
- •Розділ і
- •Глава 1 Інтелектуальна діяльність як об'єкт правової охорони
- •§ 1. Інтелектуальна діяльність
- •1.1. Поняття інтелектуальної діяльності та її результату
- •1.2. Функції цивільного права щодо охорони та використання результатів інтелектуальної діяльності та прирівняних до них засобів індивідуалізації
- •1.3. Відображення в загальних нормах цивільного права особливостей інтелектуальної діяльності та її результатів
- •1.4. Спеціальні інститути цивільного права, що опосередковують інтелектуальну діяльність та її результати
- •1.5. Взаємозв'язок спеціальних інститутів цивільного права, що опосередковують інтелектуальну діяльність та її результати
- •§ 2. Юридична природа права інтелектуальної в/1асності
- •2.1. Поняття інтелектуальної власності
- •2.2. Поняття права інтелектуальної власності
- •2.3. Специфіка права інтелектуальної власності
- •2.4. Співвідношення права інтелектуальної власності та права власності
- •2.5. Юридична природа інтелектуальної власності
- •2.6. Правова охорона інтелектуальної власності
- •2.7. Інститут виключного права
- •2.8. Строковість права інтелектуальної власності
- •2.9. Специфіка результатів інтелектуальної діяльності
- •2.10. Інтелектуальна та промислова власність
- •2.11. Об'єкти права інтелектуальної власності
- •2.12. Суб'єкти права інтелектуальної власності
- •2.13. Інтелектуальна власність і зобов'язальне право
- •2.14. Інтелектуальна власність і поняття володіння та користування
- •§ 3. Основні інститути права інтелектуальної власності
- •3.1. Загальні положення
- •3.2. Авторське право та суміжні права
- •3.3. Патенти та споріднені поняття
- •3.4. Засоби індивідуалізації товарів і послуг
- •3.5. Нетрадиційні результати інтелектуальної діяльності
- •Розділ II авторське право та суміжні права
- •Глава 2 Об'єкти авторського права
- •§ 1. Поняття й ознаки об'єкта авторського права
- •1.1. Поняття об'єкта авторського права
- •1.2. Ознаки об'єкта авторського права
- •1.3. Відтворюваність твору
- •1.4. Сприйняття твору
- •1.5. Ідеї твору
- •1.6. Призначення твору
- •1.7. Цінність твору
- •1.8. Правове значення окремих елементів твору
- •§ 2. Види об'єктів авторського права
- •2.1. Твори, що є об'єктами авторського права Загальні положення.
- •2.2. Твори, які не є об'єктами авторського права
- •Глава 3 Суб'єкти авторського права
- •§ 1. Загальні положення
- •1.1. Первинні та похідні суб'єкти авторського права
- •1.2. Суб'єкти авторських прав за законом і договором
- •1.3. Малолітні та неповнолітні як суб'єкти авторських прав
- •1.4. Вітчизняні й іноземні громадяни як суб'єкти авторських прав
- •§ 2. Автори твору
- •2.1. Виникнення авторських прав у творця твору
- •2.2. Упорядники як суб'єкти авторського права
- •2.3. Перекладачі як суб'єкти авторського права
- •2.4. Співавторство
- •§ 3. Інші суб'єкти авторського права
- •3.1. Суб'єкти службового твору
- •3.2. Спадкоємці автора
- •3.3. Правонаступники автора
- •3.4. Організації колективного управління майновими правами
- •Глава 4 Права авторів
- •§ 1. Загальні положення
- •1.1. Зміст авторського права
- •1.2. Види авторських прав
- •§ 2. Особисті немайнові права авторів
- •2.1. Природа особистих немайнових прав
- •2.2. Ознаки особистих немайнових прав
- •2.3. Право авторства
- •2.4. Право на авторське ім'я
- •2.5. Право на оприлюднення твору та на його відкликання
- •2.6. Право на захист репутації автора
- •§ 3. Майнові права авторів
- •3.1. Загальні положення
- •3.2. Право на відтворення
- •3.3. Право на розповсюдження
- •3.4. Право на прокат
- •3.5. Право на надання в тимчасове користування
- •3.6. Право на імпорт
- •3.7. Право на публічний показ
- •3.8. Право на публічне виконання
- •3.9. Право на передачу в ефір і сповіщення для загального відома по кабелю
