7. Основні етапи розвитку писемної мови.

Найдавніше письмо людства – шумерсько-вавилонський клинопис середина ІІІ тис.до н.е. У своєму розвитку письмо пройшло такі етапи: 1піктографічне (малюнкове) у якому один знак означав ціле повідомлення, його не читають, а розшифровують; 2 ідеографія, один знак = одному поняттю; 3 силабографічне, один знак = одному складу; 4 буквенно-звукове, один знак = одному звуку: а)консонантне(букви опзначають лише приголосні); б)консонантно-вокальне(літери позначають і голосні і приголосні). Нині 75% людей користуються алфавітним письмом.

8. Типи мов: природні мови, штучні мови. Есперанто.

Мова — система звукових і графічних знаків, що виникла на певному рівні розвитку людства, розвивається і має соціальне призначення;правила мови нормалізують використання знаків та їх функціонування як засобів людського спілкування. Мова — це найважливіший засіб спілкування і пізнання. Усі мови поділяються на дві групи: природні (національні) та штучні. Національна мова може, у свою чергу, поділятися на розмовну і літературну мову. Штучні мови створені спеціально, з певною метою: для полегшення міжнародного спілкування (нп. есперанто, інтерлінгва, ідо, ложбан), для збереження необхідної інформації у певних галузях науки. Природна мова виникає природним шляхом, внаслідок багатовікової  суспільної діяльності певного народу. Мислення та мова - дві сторони одного і того ж процесу в становленні людини, розвитку трудової діяльності, процесу розвитку виробництва. Поруч із виникненням найпростіших уявлень, виникла й найпростіша форма передачі інформації - звукові сигнали для їх позначення та передачі. Еспернто (есп. esperanto — той, що сподівається) — міжнародна мова, створена польським лікарем і поліглотом Людовиком Лазарем Заменгофом у 1887 році на основі найпоширеніших європейських мов, інтернаціональної лексики; проста, суворо нормалізована граматика; багато прихильників у всьому світі. Упродовж більше сотні років есперанто вживається усно та письмово. З руки численних есперанто-поетів та есперанто-письменників  зростає обсяг оригінальної і перекладеної літератури, національних і міжнародних періодичних есперантомовних видань. Більшість країн світу має власні національні есперанто-організації. Есперанто – це єдина з-поміж штучних мов, якою дозволено відправляти Службу Божу у греко-католицькій церкві. Есперанто є єдиною робочою мовою сотень щорічних міжнародних з'їздів, зустрічей і фестивалів. Вони відбуваються без участі перекладачів, що демонструє практичну можливість заощадження значних коштів. Есперанто можливо вивчити швидше ніж будь-яку національну мову завдяки її простій і правильній побудові, адже граматика складається лише з 16 правил без жодного винятку.

9. Спільні ознаки різних мов як база їх аналізу. Генеалогічна класифікація мов. Основні мовні сім'ї. Індоєвропейська сім'я мов.

Спільні ознаки різних мов як база їх аналізу Усі мови є засобом спілкування певного народу чи народів, мовою людей, відображає реальний світ. Це можливе завдяки тому, що, крім відмінних ознак, мови мають також спільні ознаки, мовні універсалії, які характеризують людську мову взагалі. Ними є, звуковий характер мови, її членороздільність, існування в мові морфем, слів і речень, власних і загальних назв, різних за своїм змістом і граматичними властивостями частин мови. Крім того, існують спільні ознаки, притаманні багатьом, але не всім мовам: категорія числа (сад — сади), категорія роду (зелений — зелена — зелене). Інші спільні ознаки: усі мови беруть участь у формуванні та вираженні думки; усі мови можуть функціонувати в усній і писемній формах; усі мови на певному етапі набувають літературного нормування. Універсалії, які властиві кожній мові світу, називають абсолютними, а ті, що наявні в багатьох, однак не в усіх мовах, — статистичними. У мовознавстві виокремився спеціальний напрям — лінгвістика універсалій, що вивчає спільні ознаки людської мови. Генеалогічна класифікація мов - вивчення і групування мов світу на основі споріднених зв'язків між ними (на основі спільного походження від якоїсь прамови). Ця класифікація базується на порівняльно-історичному методі, мета якого полягає: 1) у встановленні спорідненості мов, їх спільного походження шляхом по­рівняння слів, звуків і граматичних форм; 2) у реконстру юванні слів і граматичних значень у мові-предку; 3) у вста­новленні закономірностей у зміні слів, звуків і граматич­них форм після розходження мов.

