69. Місце мови серед інших суспільних явищ. Мова і суспільні класи. Стихійні і свідомі впливи на мову.

Більшість учених інтерпретують мову як явище соціальне. Таке трактування мови започаткували вже Дені Дідро, Ж.-Ж. Руссо, Фердинанд де Соссюр та ін.

Мова, безумовно, не є біологічним явищем, бо вона не закладена в біологічній природі людини. Мову не можна розглядати і як явище психічне. Оскільки психіка в кожної людини своя, неповторна, то за умови психічної природи мови на світі було б стільки мов, скільки людей. Мова — явище суспільне. Вона виникла в суспільстві, обслуговує суспільство, є однією з найважливіших ознак суспільства і поза суспільством існувати не може. Визнаючи суспільний характер мови, слід зазначити, що в мові є чимало такого, що пов'язує її з біологічними і психічними явищами.

Оскільки мова є суспільним явищем, то вона перебуває в тісному зв'язку із суспільством. Цей зв'язок є обопільним. З одного боку, мова створюється і розвивається суспільством, з іншого — без мови не було б суспільства. Розвиток і функціонування мови значною мірою зумовлені станом суспільства. Так, зокрема, в мові відображається соціальна диференціація суспільства (класова, професійна, статева). Свідомий уплив суспільства на мову (цілеспрямовані урядові заходи) називають мовною політикою. Від цієї політики залежить мовна ситуація в багатомовному суспільстві

Але функції мови і закономірності його функціонування та історичного розвитку відрізняються від інших суспільних явищ. 

Своєрідність мови як суспільного явища полягає в тому, що:

1) на відміну від минущих явищ суспільного життя мова споконвічна і буде існувати доти, доки існує суспільство.

2) мова обслуговує всі сфери людської діяльності, вона невіддільна від будь-яких явищ суспільного життя

3) мова відображає суспільну свідомість — ідеологію, політику, право, мораль, науку, мистецтво, релігію тощо.

Залежність стану мови від стану суспільства

1. Мова відображає особливості соціальної організації суспільства.

2. У мові відображається соціальна диференціація суспільства.

3. У мові відображаються демографічні зміни.

4. У мові відображені відмінності в рівнях економічного розвитку.

5. У мові відображений розвиток культури суспільства.

70. Мова і культура. Мова і релігія. Мова і мораль.

Складним є питання впливу мови на культуру. Е. Сепір зазначав: «Не можу я визнати і справжньої причинної залежності між культурою і мовою. Культуру можна визначити як те, що суспільство робить і думає. Мова є те, як думають. Важко визначити, яких особливих причинних залежностей між відібраним інвентарем досвіду (культура як ціннісний вибір суспільства) і тим особливим прийомом, за допомогою якого суспільство виражає різний свій досвід.

Зрозуміло, що зміст мови нерозривно пов'язаний з культурою. Мова у своїй лексиці більш-менш точно відображає культуру, яку обслуговує; цілком справедливим є і те, що історія мови й історія культури розвиваються паралельно». Отже, впевнено можна стверджувати лише те, що культура визначає план змісту знакової системи мови. У семантиці мови відображаються загальні, універсальні компоненти загальнолюдської культури і своєрідність культури конкретного народу. Відмінності мов, зумовлені своєрідністю культури, зводяться:

1. до відмінностей у лексиці й фразеології.

2. до відмінностей у лексичних фонах слів з тотожним денотативним значенням.

Культура ж народу невідривна від мови, неможлива без неї. Недарма мову називають душею народу. По-друге, мова є інструментом бачення, сприйняття світу. Набутий і закріплений у мові досвід народу впливає на сприйняття носіями певної мови навколишнього світу.

Російські церковники, як і вся російська шовіністична рать загалом, були проти того, щоби говорили "мовою свого народу" українці. Цією мовою не мало звучати навіть слово Боже. Шеф жандармів кричав на молодого поета Володимира Самійленка за те, що той привіз із закордону українську Біблію, пообіцявши згноїти його в тюрмі за "малороссійскіє ґадості". 1880 року було спалено український переклад біблійної Книги Йова. До того Синод заборонив виголошувати по-українському проповіді.

Мова є системою знаків, яка забезпечує людське спілкування, мислення і вираження думок. У ній об'єктивується не тільки суспільна свідомість, а й самосвідомість людини. Це специфічний соціальний засіб збереження, передавання інформації та управління людською поведінкою.

Перебуваючи в найтіснішому зв'язку з мисленням, мова бере участь у здійсненні всіх вищих психічних функцій.

мова є одним із способів існування моралі, її реалізації, виявом усезагального в моральному житті людей. Мовою моралі є безпосередня дійсність, тобто матеріальна оболонка моральної свідомості. Моральна діяльність теж знаходить своє відображення в мові моралі.

Мораль іноді розглядають як специфічний спосіб використання мови і мовлення. Такий підхід не є самодостатнім, універсальним, але він дає змогу розкрити деякі грані морального феномену.