7. Відчуття та сприймання як початкові ланки пізнавального процесу . К-ція відчуттів.

Відчуття — це психiчний процес вiдображення окремих влативостей предметiв або явищ при безпосереднiй їх дiї на органи чуття.

Вiдчуття є початковим елементарним джерелом усіх наших знань про зовнiшнiй та внутрiшнiй свiт, i є частиною сприйняття (рецепцiї) усiєї iнформацiї, яка сприймається рецепторами.

Чутливість — це здатнiсть вiдчувати вплив на рецепторний апарат рiзних екзо- i ендогенних факторiв.

Анатомо-фiзiологiчний апарат, спецiалiзований для сприйняття подразникiв, I.П. Павлов назвав аналiзатором. Фiзiологiчний механiзм вiдчуття являє собою цiлiсну рефлекторну дугу, яка здiйснює прямий та зворотний зв’язок мiж центральним і периферичним вiддiлами аналiзатора. Окрiм аналiзатора, рефлекторний апарат включає в себе виконуючий механiзм, а саме: сукупнiсть командних нейронiв, мотонейронiв i спецiалiзованi нейрони-модулятори, що змiнююють ступiнь збудження нейронiв.

Типи відчуттів

За наявнiстю або вiдсутнiстю безпосереднього контакту з подразником | контактнi (смаковi, больовi, тактильнi);

дистантнi (зоровi, слуховi, нюховi).

За мiсцем розташування рецепторiв | екстероцепцiя; iнтероцепцiя; пропрiоцепцiя.

За часом виникнення в ходi еволюцiї | давня чуттєвiть (контактна, больова);

нова чуттєвiть (дистантна, зорова).

За видом аналiзатора (по модальностi подразника) | зоровi; слуховi; нюховi; смаковi; дотиковi; статичнi; кiнестетичнi; вiбрацiйнi. температурнi; больовi; органiчнi (спраги, нудоти, голоду);

Основнi характеристики вiдчуттiв: якiсть, сила, тривалiсть. Вiдчуття залежать вiд внутрiшнiх умов, стану аналiзатора, сукупностi психiчних факторiв.

Усяке вiдчуття супроводжується тiєю чи iншою (позитивною або негативною) емоцiйною реакцiєю, що залежить вiд iндивiдуальних властивостей органiзму.

Сприйняття, як i вiдчуття, є осмисленим i активним процесом, результатом аналiтико-синтетичної дiяльностi мозкових вiддiлiв аналiзаторiв. Будь-яке сприйняття має моторний компонент (дотик, рух очей): людина сприймає свiт у дiяльностi, протягом працi, тим самим поглиблюючи i вдосконалюючи сприйняття. Протягом набуття досвiду сенсорний i руховий апарати з’єднуються у єдину систему (I.М. Сєченов).

Етапи цілеспрямованого сприйняття

1. Пошук об’єкта;

2. Видiлення найбiльш характерних його ознак;

3. Розпiзнавання об’єкта (включення його до певної категорії речей i явищ); на цей процес завжди впливають властивостi особистостi.

Властивості сприйняття

Предметнiсть — усвiдомлене видiлення i спiвставлення отриманих iз зовнiшнього свiту вiдомостей до свiту взагалi.

Цiлiснiсть — здатнiсть об’єднувати у цiле окремi елементи предмета протягом процесу сприйняття.

Залежить вiд досвiду людини (системи набутих понять).

Вибірковість — перевага у видiленні одних предметiв серед iнших. Залежить вiд властивостей предмета («фігури» вiдносно «фону»), суб’єктивних установок, минулого досвiду.

Осмисленість — розумiння сутi того, що ми сприймаємо, з позиції набутих знань, накопиченого досвiду. Це дає можливiсть пiдключити новi знання до системи сформульованих ранiше.

Активнiсть — здатнiсть до стiйкого, ефективного, планомiрного, цiлеспрямованого сприйняття («спостережливість»).

Закономірності сприймання