5.3. Перехід творів у суспільне надбання

Закінчення строку дії авторського права на твори означає їх перехід у суспільне надбання.

Твір, який став суспільним надбанням, може вільно, без ви­плати авторської винагороди, використовувати будь-яка особа, за умови дотримання особистих немайнових прав автора.

Відповідно до ст. ЗО (3) Закону України «Про авторське право і суміжні права» Кабінет Міністрів України може встановлювати спеціальні відрахування до фондів творчих спілок України за ви­користання на території України творів, що стали суспільним надбанням. Поки що зазначені відрахування Кабінет Міністрів України не встановив.

Глава 5 Передання майнових авторських прав

§ 1. Розпорядження майновими авторськими правами

1.1. Автор — твір — користувач

Використання творів пов'язане із проблемою пошуку балансу між інтересами автора, публіки та користувача. Автори створю­ють твори і вимагають визнання своїх прав на них, широка пуб­ліка хоче мати можливість користуватися ними безперешкодно, а користувач — неминучий посередник між автором і широкою публікою - хоче вести свої справи на найвигідніших умовах.

1.2. Матеріально-правові вимоги до договорів

Договори, предметом яких є відступлення майнових прав ав­тора, крім спеціальної регламентації підпорядковуються певним загальним правилам. Матеріально-правові вимоги стосуються згоди сторін, їхньої дієздатності, предмета договору й авторської винагороди.

Згода сторін. Використання творів можливе тільки за письмо­вої згоди автора. Це положення спрямоване на захист особистого немайнового права автора, зокрема права на оприлюднення твору.

Дієздатність сторін. Згода автора необхідна навіть коли автор твору у встановленому законом порядку визнаний недієздатним, за винятком тих випадків, коли він фізично не в змозі дати відпо­відну згоду. Це положення передбачає виняток, коли договір підписаний правонаступниками автора.

Предмет договору. Майнові права автора не залежать одне від одного. Відступлення права на публічний показ не тягне за собою відступлення права на відтворення. У тих випадках, коли договір включає певне відступлення одного із двох видів зазначених прав, його обсяг обмежують способи використання, передбачені дого­вором.

Авторська винагорода. Мудрість законодавця спрямована на те, щоб завадити автору необдумано відступати свої майнові пра­ва. Так, відповідно до ст. 33 (2) Закону України «Про авторське право і суміжні права» договір про передання прав на викорис­тання твору вважають укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоду щодо всіх істотних умов, у тому числі щодо розміру та порядку виплати винагороди.

1.3. Передання та перехід майнових авторських прав

Передання майнових авторських прав слід відрізняти від пе­реходу цих прав до іншої особи. Перехід — більш широке поняття, яке охоплює й ті випадки, коли авторські права переходять до іншої особи не з волі автора (спадкування, перехід прав на служ­бові твори, перехід прав на аудіовізуальні твори тощо).

1.4. Еволюція договірних відносин в Україні в галузі авторського права

Для авторського права традиційною є договірна форма взає­мовідносин автора з особами, які використовують результати його творчості, оскільки ця форма дозволяє найбільшою мірою забез­печити дотримання прав і законних інтересів автора. Авторський договір виділяють як самостійний різновид цивільного договору, що має власний предмет і певну специфіку.

Цивільний кодекс УРСР 1963 р. ЦК УРСР 1963 р. (розділ IV «Авторське право») не містив єдиного визначення авторського договору. Законодавець виділив два його типи: авторський договір про передачу твору для використання й авторський ліцензійний договір.

За авторським договором про передачу твору для використан­ня автор (або його правонаступник) передавав (чи зобов'язував­ся створити і в установлений договором строк передати) органі­зації твір для використання визначеним у договорі способом, а організація зобов'язувалася здійснити (або розпочати) викорис­тання твору в установлений договором строк, а також сплатити авторові (або його правонаступнику) винагороду, крім випадків, зазначених у законі (частина третя ст. 500).

За авторським ліцензійним договором автор (або його право­наступник) надавав організації право використати твір, у тому числі шляхом перекладу іншою мовою або переробки, в обумов­лених договором межах і на визначений ним строк, а організа­ція зобов'язувалася сплатити винагороду за надання цього пра­ва або за використання твору у формі, передбаченій договором, якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Україн­ської РСР або якщо сторони не домовились про інше (частина четверта ст. 500).

Відповідно до ст. 501 ЦК УРСР 1963 р. до авторських дого­ворів про передачу твору для використання належали:

• договір про видання або перевидання твору в оригіналі (ви­давничий договір);

• договір про публічне виконання неопублікованого твору (по­становочний договір), причому постановочний договір, що перед­бачав виплату одноразової винагороди, міг бути укладений авто­ром на один і той самий твір лише з однією організацією;

• договір про створення твору образотворчого мистецтва з ме­тою публічного виставлення (договір художнього замовлення);

• договір про використання у промисловості неоприлюднено­го твору декоративно-прикладного мистецтва;

• а також інші договори про передачу творів літератури чи ми­стецтва для використання будь-яким способом.

Типові авторські договори. У радянському законодавстві про авторське право існували типові авторські договори. Так, відпо­відно до ст. 503 ЦК УРСР 1963 р. типові авторські договори за­тверджувала Рада Міністрів УРСР або, за її дорученням, відповідні відомства та творчі спілки, крім випадків, коли законодавство Со­юзу РСР відносило затвердження цих договорів до відання Союзу РСР. Типові авторські договори мали силу нормативних актів, і будь-які умови укладеного з автором договору, що погіршували його становище порівняно з умовами, встановленими законом або типовим договором, вважали недійсними і замінювали умовами, встановленими законом або типовим договором.

Закон України «Про авторське право і суміжні права». За­кон України «Про авторське право і суміжні права» (у редакції від 11 липня 2001 р.) визначив: «Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторсь­ким договором» (ст. 31 (І).

Договорним відносинам присвячені такі статті Закону: «Пе­редача (відчуження) майнових прав суб'єктів авторського права» (ст. 31), «Передача права на використання твору» (ст. 32), «Дого­вори на право використання творів» (ст. 33), «Відповідальність за невиконання авторського договору» (ст. 34).

Цивільний кодекс України. Ст. 1107 (1) ЦК містить невичер­пний перелік видів договорів розпорядження майновими права­ми інтелектуальної власності, до якого увійшли:

• ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної влас­ності;

• ліцензійний договір;

• договір про створення за замовленням і використання об'єк­та права інтелектуальної власності;

• договір про передання виключних майнових прав інтелекту­альної власності;

• інший договір щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності.

У ст. 1072 (2) ЦК фігурують «авторські договори». Отже, положення ЦК не заперечують існування авторського договору.