2.6. Право на захист репутації автора

Автору належить особисте немайнове право перешкоджати будь-якому спотворенню, зміні його твору або іншому посяган­ню, здатному зашкодити його честі та репутації.

Зміст цього права полягає в тому, що при виданні, публічному виконанні або іншому використанні твору заборонено без згоди автора вносити будь-які зміни до самого твору, його назви і, крім того, до позначення імені автора. Заборонено без згоди автора додавати до твору при його виданні ілюстрації, передмови, після­мови, коментарі та будь-які пояснення.

Право на захист твору від спотворення виникає з моменту ство­рення твору.

Зміни, які вносять до твору, слід погоджувати з автором. При підготовці видання твору редактор не погоджує кожну зміну з автором, але остаточний варіант твору має бути ним схвалений. Так, в одній із конфліктних справ сценаристи, ознайомившись із режисерським сценарієм, виявили в ньому переробки, на які не могли погодитися. Кіностудія звернулася до авторів із прохан­ням не перешкоджати запуску режисерського сценарію у вироб­ництво. Автори погодилися на випуск фільму за умови заміни своїх прізвищ псевдонімами. Студія зобов'язалася зазначити в титрах фільму псевдоніми авторів і вибачилася перед ними.

Може виникнути ряд питань, пов'язаних із використанням класичних творів або за особливих обставин (наприклад, вико­ристання відомих картин у рекламній продукції), або для створення сучасних модифікацій. У зарубіжній практиці питання про те, чи було завдано шкоди честі та репутації автора при викорис­танні твору, віднесено до компетенції суду. Як приклад можна на­вести рішення Верховного суду Данії U 65/137. Одна з фірм грам­платівок записала музику романсу Ю. Свенсена «Венеціанська серенада», написаного в 1878-1880 роках, у ритмі сучасного танцю. Оригінальний текст романсу був замінений іншим (анг­лійською мовою), пісню виконав популярний співак. Суд оштра­фував винуватців і постановив знищити тираж грамплатівок.

Певне значення має для автора право контролювати окремі до­датки до твору (коментарі, передмови, ілюстрації тощо), бо ідея і форма їх вираження можуть пов'язуватися в уяві читачів з осо­бою автора твору. Іншого разу Чарлі Чаплін як кінорежисер заперечував проти внесення без його відома доповнень до його фільму (музичного супроводу). Паризький суд визнав, що зазначена музика «певним чином впливає на почуття глядача та здатна глибоко змінити його враження, тому слід задовольнити вимогу автора».

Право на захист репутації автора є дієвим засобом охорони його інтересів. Воно може бути застосоване при будь-якому порушенні авторського права, у тому числі спрямованого проти власника но­сія твору.

§ 3. Майнові права авторів

3.1. Загальні положення

Автору твору належать виключні майнові права на викорис­тання його твору в будь-якій формі і будь-яким способом відпо­відно до закону.

Крім випадків, зазначених законом, будь-які фізичні або юридичні особи можуть використовувати твір тільки за договором із правоволодільцем або іншою уповноваженою особою, у тому числі у ви­падках, передбачених законом, за договором з організацією управ­ління майновими авторськими правами на колективній основі.

Право на використання твору - це можливість авторів самим вирішувати всі питання, пов'язані з наданням третім особам до­ступу до творів і з їх використанням.

Майнові права не залежать одне від одного. Автор має стільки прав на використання твору, скільки існує способів можливої ек­сплуатації останнього, до того ж не тільки на момент створення, а й допоки його охороняє авторське право.

Договори, що стосуються авторського права, слід тлумачити обмежувально, що означає неможливість зробити висновок на користь контрагента автора про те, що йому були надані ширші права, ніж ті, що чітко зазначені в договорі.

Автор може перешкоджати не тільки використанню твору, здійснюваному без його дозволу, а й використанню твору на те­риторії, прямо не передбаченій дозволом або по закінченні стро­ку його дії.

Права на використання не мають обмежень або винятків, крім тих, які встановлені законом.

Дозвіл на використання твору передбачає право автора на одер­жання винагороди.

Виключні права на використання твору означають, зокрема, право здійснювати, дозволяти або забороняти:

• відтворювати твір (право на відтворення);

• розповсюджувати оригінал або примірники твору будь-яким способом, у тому числі шляхом продажу (право на розпов­сюдження);

• здавати у прокат оригінал або примірники твору (право на прокат);

• надавати оригінал або примірники твору в тимчасове корис­тування (право на надання в тимчасове користування);

• імпортувати примірники твору з метою розповсюдження, у тому числі примірники, виготовлені з дозволу володільця ви­ключних авторських прав (право на імпорт);

• публічно показувати твір (право на публічний показ);

• публічно виконувати твір (право на публічне виконання);

• сповіщувати твір для загального відома шляхом передачі за допомогою бездротових засобів або по дротах (кабелю) чи за допомогою інших аналогічних засобів (право на передачу в ефір і сповіщення кабельною мережею);

• доводити твір до загального відома (право на доведення до загального відома);

• повторно сповіщувати твір, якщо це сповіщення здійснює не первинна організація (право на ретрансляцію);

• перекладати твір (право на переклад);

• переробляти, аранжувати або іншим способом змінювати твір (право на переробку);

• інші дії, передбачені законом.

Розмір і порядок обчислення авторської винагороди за вико­ристання твору встановлює авторський договір, а якщо збір ви­нагороди здійснюють організації управління майновими права­ми авторів на колективній основі, - у договорах, укладених таки­ми організаціями з користувачами.

Розмір авторської винагороди не може бути нижчим за міні­мальні ставки, затверджені Кабінетом Міністрів України.

Права автора на одержання винагороди є невідчужуваними та переходять тільки до спадкоємців автора на строк дії авторського права.