3. Розвиток та виховання вольової активності рятувальника

Воля, як і весь психічний світ, не є надприродною силою, а виникає розвивається в процесі життя та виховання. Розвиток вольової регуляції поведінки нерозривно пов'язаний з розвитком спонукань. Для дітей характерні нестійкість спонукань, залежність їх від безпосередньої ситуації, чим зумовлюються імпульсивність і безсистемність дій. На наступних вікових етапах ситуативні спонукання об'єднуються у більш стійкі утворення з поступовим переходом в єдину мотиваційну систему, що визначає спрямованість поведінки. Разом з тим відбувається розвиток свідомої вольової регуляції поведінки і в цілому активності особистості. Людина набуває здатності оцінювати себе, щоб керуватись у своїй поведінці не випадковими потягами, а системою засвоєних і прийнятих длясебе правил і норм моральної поведінки.

Виховання волі — це, власне, процес виховання особистості загалом, а не певної якості. Вихідними положеннями виховання волі є: 1) правильне поєднання свідомого переконування з вимогливістю до поведінки людини;

2. забезпечення реального впливу вимог на життєві взаємини особистості з оточуючими, а також на її ставлення до самої себе; 3) поєднання свідомого переконування з організацією практичного досвіду здійснення особистістю вольових дій і вчинків Позитивне значення для виховання волі мають цілеспрямовані вправи, пов’язані зі свідомим прагненням особистості навчитися володіти собою, опанувати вольовий спосіб поведінки. Важливою умовою розвитку волі є інтерес до самовиховання волі. Існує чимало способів виховання вольової регуляції поведінки особистості в ситуаціях повсякденного життя. Кожну дію можна перетворити у вправу, якщо здійснювати її свідомо, а не за звичкою чи з почуття обов'язку. Призначення волі полягає в тому, щоб спрямовувати, а не в тому, щоб примушувати до чогось.

Наведемо деякі прийоми вправляння і виховання волі (за Р.Ассаджолі):

Зробіть що-небудь, чого ніколи раніше не робили.

Заплануйте що-небудь, а потім здійсніть свій план.

Продовжуйте робити те, що робили, ще п'ять хвилин, навіть коли Ви стомилися і Вас почало приваблювати щось інше.

Зробіть що-небудь досить повільно.

Коли легше сказати "так", але правильніше сказати "ні", говоріть "ні".

Робіть те, що, як Ви вважаєте, зараз найголовніше.

У найнезначніших ситуаціях вибору робіть його без вагань.

Чиніть усупереч усім очікуванням.

Утримуйтеся говорити те, що Вас підштовхують сказати.

Відкладіть те, виконанню чого Ви віддаєте перевагу саме зараз.

Спочатку виконайте те, що Ви хотіли відкласти. Виконуйте кожного

дня одну вправу впродовж місяця, навіть якщо це видається Вам невигідним.

5. Шляхи розвитку волі рятувальника

Воля проявляється також у подоланні зовнішніх перешкод: труднощів у роботі, різного роду перешкод, опору інших людей і т.д. Якщо в праці безвладна людина приносить мало користі, то в небезпечній ситуації він просто небезпечний. Воля тісно зв'язана з багатьма сторонами психіки й особливо з почуттями. Людина, до всьому байдужий, не може бути людиною із сильною волею.

Але в той же час воля припускає усвідомлення своїх почуттів, їхню оцінку й владу над ними. Уміння підкорити почуття розуму - необхідна умова сильної волі. Для виховання й самовиховання волі необхідно дотримувати певних умов. Воля виражається в подоланні труднощів, а переборювати їхня людина може тільки в тому випадку, якщо знає, в ім’я чого він це робить. Тому першою й вирішальною умовою виховання волі є формування світогляду, розвиток моральних почуттів і на цій основі виховання почуття боргу. Друга умова виховання волі - не приймати нездійсненних рішень і намірів, які не зможуть здійснитися. Ніхто так часто не приймає рішень і не має так багато добрих намірів, як слабовільні люди. Рятувальник, що прагне виховати в собі сильну волю, повинен до кожного свого рішення й наміру ставитися з почуттям відповідальності, пам'ятаючи, що невиконання ухваленого рішення розслаблює волю. Третя умова виховання волі - вироблення звички оцінювати свої дії, усвідомлювати їхні наслідки, дивитися на них з боку. Без критичного відношення до себе й своїх учинків не можна виховати в собі сильну волю. Більша вимогливість до себе - один з характерних ознак людини сильної волі.