- •3.10. Право на доведення до загального відома
- •3.11. Право на ретрансляцію
- •3.12. Право на переклад
- •3.13. Право на переробку
- •3.14. Право доступу до твору образотворчого мистецтва
- •3.15. Право слідування
- •3.16. Інші права автора
- •4. Вільне використання творів
- •4.1. Загальні положення
- •4.2. Використання з виплатою винагороди: ліцензії за законом
- •4.3. Приватна копія. Особисте використання
- •4.4. Відтворення примірників твору для навчання
- •4.5. Цитування
- •4.6. Використання з інформаційною метою
- •4.7. Твори, що їх вважають частиною громадських заходів
- •4.8. Використання для судового й адміністративного провадження
- •4.9. Інші випадки вільного та безоплатного використання
- •§ 5. Строк дії авторського права
- •5.1. Підстави для обмеження строку охорони майнового права автора
- •5.2. Строки правової охорони
- •5.3. Перехід творів у суспільне надбання
- •Глава 5 Передання майнових авторських прав
- •§ 1. Розпорядження майновими авторськими правами
- •1.1. Автор — твір — користувач
- •1.2. Матеріально-правові вимоги до договорів
- •1.3. Передання та перехід майнових авторських прав
- •1.4. Еволюція договірних відносин в Україні в галузі авторського права
- •§ 2. Авторський договір
- •2.1. Поняття авторського договору
- •2.2. Класифікація авторських договорів
- •2.3. Передача майнових прав за авторським договором
- •2.4. Умови авторського договору
- •2.5. Зміст авторського договору
- •2.6. Відповідальність сторін за порушення авторського договору
- •2.7. Припинення дії авторського договору
- •Глава 6 Суміжні права
- •§ 1. Загальні положення про суміжні права
- •1.1. Різновиди суміжних прав
- •1.2. Необхідність охорони прав виконавців
- •1.3. Необхідність охорони прав виробників фонограм, відеограм
- •1.4. Необхідність охорони прав організацій мовлення
- •1.5. Сфера дії суміжних прав в Україні
- •1.6. Виникнення суміжних прав
- •1.7. Строк дії суміжних прав
- •1.8. Вільне використання об'єктів суміжних прав
- •1.9. Використання фонограм або відеограм, опублікованих із комерційною метою
- •§ 2. Права виконавця
- •2. 1. Особисті немайнові права виконавця
- •2.2. Майнові права виконавця
- •2.3. Випадки, на які виключне право виконавця не поширюється
- •2.4. Вичерпання прав виконавця
- •2.5. Передання виключних прав виконавця
- •§ 3. Права виробників фонограм або відеограм
- •3.1. Визначення виробника фонограми або відеограми
- •3.2. Права виробника фонограми або відеограми та охорона авторських прав і прав виконавців
- •3.3. Виключні права виробника фонограми або відеограми
- •3.4. Вичерпання та передання виключних прав виробника фонограми
- •§ 4. Права організацій мовлення
- •4.1. Загальні положення
- •4.2. Виключні права організації мовлення
- •Глава 7 Колективне управління авторським правом і суміжними правами
- •§ 1. Поняття колективного управління та його роль у здійсненні авторського права і суміжних прав
- •1.1. Поняття колективного управління
- •1.2. Особливості колективного управління
- •1.3. Основні сфери колективного управління
- •1.4. Повне колективне управління
- •1.5. Неповне колективне управління
- •1.6. Види організацій колективного управління
- •1.7. Форми організацій колективного управління
- •§ 2. Механізм створення, функції й обов'язки організацій колективного управління правами
- •2.1. Механізм створення організацій колективного управління правами
- •2.2. Специфіка організацій колективного управління
- •2.3. Керівництво та контроль за діяльністю організацій колективного управління
- •2.4. Повноваження організацій колективного управління правами
- •2.5. Організації колективного управління правами та користувачі
- •2.6. Функції організацій колективного управління правами
- •2.7. Обов'язки організацій колективного управління правами
