Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
intel . vlas.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
880.13 Кб
Скачать

1.5. Взаємозв'язок спеціальних інститутів цивільного права, що опосередковують інтелектуальну діяльність та її результати

Історія розвитку авторського, патентного і подібного права знає чимало спроб консолідації (переважно в доктрині) різних видів права інтелектуальної власності. Нематеріальна природа об'єктів цього права, творчий характер діяльності щодо їх ство­рення, виключний характер прав і подібність процедури оформ­лення деяких із них на початку XX ст. лягти в основу прагнення створити єдиний інститут «виключних прав» (Й. Колер, 1900) та інститут «промислових прав і авторського права» (Ф. Альфред, 1904; А. Елькер, 1928). Нині на Заході поширена концепція права нематеріальних, або духовних, благ (А. Троллер, О. Ульмар та ін.)

Виявлення спільних рис у різних інститутів, що опосередко­вують сферу інтелектуальної діяльності, корисне для розвитку правової теорії, законодавства про правозастосування та вивчен­ня права. Проте цього замало для конструювання в системі ци­вільного права комплексного інституту, що опосередковував би всі форми творчої діяльності та правовий інститут охорони та ви­користання її результатів. Подібність та навіть тотожність функцій, наприклад, авторського та патентного прав не означає необхідності включення останнього до сфери авторського права в широкому розумінні. Між видами права інтелектуальної влас­ності є принципові розбіжності, що зумовлюють відокремлення їх як у системі цивільного права загалом, так і в рамках права інте­лектуальної власності.

Так, авторське право охороняє перш за все форму твору. Для визнання результату розумової праці об'єкта авторського права досить втілення його в об'єктивній формі. Для прямої ж право­вої охорони винаходу, корисної моделі або промислового зразка необхідний акт його кваліфікації компетентним державним ор­ганом.

§ 2. Юридична природа права інтелектуальної в/1асності

2.1. Поняття інтелектуальної власності

Інтелектуальна діяльність була властива розумним істотам від моменту їх появи. Проте в економічному обігу результати інте­лектуальної діяльності взяли участь тільки в кінці XVIII ст.

Перше згадування про інтелектуальну власність сягає часів Великої французької революції XVIII ст., коли поширення набу­ла теорія природного права. Відповідно до останньої все зробле­не людиною, чи то матеріальні об'єкти, чи то результати творчої праці, визнається її власністю. А сама людина має виключне пра­во розпоряджатися результатами власної творчої праці.

Поняття «інтелектуальна власність» стало терміном міжнарод­ного права 1967 р., коли його було вжито у Стокгольмській кон­венції про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ). У Бернській конвенції про охорону літератур­них і художніх творів 1886 р. це значення мав термін «результати інтелектуальної творчості».

Відповідно до ст. 2 Стокгольмської конвенції поняття інтелек­туальної власності охоплює всі права, пов'язані з інтелектуаль­ною діяльністю у виробничій, науковій, літературній і художній галузях.

Основу інтелектуальної власності становлять галузі ав­торського та патентного права, проте вони не вичерпують це по­няття, оскільки воно охоплює також право на торговельну мар­ку, комерційне найменування, географічне зазначення, комер­ційну таємницю.

Термін «інтелектуальна власність» застосовують у правових доктринах розвинених країн і в міжнародно-правових угодах, про­те внутрішнє законодавство більшості країн не містить поняття інтелектуальної власності.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]