Нарешті, остання умова виховання волі - постійне прагнення до подолання внутрішніх і зовнішніх перешкод і тренування вольового зусилля. Здатність до вольового зусилля, а отже, і вміння переборювати перешкоди розвиваються в результаті практики. Тільки той здатний виявити сильну волю в більших справах, хто загартував її в сотнях маленьких справ. Важко собі представити рятувальника зі слабкою волею, тому що сама професія загартовує волю. Умови навчальної підготовки наближені до бойових, зустрічі з реальними труднощами - кращий метод тренування волі.

Почуття боргу, якщо воно ґрунтується на глибокій переконаності й високих цілях, допомагає перебороти страх і сміло піти назустріч будь-якої небезпеки.

Дисципліна привчає до точного виконання отриманого наказу в строк, незважаючи на перешкоди, і тим самим розвиває наполегливість. Про зв'язок

дисципліни з вихованням хоробрості говорив Кутузов: «Не той істинно хоробрий, хто за свавіллям своїм мечеться в небезпеці, а хто кориться, виконуючи точно наказ».

Привчаючи до виконання дій, що іноді йдуть врозріз із безпосередніми бажаннями людини, дисципліна розвиває здатність переборювати «не хочеться» заради «цього вимагає борг». Дисципліна дає можливість, точно дотримуючись вказівок, уставу й наставлень, мати напоготові правильні рішення у багатьох складних ситуаціях.

Деякі помилково вважають, що дисципліна придушує волю. Дисципліна придушує волю тільки в тому випадку, якщо ця воля має неправильну спрямованість, якщо досягається мета, яка, не відповідає військовому обов’язку. А це може бути пов'язано або зі злочинною волею, або з недбалістю, лінню. Злочинність повинна каратися, недбайливість - перевиховуватися.

Усяке «потурання» при невиконанні наказу буде приводити до послаблення дисципліни, а вимогливість буде зміцнювати дисципліну й загартовувати волю. Чітке виконання наказу є своєрідна навичка, і всі закони розвитку навички значною мірою поширюються й на навичку виконувати наказ.

Вимогливість до інших повинна бути пов'язана з вимогливістю до самого себе. Більша вимогливість до себе є основною ознакою людини з сильною волею.

Зупинимося на самій формі віддачі наказу. Наказ потрібно віддавати таким тоном, що підкреслював би необхідність і беззастережність його виконання. Кожному хто віддає наказ необхідно пам'ятати слова Фрунзе: «Умовляння та призивання до виконання наказу - самі собою є найгрубішим порушення дисципліни».

Велике значення має повторення наказу. Воно сприяє запам’ятовуванню й правильному розумінню наказу який отримали. Абсолютно не правий той, хто вважає, що під час навчання дисципліна.

підтягнутість, витриманість і рішучість необов'язкові, а що « от-де коли потраплю в бойову обстановку, там і зумію стати героєм». Знамениті слова Суворова: «Важко в навчанні, легко в поході. Легко в навчанні, важко в поході» - застосовуються не тільки до розвитку відповідних навичок, але й до виховання вольових якостей курсанта. З погляду психологічного аналізу дій курсанта далеко не досить буває встановити сам факт прояву недисциплінованості. Необхідно розібратися в її причинах і,зокрема, у мотивах, які привели до рішення порушити дисципліну. У протилежному випадку накладається покарання, яке, буде педагогічнонеобґрунтованим, і воно може не відповідати іншим виховним заходам. Необхідно відзначити також зв'язок дисципліни й військової ініціативи. За словами генерала Драгомирова, Ініціатива складається з наступних здібностей: по-перше, зі здібності зрозуміти навколишнє оточення, тобто орієнтуватися; по-друге, зі здібності зміркувати, що треба зробити; по-третє, рішучості виконати відповідні дії й виявити відповідальність. Правильно відданий наказ, як би детально воно не було розроблено, завжди жадає від виконавця особистої ініціативи. Це ставиться й до бойової практики, і до навчання.