- •2.8. Права володільців авторських і суміжних прав та іноземних організацій колективного управління правами
- •2.9. Контроль за діяльністю організацій колективного управління правами
- •Глава 8 Захист авторських і суміжних прав
- •§ 1. Порушення авторських та суміжних прав
- •1.1. Охорона — захист — порушення
- •1.2. Порушник авторських і суміжних прав
- •1.3. Категорії порушників авторських і суміжних прав
- •1.4. Порушення, що дають підстави для судового захисту
- •1.5. Види порушень авторських і суміжних прав
- •1.6. Втрата права на захист порушених прав
- •1.7. Порядок і основні форми захисту авторських і суміжних прав
- •1.8. Юрисдикційна форма захисту авторських і суміжних прав
- •1.9. Загальний порядок захисту порушених авторських і суміжних прав
- •1.10. Спеціальний порядок захисту порушених авторських і суміжних прав
- •1.11. Неюрисдикційна форма захисту авторських і суміжних прав
- •§ 2. Способи цивільно-правового захисту авторських і суміжних прав
- •2.1. Способи захисту цивільних прав та інтересів
- •2.2. Визнання авторських і суміжних прав
- •2.3. Відновлення становища, що існувало до порушення права
- •2.4. Припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення
- •2.5. Примусове виконання обов'язку в натурі
- •2.6. Відшкодування збитків
- •2.7. Стягнення незаконно одержаного доходу
- •2.8. Виплата компенсації
- •2.9. Компенсація моральної шкоди
- •2.10. Припинення або зміна правовідносин
- •Визнання недійсним рішення органу державного управління або органу місцевого самоврядування, яке не відповідає законодавству
- •§ 3. Адміністративна та кримінальна відповідальність за порушення авторських
- •3.3. Адміністративна відповідальність за демонстрування фільмів без прокатного посвідчення
- •3.4. Адміністративна відповідальність за розповсюдження фільмів шляхом виготовлення фільмокопій без прокатного посвідчення
- •3.5. Адміністративна відповідальність за порушення умов розповсюдження та демонстрування фільмів, передбачених прокатним посвідченням
- •3.6. Адміністративна відповідальність за недотримання квоти демонстрування національних фільмів при використанні національного екранного часу
- •3.7. Адміністративна відповідальність за незаконне розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних
- •3.10. Конфіскація творів і об'єктів суміжних прав
- •3.11. Кримінальна відповідальність за порушення авторського права та суміжних прав
- •Розділ ііі правова охорона нетрадиційних результатів інтелектуальної діяльності
- •Глава 8 Правова охорона наукового відкриття
- •§ 1. Поняття й ознаки наукового відкриття
- •1.1. Поняття наукового відкриття
- •1.2. Відкриття й винаходи
- •1.3. Необхідність і способи правового регулювання наукового відкриття
- •1.4. Закономірність як об'єкт наукового відкриття
- •1.5. Властивість матеріального світу як об'єкт наукового відкриття
- •1.6. Явище матеріального світу як об'єкт наукового відкриття
- •1.7. Вирішення завдання пізнання
- •1.8. Новизна як ознака наукового відкриття
- •1.9. Пріоритет наукового відкриття
- •1.10. Масштабність наукового відкриття
- •1.11. Достовірність відкриття
- •1.12. Споживча вартість наукових відкриттів
- •1.13. Положення, невідповідні вимогам, які висувають до відкриття
- •1.14. Можливі принципи спеціальної правової охорони наукових відкриттів
- •§ 2. Суб'єкти права на відкриття
- •2.1. Специфіка відкриття
- •2.2. Автори як суб'єкти права на відкриття
- •§ 3. Оформлення права на відкриття
- •3.1. Складання та подання заявки
- •3.2. Попередня експертиза заявки
- •3.3. Наукова перевірка заявки
- •3.4. Основні цілі системи державної експертизи та реєстрації наукових відкриттів
- •3.5. Вимоги до системи реєстрації й охорони наукових відкриттів
- •3.6. Визнання або невизнання заявленого положення відкриттям
- •3.7. Видача диплома на відкриття
