5. Економічне виховання.

Економічне виховання — організована педагогічна діяльність, спрямована на формування економічної культури особистості.

Економічна культура особистості означає гармонійне поєднання у ній фізичних, розумових, організаторських здібностей, високого рівня освіти і кваліфікації, потреби у вільній, творчій праці, поліпшення її умов, зростання матеріальних і духовних потреб. Проблема економічної культури особистості пов'язана з усвідомленням її провідною продуктивною силою суспільного виробництва.

Економічне виховання покликане вирішувати такі завдання:

— ознайомлення молоді із законами ринкової економіки, шляхами підвищення її ефективності, вдосконалення виробничих відносин, системою і методами управління виробництвом;

— формування здатності до економічного мислення, вміння оволодівати новими методами і прийомами праці;

— виховання почуття і рис ефективного господаря;

— розвиток здорових матеріальних потреб, умінь розпоряджатися грошима.

У сфері особистого життя економічна діяльність передбачає:

— планування та організацію особистого бюджету, доходів та витрат сім'ї;

— економічно обґрунтоване оцінювання товарів, які купуються для особистих потреб, їх раціональне використання;

— раціональне ставлення до свого здоров'я, режиму і способу життя.

6. Політичне виховання студентів - формування політичної та правової культури засобами освіти, яка дає знання про політичні системи і владу на всіх рівнях суспільного життя, про закони та законодавчі системи; виховання поваги до Конституції України, законодавства, державної мови; уміння визначати форми та способи своєї участі в житті суспільства, спілкуватися з демократичними інститутами, органами влади, захищати і підтримувати закони та права людини, бути обізнаним зі способами соціального захисту;

7. Екологічне виховання.

Сучасна цивілізована людина має усвідомлювати себе частиною природи, відчувати органічний зв’язок з нею, сприймати вади, заподіяні їй, як свій власний біль. Адже екологічна криза викликається не тільки технічним прогресом, але й пануючим антропоцентричним екологічним усвідомленням.

Система екологічної освіти та екологічного виховання відіграє головну роль у глобальному вирішенні екологічних проблем. Процес екологічного виховання має починатися вже з дитинства і будуватись залежно від вікових особливостей, адже найбільш сприятливим періодом для цілеспрямованого формування екологічної свідомості є молодший підлітковий вік.

Загальним завданням екологічної освіти та екологічного виховання є формування екологічної свідомості особистості. Воно конкретизується на рівні трьох основних задач: а) формування адекватних екологічних уявлень; б) формування суб’єктивного ставлення до природи; в) формування системи умінь і навичок (технологій) взаємодії з природою.

8. Естетичне виховання студентів.

Усебічний гармонійний розвиток людини неможливо уявити собі без її емоційної вихованості, передбачає собою оволодіння людиною почуттям прекрасного, формування нею здатності не тільки бачити красу у навколишній дійсності, а й творити її власними зусиллями, відчуваючи при цьому велику радість та натхнення, вміння відрізняти прекрасне від потворного, жити за законами духовної краси. Як зазначав В.О. Сухомлинський: “Краса – могутнє джерело моральної чистоти, духовного багатства, фізичної досконалості. Найважливіше завдання естетичного виховання – навчити людину бачити в красі навколишнього світу духовне благородство, доброту, сердечність і на основі цього утверджувати прекрасне у собі”.

Естетична свідомість – форма суспільної свідомості, яка є художньо-емоційним освоєнням дійсності через естетичні сприйняття, почуття, судження, смаки, ідеали і виражається в естетичних поглядах та мистецькій творчості.