2.4 Складання склейки карти

Форма складеної карти може бути різною. Це залежить від масштабу карти, а також від того, в яких умовах вона буде застосовуватися. Під час роботи на місцевості доцільно, щоб карта була складена за формою та розмірами планшета або польової сумки.

Складання карти необхідно починати з північної рамки. Верхня частина карти загинається малюнком всередину на всю ширину склейки на розмір, що дорівнює меншій стороні стандартного аркуша формату А4, потім другою стороною – малюнком назовні і т.д. Одержану смугу складають у „гармошку” по ширині, що дорівнює більшій стороні стандартного аркуша, розпочинаючи з лівого боку карти. Для роботи на місцевості карту складають у „гармошку” уздовж смуги дій (маршруту майбутнього руху) для зручності її використання у польовій сумці (планшеті).

Правильно складена карта забезпечує тривалість її збереження і придатність до роботи.

2.5 Піднімання топографічної основи карти

Топографічна основа карти піднімається кольоровими олівцями (фломастерами) із застосуванням умовних скорочень, позначок і картографічних знаків або підкресленням. Піднімаються ті елементи місцевості, які визначають структуру місцевості, а також ті місцеві предмети і форми рельєфу, які мають важливе значення для вирішення поставлених завдань. Зеленим (світло-зеленим) кольором піднімається рослинність. Синім (блакитним) - гідрографія та болота. Світло-коричневим - рельєф місцевості. Темно-коричневим - дорожня мережа (крім залізниці). Чорним – решта об’єктів і написи [4, 6].

Населені пункти піднімаються штрихуванням, збільшеним написом, наприклад: МАСЛІВКА, або підкреслюються олівцем жовтогарячого кольору.

Залізничні шляхи піднімаються потовщенням їх пунктирною чорною лінією і з’єднанням між собою окремих пунктирів двома тонкими чорними лініями:

;

- лінія державного кордону - чорною штрих-пунктирною лінією .

Н а картах морські узбережжя можуть підніматися лінією чорного кольору з коричневим підтушуванням у бік берега і лінією синього кольору з блакитним підтушуванням у бік води.

Важливо знати, яку площу карти необхідно піднімати. Вона залежить від конкретного бойового завдання підрозділу, якому додано артилерійський підрозділ. Так, наприклад, при підготовці робочої карти до організації та ведення оборонного бою вона повинна бути піднята: в своєму розташуванні – не менш як до тилової межі розташування; в бік противника - на глибину імовірного розташування його тактичних резервів. Доцільно підняти весь район оборони підрозділу і особливо місця, які можуть бути використані для вогневих позицій і спостережних пунктів. Важливо підняти основні шляхи, що ведуть з боку противника, райони імовірного розташування основних позицій його артилерії та райони імовірного зосередження танків противника.

Орієнтири піднімаються колом або підкресленням та нумеруються чорним кольором.

У наступі піднімати карту необхідно на глибину доби наступу. Готуючи робочу карту, необхідно підняти на карті район зосередження, вихідний рубіж (пункт), маршрут висування, район вогневих позицій, місця спостережних пунктів, рубежі розгортання, рубіж переходу в атаку.

При підготовці до маршу в умовах зустрічі з противником на робочій карті доцільно підняти: дороги, по яких підрозділи будуть здійснювати марш; можливі райони вогневих позицій, місця спостережних пунктів, рокадні дороги; маршрути висування противника та рубежі імовірної зустрічі з ним, райони (місця) привалів, денного (нічного) відпочинку.

Ліси піднімають олівцем зеленого кольору. Їх межі обводять товстою лінією, а площини всередині заштриховують слабким натиском олівця.

Річки і джерела відтіняють синім олівцем методом потовщення умовного знаку річки.

На самій річці мости, броди, гідротехнічні споруди піднімають методом збільшення написів їх характеристик, позначених на карті.

Для завершення підготовки робочої карти необхідно її підписати. Варіант підпису карти наведено у додатку „В”.