- •§ 4. Права авторів відкриттів
- •4.1. Особисті немайнові права авторів відкриттів
- •4.2. Засвідчення права на відкриття
- •4.3. Право авторів відкриттів на винагороду
- •§ 5. Захист прав на наукові відкриття
- •5.1. Функції правової охорони наукових відкриттів
- •5.2. Захист прав авторів відкриттів у срср
- •Глава 9 Правова охорона комерційної таємниці
- •1.1. Поняття комерційної таємниці
- •1.2. Види інформації, що не можуть становити комерційну таємницю
- •1.3. Строк дії охорони прав на комерційну таємницю
- •1.4. Комерційна таємниця та дотримання формальностей
- •1.5. Вимоги до комерційної таємниці
- •1.6. Основи охорони комерційної таємниці
- •1.7. Ознаки комерційної таємниці
- •§ 2. Суб'єкти права на комерційну таємницю
- •§ 3. Права на комерційну таємницю
- •3.1. Суть права на комерційну таємницю
- •3.2. Види майнових прав на комерційну таємницю
- •3.3. Володілець майнових прав на комерційну таємницю
- •3.4. Передання права на інформацію, що містить комерційну таємницю
- •§ 3. Права на комерційну таємницю
- •3.1. Суть права на комерційну таємницю
- •3.2. Види майнових прав на комерційну таємницю
- •3.3. Володілець майнових прав на комерційну таємницю
- •3.4. Передання права на інформацію, що містить комерційну таємницю
- •3.5. Збереження комерційної таємниці при припиненні договору
- •3.6. Права роботодавця за відсутності трудового контракту із працівником
- •3.7. Можливості та межі охорони комерційної таємниці за трудовим контрактом
- •3.8. Припинення права на комерційну таємницю
- •§ 4. Охорона прав на комерційну таємницю
- •4.1. Правомірні способи одержання комерційної таємниці
- •4.2. Неправомірні способи одержання комерційної таємниці
- •4.3. Охорона комерційної таємниці суб'єктом підприємницької діяльності
- •4.4. Охорона комерційної таємниці від третіх осіб
- •4.5. Охорона комерційної таємниці органами державної влади
- •4.6. Охорона комерційної таємниці від іноземних держав
- •4.7. Захист прав володільців комерційної таємниці
§ 2. Права виконавця
2. 1. Особисті немайнові права виконавця
Виконавцеві щодо його виконання належать такі особисті немайнові права:
• право на визнання виконавцем свого виконання;
• право на ім'я;
• право перешкоджати будь-якому спотворенню, зміні виконання або іншому посяганню, здатному зашкодити честі та репутації виконавця (право на захист репутації виконавця).
Право на визнання виконавцем свого виконання означає, що виконавець щодо своїх усних, записаних на фонограми виконань має право вимагати визнання себе виконавцем, за винятком випадків, коли ненадання права продиктоване характером використання виконання.
Право на ім'я означає можливість виконавця вимагати, щоб за будь-якого використання його творчої інтерпретації твору згадували його справжнє або вигадане ім'я (псевдонім), яке при цьому не можна спотворювати. Право на ім'я не можна відчужувати, його охороняють безстроково.
Суть права на захист репутації виконавця полягає в тому, що будь-які виправлення, зміни, доповнення, які дозволяє робити сучасна техніка, можна вносити тільки за згодою виконавця.
Особисті немайнові права належать виконавцеві незалежно від його майнових прав і зберігаються за ним у разі передання виключних прав на використання виконання.
2.2. Майнові права виконавця
Виконавцеві належать виключні права на використання його виконання відповідно до закону.
Крім випадків, зазначених законом, будь-які фізичні або юридичні особи можуть використовувати виконання тільки за договором із правоволодільцем або іншою уповноваженою особою, у тому числі організацією управління майновими правами виконавців на колективній основі.
Охорона, надавана виконавцям, жодним чином не зачіпає і не завдає шкоди охороні авторських прав на твори науки, літератури та мистецтва.