За генеалогічною класифікацією мови світу поділяють на сім'ї, сім'ї -на групи (гілки), групи - на підгрупи, а вже в підгрупах виділяють конкретні мови. Ізольовану мову, генетичних зв'яз­ків якої не вдалося знайти, вважають окремою сім'єю. У наш час виділяють приблизно 200 сімей мов. Найвідомішими і найпоширенішими мовними сім'ями є індоєвропейська, семіто-хамітська, кав­казька, фінно-угорська, самодійська, тюркська, монголь­ська, тунгусо-маньчжурська, китайсько-тибетська, тайська, аустронезійська, аустро-азіатська. Основні мовні сім'ї:.  І. Індо-європейська сім'я мов, до якої належать такі групи мов: 1) індоарійська; 2) іранська; 3)  грецька (новогрецька,класична грецька, мікенська); 4) кельтська (ірландська, бретонська, уельська, гальська), 5)германська (англійська, німецька, голландська, шведська, норвезька, данська, ісландська, мертва готська та ін.); 6)романська (іспанська, португальська, французька, італійська, румунська, молдовська, мертва латинська та ін.) ; 7)балтська або летто-литовська (литовська, латиська, пруська); 8)слов'янська (польська, чеська, словацька, українська, білоруська, російська, сербохорватська, болгарська, македонська, а також мертві полабські). 9) вірменська; 10)фрігійська; 11)тохарська; 12)албанська; 13)ілірійська (до якої входять мертві мови); 14) анатолійська (мертві мови гетська, палайська, лувійська, лідійська). ІІ. Уральська сім'я мов ще має назву угро-фінської і є територіально близькою сусідкою індоєвропейської сім'ї. До неї належать: 1)угорська гілка мов; 2)фінська. ІІІ. Тюркська (алтайська) сім'я мов включає в себе понад 30 мов: турецьку, узбецьку в Узбекистані та Афганістані, азербайджанську в Азербайджані та Ірані, татарську, туркменську, башкирську, казахську, киргизьку, чуваську, алтайську або ойротську та ін.  IV. Семіто-хамітська (афразійська) сім'я включає: семітську, берберську, кушитську, чадську мовні гілки. Про розгалуження гілок цієї мовної сім'ї нема одностайної думки в лінґвістичних колах. Найпоширенішою із семітської гілки мов є арабська, якою розмовляють жителі всіх арабських країн. Іврит та ідиш сьогодні відроджуються, але досі залишаються малопоширеними. V. Кавказька сім'я мов має такі гілки: 1)картвельску або іберійську (грузинська, занська, сванська); 2)абхазо-адигейську (адигейська, абхазька, абарзинська мови); 3)нахсько-дагестанську.  VI. Китайсько-тибетська сім'я мов посідає друге місце за поширеністю в світі. Має дві гілки: 1)китайську і дунганську; 2)тибето-бірманську (бірманська, тибетська мови). VII. Австронезійська сім'я мов включає понад 150 мов, які поділяються на 4 великі гілки, і посідає третє місце в світі за кількістю людей, що розмовляють нею. До цієї сім'ї входять такі гілки: 1)індонезійська; 2)полінезійська; 3)меланезійська 4) мікронезійська.  VIII. Папуаська сім'я мов може бути названа так лише умовно, бо ці мови мають різне генеалогічне походження і не є однотипними. Ними розмовляє населення Нової Ґвінеї, Соломонових островів. ІХ. Америндська мовна сім'я (індіянська) дуже різноманітна внаслідок пізніших асиміляційних процесів.  