3.1. Суть права на комерційну таємницю

Суть права на комерційну таємницю полягає в забезпеченні володільцю інформації можливості засекречувати останню від широкої публіки, вимагати, щоб інші особи утримувалися від ви­користання незаконних методів одержання цієї інформації.

Володілець повинен бути заінтересований у надійному збере­женні всієї інформації, що стосується торговельної таємниці. Як правило, потрібно вжити спеціальних заходів для забезпечення додержання режиму секретності. У деяких країнах, наприклад США та Японії, суди розглядають дії володільця інформації щодо збереження її в таємниці як необхідну умову кваліфікації інфор­мації як такої, що становить комерційну таємницю.

Інформація може розглядатися як така, що містить комерцій­ну таємницю, коли вона відома обмеженому колу осіб, тобто кон­курент не повинен володіти цими відомостями. Так, заявки на патент до моменту їх публікації можна розглядати як комерційну таємницю. Будь-які публікації або інші способи поширення інфор­мації позбавляють її статусу комерційної таємниці.

3.2. Види майнових прав на комерційну таємницю

Відповідно до ст. 506 (1) ЦК майновими правами на комер­ційну таємницю є:

• право на використання комерційної таємниці;

• виключне право дозволяти використання комерційної таєм­ниці;

•виключне право перешкоджати неправомірному розголошен­ню, збиранню або використанню комерційної таємниці;

• інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

3.3. Володілець майнових прав на комерційну таємницю

Майнові права на комерційну таємницю належать особі, яка правомірно визначила інформацію як комерційну таємницю, якщо інше не встановлено договором.

Основні права володільців комерційної таємниці такі:

• суб'єкт права на комерційну таємницю може використову­вати всі допустимі законом засоби для забезпечення секретності інформації;

• правоволоділець має право вимагати від інших осіб утриму­ватися від незаконного володіння інформацією, що становить комерційну таємницю;

• володілець комерційної таємниці має право розпоряджатися належним йому об'єктом інтелектуальної власності (розголошувати перед публікою, продавати, перевідступати іншим способом).

3.4. Передання права на інформацію, що містить комерційну таємницю

Розпорядження відомостями, що становлять комерційну таєм­ницю, зокрема передання їх на договірній основі іншим особам, входить до складу правових можливостей правоволодільця. Він може в будь-який момент розкрити перед публікою ті відомості, які становлять комерційну таємницю, якщо це не порушує взятих ним зобов'язань перед контрагентами, а також продати або іншим способом перевідступити цю інформацію зацікавленій особі.

Предметом такого договору можуть бути результати проведен­ня маркетингових досліджень, технологій або інша технічна но­винка. Умовою перевідступлення інформації зазвичай є відмова самого правоволодільця від її подальшого використання, а також його зобов'язання не передавати цю інформацію іншим особам.

Суб'єкт права на комерційну таємницю може давати іншим осо­бам дозвіл на використання конфіденційної інформації у власній сфері. Тобто допускають видачу іншим особам ліцензій, які, у свою чергу, можуть мати виключний або невиключний характер.

Предметом таких ліцензій переважно є технологічні секрети, досвід управлінської, фінансової та виробничої діяльності тощо, які не є об'єктами патентної охорони, але становлять певну ко­мерційну цінність.

Право користування, володіння та розпорядження інформа­цією, що містить комерційну таємницю, можна передавати іншим фізичним і юридичним особам в обсязі та режимі, встановленому первинним володільцем. Для цього в договорі відображають відповідні умови і визначають можливі наслідки порушення вста­новлених зобов'язань.

У договорі має бути зазначено, чи перебуває інформація:

• у спільному володінні обох сторін договору;

• у володінні особи, якій вона належить первинно, а контр­агент лише користується нею;

• чи передається вона в розпорядження на правах власності або володіння контрагенту.

При створенні або реорганізації господарського суб'єкта в ус­тановчих документах і Статуті мають бути застережені порядок і умови використання інформації, що містить комерційну таєм­ницю.

У договорах про іноземне інвестування діяльності українсь­ких підприємців можуть бути застережені права інвестора та ре­ципієнта на конфіденційну інформацію.

У процесі приватизації й акціонування об'єктів державної влас­ності має бути застережений режим конфіденційності інформації, що стосується колишнього підприємства, як інформації, яка пе­редається новому підприємцеві.