Майнові інтереси виконавця забезпечують шляхом закріплення за ним права на використання виконання в будь-якій формі, у тому числі права на одержання винагороди за кожний вид використання виконання.
Право на використання виконання. Виключне право виконавця на використання виконання означає право здійснювати, дозволяти або забороняти такі дії:
• сповіщувати виконання без використання запису виконання шляхом передачі за допомогою безпроводових засобів, по проводах (кабелю) або за допомогою інших аналогічних засобів (право на передачу незаписаного виконання);
• записувати раніше не записане виконання (право на запис);
• відтворювати запис виконання (право на відтворення);
• розповсюджувати оригінал або примірники запису виконання будь-яким способом, у тому числі шляхом продажу (право на розповсюдження);
• здавати у прокат оригінал або примірники запису виконання (право на здавання у прокат);
• сповіщувати запис виконання шляхом передачі за допомогою безпроводових засобів, по проводах (кабелю) або за допомогою інших аналогічних засобів (право на передачу запису виконання);
• доводити до загального відома запис виконання (право на доведення до загального відома запису виконання);
• ретранслювати виконання або запис виконання (право на ретрансляцію).
Право на передачу незаписаного виконання. Римська конвенція й Угода ТRІРS гарантують окремі права виконавців на їхні незаписані виконання. Ст. 7 Римської конвенції надає виконавцям право запобігати ефірному мовленню та сповіщенню незапи-саних виконань без їхнього дозволу, за винятком тих випадків, коли таке виконання вже передавали в ефір. Відповідно до Угоди ТRІРS виконавці мають право контролювати запис фонограми їхніх незаписаних виконань.
Ст. 6 Договору ВОІВ про виконання і фонограми надає виконавцям виключне право контролювати запис їхніх незаписаних виконань за допомогою будь-яких засобів.
Право на передачу незаписаного виконання містить ефірне мовлення і сповіщення, за винятком наступного ефірного мовлення та наступної передачі по проводах. Право на сповіщення включає кабельні передачі та будь-які інші «оригінальні» проводові або сповіщувані через мережі комп'ютерного зв'язку передачі живих виконань, такі як передачі через внутрішні радіомережі, а також сповіщення виконань по проводах іншим представникам публіки, не присутнім у залі, де відбувається виконання.
Право на запис. Виконавець має виключне право записувати раніше не записане виконання. Під записом слід розуміти звукозапис (фонограму) і відеозапис. При цьому застерігають, що право виконавця на запис може бути здійснене тільки щодо незаписаного виконання, тобто виконавець не має права на перезапис.
Виконавець може здійснювати право на запис лише один раз, подібно до того, як автор твору тільки один раз здійснює своє право на оприлюднення твору.
Право на відтворення. Ст. 7 Римської конвенції надає виконавцям право на відтворення. Охорона, надавана виконавцям відповідно до Конвенції, включає можливість запобігати відтворенню запису їхніх виконань без їхньої згоди. Ця «можливість запобігати» обумовлена деякими специфічними положеннями. Зазначене право застосовують, якщо:
• оригінальний запис був здійснений без згоди автора;
• відтворення здійснене для цілей, відмінних від тих, на які виконавець дав свою згоду;
• виготовлення оригінального запису було дозволене на підставі обмеження прав виконавця, а відтворення запису здійснено для іншої мети.
Ст. 7 Договору ВОІВ про виконання і фонограми надає виконавцям виключне право дозволяти пряме або непряме відтворення, як постійне, так і тимчасове, своїх записаних виконань будь-яким способом і в будь-якій формі.
Це положення містить кілька елементів, які відрізняють його від положень Римської конвенції й одночасно підвищують рівень надаваної охорони. Замість «можливості запобігати» виконавцям надано виключне право в чіткій і зрозумілій формі і без будь-яких спеціальних умов.
