5. Основні навчальні посібники з курсу «Загальне мовознавство», їх анотація.

КОЧЕРГАН Михайло Петрович. Вступ до мовознавства. Підручник , 2001 © ВЦ "Академія". У підручнику розглянуто основні питання курсу з урахуванням сучасного стану мовознавчої науки: загальні відомості про мову та мовознавство як науку, природу і сутність мови, її походження, за­кономірності розвитку й функціонування на різних історичних етапах, походження й розвиток письма, генеалогічну й типологічну класифікації мов, структурні рівні та одиниці мови тощо. Подано необхідну довідкову інформацію: перелік основної та допоміжної літератури, предметний покажчик, а також запитання і завдання для самоперевірки.

Удовиченко Г.М. Загальне мовознавство. Історія лінгвістичних учень. - К.: Вища школа, 1980. - 216 с. У посібнику дається поняття про структурні компоненти мови як об"єкта мовознавства, висвітлюється історія лінгвістичних учень наукових центрів стародавніх цивілізацій, періоду середньовіччя та епохи Відродження, ХVІ  ХVІІІ і ХІХ століть; особливу увагу приділено питанню розвитку науки про мову за роки радянської влади. Усі періоди розвитку лінвістики, її розгалуження на школи, напрями висвітлюються з позицій діалектико-матеріалістичного розуміння мови як соціального явища, з позицій марксистсько-ленінської філософії. Призначений для студентів філологічних факультетів університетів та педагогічних інститутів.

C.І.Дорошенко. Навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2006. - 288 с. Зміст і послідовність викладу навчального матеріалу відповідає діючій програмі відповідного курсу, що його слухають студенти першого курсу філологічних і педагогічних спеціальностей. У п'яти розділах посібника розкриваються основні проблеми мовознавства як науки. У першому розділі висвітлюються проблеми загального і часткового мовознавства, місце мовознавства серед інших наук, методи лінгвістичних досліджень. Другий розділ присвячений поясненню природи і функцій мови як суспільного явища. Розкриттю проблеми походження мови як засобу спілкування й історичного розвитку мов відведено і третій розділ. У четвертому подаються відомості про розділи мовознавства, предметом яких є елементи мовної системи - фонеми, морфеми, слова, речення і процеси їх змін в історичному розвитку конкретних мов. Класифікації мов світу розглядаються в п'ятому, а історія та значення письма - в шостому розділах. У кінці книги подані основна і додаткова література до курсу, перелік словників лінгвістичних термінів, а також предметний покажчик.  Посібник розраховано на студентів філологічних і педагогічних спеціальностей університетів, інститутів і коледжів. Матеріали посібника можуть стати в пригоді вчителям ліцеїв, гімназій і загальноосвітніх шкіл.

6. Мова писемна і усна.

Усна форма може обслуговувати виробничі і побутові потреби суспільства. В ній переважає лексика побутового харктеру, використовуются переважно прості речення. Можна виділити кілька типів усного мовлення за сферами його застосування: ділова розмова, засідання, публічний виступ (лекція, помова, бесіда). Усне мовлення відрізняється від писемного такими чинниками: - усному мовленню властива спонтанність; -під час усного мовлення мало уваги приділяється формі вислову, особливо з точки зору орфоепії; -для усного мовлення характерна поширена інформативність, насиченість різнопалновими фактами; -важливим елементом усної мови є інтонація, від якої залежить зміст вислову. Саме ця ознака є однією з найсуттєвіших рис усного мовлення. Усне мовлення допускає повтори, які використовуються з тією чи іншою метою. На особливу увагу заслуговує особисте ділове усне мовлення в процесі прийому відвідувачів, спілкування зі своїми колегами. Усне мовлення кожної людини свідчить про рівень її освіченості, культури. Писемне мовлення є основним для ділових людей. Саме через ділову документацію, листування встановлюються певні ділові контакти. Одиницею писемного мовлення є текст різного х-ру. Це може бути стаття, газетний текст, лист чи будь-який документ. Писемне мовлення відрізняється від усного і має такі особливості: - писемна мова фіксується графічними знаками; - писемна мова завжди спирається на усне мовлення і є вторинною. Вона завжди фіксує чиюсь висловлену думку і сприймається органами зору; -писемна мова – це форма в основному монологічна; -писемне мовлення характеризується більшою регламентацією мовних засобів, точнішим добором відповідної лексики; -в писемній мові переважає особливий стиль, загальноприйняті структури документів, правила вживання специфічних словосполчень; -у писемній мові виділяють тексти за сферою спілкування, наприклад: накази, квитанції, накладні тощо.