специфічні для соціолінгвістики як мовознавчої дисципліни, можна розділити на методи збору матеріалу, методи його обробки й методи оцінки вірогідності отриманих даних й їхньої змістовної інтерпретації.

При зборі інформації соціолінгвісти найчастіше прибігають до спостереження й різного роду опитуванням; досить широко використається й загальнонауковий метод аналізу письмових джерел.

Поряд зі звичайним спостереженням соціолінгвісти нерідко застосовують метод включеного спостереження. Цей спосіб вивчення поведінки людей полягає в тому, що сам дослідник стає членом спостережуваної їм групи. Природно, що включеним спостереження може бути тоді, коли ніщо не заважає дослідникові ототожнити себе із членами спостережуваної соціальної групи - за національною, мовною, поведінковою й іншим ознакам.

Широко застосовується в соціолінгвістиці письмове анкетування, усні інтерв’ю, тести й деякі інші методичні прийоми збору даних, спрямовані на те, щоб виявляти певні закономірності у володінні мовою й у використанні її мовцями в тих або інших комунікативних умовах.