Одним з елементів цього положення є включення прямого і непрямого відтворення. Таке формулювання існує у ст. 10 Римської конвенції щодо прав виробників фонограм. Це положення має на меті показати, що виключне право не можна применшувати тільки через існування певної віддалі між місцезнаходженням оригіналу записаного виконання і місцем виготовлення його примірника. Здійснення запису з ефірного мовлення або з передачі по проводах має таке саме значення, що й обмежений у просторі перезапис з однієї касети на іншу. Будь-яка форма копіювання на віддалі, яка стає можливою шляхом сповіщення через мережі комп'ютерного зв'язку між оригіналом і примірником, призначена для регулювання в межах цього положення.
Інший елемент положення призначений для уточнення поширеного тлумачення, відповідно до якого і постійне, і тимчасове відтворення є відтворенням. Результатом відтворення може бути матеріальний, постійний примірник у вигляді фонограми, запису або СD-ROM’y. Це також може бути примірник виконання, записаного на жорсткому диску для персонального комп'ютера, або примірник, що міститься в робочій пам'яті комп'ютера. Записане виконання, яке зберігається протягом дуже короткого часу, може бути відтворене або сповіщене далі, а за допомогою відповідного пристрою воно може стати доступним для сприйняття.
Відповідно до ст. 7 Договору ВОІВ про виконання і фонограми виконавці користуються виключним правом дозволяти відтворення «будь-яким способом і в будь-якій формі». Цей елемент свідчить про широкий обсяг цього права. Так, наприклад, збереження записаного виконання на будь-якому електронному носії є відтворенням. Відтворення передбачає також такі дії, як завантаження і вивантаження записаного виконання з пам'яті комп'ютера. Переведення в цифрову форму, тобто перенесення записаного виконання, втіленого на аналоговому носії, на цифровий носій, завжди становить собою акт відтворення.
Вираз «будь-яким способом і в будь-якій формі» фігурує у ст. 9 (1) Бернської конвенції щодо права на відтворення, яким користуються автори. Воно було включене до ст. 7 Договору ВОІВ про виконання і фонограми з метою пояснення того факту, що між правами виконавців і правами авторів у цьому відношенні не існує жодної різниці.
Право на розповсюдження. До прийняття Договору ВОІВ про виконання і фонограми в 1996 р. відповідно до міжнародних угод виконавці не мали прав розповсюджувати свої записані виконання.
Під час обговорення, яке призвело до появи ст. 8 Договору ВОІВ про виконання і фонограми, присвяченої виключному праву виконавців на розповсюдження, було з'ясовано, що принцип загального права виконавців на розповсюдження, супроводжуваний відповідними положеннями про вичерпання, одержав широке міжнародне визнання. Проте не було досягнуто єдності думок щодо обсягу цього права після першого продажу або іншої передачі права власності на примірник записаного виконання. Національні законодавства відрізняються з цього погляду. Відповідно до більшості юрисдикцій щодо примірника записаного виконання право на розповсюдження перестає існувати, тобто вичерпується, після першого продажу такого примірника. Не вирішено питання про те, чи має таке вичерпання відбуватися на національному, регіональному або міжнародному рівні.
Відповідно до ст. 8 Договору ВОІВ про виконання і фонограми:
«(1) Виконавці користуються виключним правом дозволяти доведення до загального відома оригіналу і примірників своїх виконань, записаних у вигляді фонограми, шляхом продажу або іншої передачі права власності.
(2) Ніщо в цьому Договорі не впливає на свободу Договірних Сторін визначати або не визначати умови, на яких вичерпання права, згаданого в пункті (1), застосовується після першого продажу або іншої передачі права власності на оригінал або примірник записаного виконання з дозволу виконавця».
Зазначена стаття допускає міжнародне вичерпання права. Договірні Сторони у своєму національному законодавстві можуть передбачати, що право на розповсюдження не застосовується до розповсюдження після першого продажу або іншого передання права власності на оригінал або примірники запису виконань відповідно до дозволу. При цьому перший продаж або передання права власності можуть бути здійснені в договірній стороні або в будь-якому іншому місці.
Право на здавання у прокат. Римська конвенція не містить будь-яких положень щодо прокату примірників записаних виконань.