Крім цих названих мовних сімей, існує ще багато мов, які не піддаються класифікаціям (напр., японська та корейська). Важко встановити споріднені зв'язки між албанською, грецькою та вірменською мовами тощо. ІНДОЄВРОПЕЙСЬКІ МОВИ. Індоєвропейська сім'я мов є найчисленнішою. До неї входить понад 150 мов, якими розмовляє майже половина людства. Вони об'єднуються в 12 груп: індійську, іранську, слов'янську, балтійську, германську, романську, кельтську, грецьку, ал­банську, вірменську, анатолійську й тохарську. ІНДІЙСЬКА ГРУПА До індійської групи належать більше 96 живих мов, якими розмовляють. Найпоширені­шими є гінді, урду, бенгалі, панджабі, лахнда, сіндхі, раджастхані, гуджараті, маратхі, сингальська, Непалі, біха-рі, орія, кашмірі, циганська. До індійських мов належать також такі мертві мови, як санскрит, палі, пракрити. ІРАНСЬКА ГРУПА До них належать перська, таджицька, афганська, балучі, курдська, осетинська, татська, ягнобська, талиська і мертві давньоперська, авестійська, пехлеві, мідійська, парфянська, хорезмійська, согдійська та скіфська. СЛОВ'ЯНСЬКА ГРУПА Виділяють три підгрупи слов'янських мов: східну, західну і південну. Східна підгрупа - до неї належать українська, російська та білоруська мови. Західна підгрупа – до неї належать польська, чеська, словацька, кашубська, лужицька і мертві полабська та поморська мови. пвденна підгрупа - до неї належать болгарська, македон­ська, сербська, словенська і мертва старослов'янська мови. БАЛТІЙСЬКА ГРУПА. До балтійської групи належать литовська, латиська і мертва прусська мови. ГЕРМАНСЬКА ГРУПА. Германські мови поділяються на три підгрупи: північногерманську (скандинавську), західногерманську і східногерманську. Північногерманська (Скандинавська) підгрупа - до неї належать датська, шведська, норвезька, ісландська і фарерська мови. Західногерманська ПІДгрупа . До неї належать англійська, голландська, фламандська, фризька, німецька та їдиш. Східногерманська ПІДГРУПА . До неї належить готська мова, яка виникла на основі двох діалектів – вест готського та остготського. Мертвими східногерманськими мовами є також бур­гундська, вандальська, гепідська та герульська. РОМАНСЬКА ГРУПА. Умовно виділяють три підгрупи романських мов: цен­тральну, західну та східну. центральна ПІДГРУПА. До неї належать французька, італій­ська, ретороманська та сардинська мови. ЗАХІДНА підгрупа. До неї належать іспанська, португаль­ська, каталонська та провансальська мови. Східна (БАЛКАНО-РОМАНСЬКА) підгрупа . ДО неї належать румун­ська та молдавська мови. Мертвою романською мовою є латинська. КЕЛЬТСЬКА ГРУПА Тут виділяють три підгрупи: гой-дельську, бриттську і галльську. ГОЙДЕЛЬСЬКА підгрупа - ірландська, шот­ландська і мертва менська мови. Бриттська ПІдгрупа. - бретонська, валлій­ська і мертва корнська мови. галльська підгрупа - мертва галльська мова. ГРЕЦЬКА ГРУПА - новогрецьку і мертву дав­ньогрецьку мови. АЛБАНСЬКА ГРУПА - албанська мо­ва. ВІРМЕНСЬКА ГРУПА. – вірменська. АНАТОЛІЙСЬКА (ХЕТТО-ЛУВІЙСЬКА) ГРУПА. - мертві хеттська, лувійська, палайська, карійська, лідій­ська і лікійська мови. ТОХАРСЬКА ГРУПА - мертва тохарська мова.