Ст. 9 Договору ВОІВ про виконання і фонограми визначає: «Виконавці користуються виключним правом дозволяти комерційний прокат оригіналу та примірників своїх виконань, записаних на фонограми, як це визначено в національному законодавстві Договірних Сторін, навіть після їхнього розповсюдження, здійсненого виконавцем або за його дозволом».
Право на передачу запису виконання. Виконавцеві належить виключне право на передачу запису його виконання в ефір або по кабелю. Якщо фонограми та відеограми, які містять записи виконань, опубліковані з комерційною метою, допускають їх вільне використання для передачі в ефір або сповіщення по проводах, але з виплатою винагороди виконавцям і виробникам фонограм.
Право на доведення до загального відома запису виконання. Ст. 10 Договору ВОІВ про виконання і фонограми запроваджує нове право для виконавців - виключне право дозволяти робити свої записані виконання доступними для публіки: «Виконавці користуються виключним правом дозволяти доведення до загального відома своїх виконань, записаних у вигляді фонограм, по проводах або за допомогою засобів бездротового зв'язку таким чином, що представники публіки можуть мати доступ до них з будь-якого місця і в будь-який час за їхнім власним вибором».
Зазначене право включає доступ до записаних виконань по проводах або засобами безпроводового зв'язку. Таким чином, відбувається розмежування між розповсюдженням примірників записаних виконань у відчутній матеріальній формі, яка підпадає під дію права на розповсюдження, і доступом до фонограм через передачу.
Право доступу обмежене ситуаціями, коли представники публіки можуть одержати доступ до виконань з будь-якого місця і в будь-який час за їхнім власним вибором. Тобто доступність ґрунтована на інтерактивності і наданні доступу за запитом.
Зазначене право є умовою належного функціонування електронного ринку. Електронний або цифровий «магазин записів» можна порівняти з підприємством, що виготовляє записи або СD. Функції виготовлення і розповсюдження, властиві музичній промисловості й магазинам, що здійснюють роздрібну торгівлю записами, можуть бути втрачені із запровадженням бази даних, відкритої для публіки з метою прямого доставлення музичної продукції через мережі комп'ютерного зв'язку на домашні комп'ютери.
Виключне право, передбачене ст. 10 Договору ВОІВ про виконання і фонограми, запроваджує системи, які дозволяють одержати прямий доступ до записаних виконань. Вирази «можуть здійснювати доступ» і «з будь-якого місця і в будь-який час за їхнім власним вибором» безпосередньо охоплюють усі ситуації інтерактивності.
Проте є системи і послуги, ґрунтовані на певних технічних методах і програмованих структурах, що дають можливість здійснювати доступ до записаних виконань, який не є повністю інтерактивним. Такі послуги надають на підставі передплати. З погляду представників публіки, такі послуги є «близькими до інтерактивних». У багатьох випадках єдиною відмінністю між інтерактивними і «близькими до інтерактивних» послугами є час, необхідний для доступу. Як для представників публіки, так і для правоволодільців чим коротша затримка, тим ближча практика До тих послуг, які надають можливість негайного доступу. Мірою зростання технічних можливостей пристроїв для збереження інформації і мереж комп'ютерного зв'язку ці послуги, скоріше за все, набуватимуть дальшого розвитку. Вони можуть базуватися на використанні кабелю, комп'ютерних мереж або засобів безпроводового зв'язку.
Зазначена практика може суперечити нормальному використанню записаних виконань і необгрунтовано зачіпати законні інтереси правоволодільців. Окремі канали, пропоновані за передплатою, які не є частиною таких послуг, не викликають таких наслідків.
Надаване ст. 10 Договору ВОІВ про виконання і фонограми право зробити записані виконання доступними спрямоване на охоплення як прямих послуг, так і послуг, які мають аналогічну дію. Обидва види послуг відповідають критеріям, викладеним у зазначеній статті, оскільки представники публіки можуть мати доступ до записаного виконання з будь-якого місця і в будь-який час за їхнім власним вибором.
Право на ретрансляцію. Ретрансляція передачі - одночасний або поступовий випуск в ефір організацією мовлення передачі іншої організації мовлення. Виконавці мають виключне право на ретрансляцію свого виконання або запису виконання.