2.2. Твори, які не є об'єктами авторського права

Законодавство передбачає певні випадки, коли твір не визна­ють об'єктом авторського права. Відповідно до ст. 10 Закону України «Про авторське право і суміжні права» не є об'єктами авторського права:

• повідомлення про новини дня або поточні події, що мають характер звичайної прес-інформації;

• твори народної творчості (фольклор);

• видані органами державної влади в межах їхніх повноважень офіційні документи політичного, законодавчого, адміністратив­ного характеру (закони, укази, постанови, судові рішення, дер­жавні стандарти тощо) та їх офіційні переклади;

• державні символи України, державні нагороди; символи та знаки органів державної влади, Збройних Сил України та інших військових формувань; символіка територіальних громад; симво­ли та знаки підприємств, установ та організацій;

• грошові знаки;

• розклади руху транспортних засобів, розклади телепередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відпо­відають критеріям оригінальності і на які поширюється право sui generis (особливе право).

Проекти символів і знаків до їхнього офіційного затверджен­ня розглядають як твори, що є об'єктами авторського права.

Офіційні документи, державні символи та знаки позбавлені правової охорони через їхню виключну значимість у суспільстві. Ці об'єкти фігурують як продукти, що створені від імені всього суспільства і є актами виявлення його волі. Нормативні акти за своєю природою призначені для інформування членів суспільства про певні правила поведінки, тому практично будь-яку форму доведення їх до відома публіки вважатимуть дозволеною.

Твори народної творчості. Твори народної творчості не є об'єк­тами авторського права через відсутність у них конкретного ав­тора. Виключення творів народної творчості з переліку об'єктів авторського права має на меті пропаганду відповідної національ­ної культури.

Разом із тим твір народної творчості може бути об'єктом ав­торського права, якщо його використання здійснюватимуть в особливому режимі. Ця норма дає можливість захисту національ­ного культурного надбання. Твори фольклору активно викорис­товують за межами країни походження, їхня комерційна експлу­атація може спричиняти спотворення.

Серйозність цієї проблеми визнано на міжнародному рівні. У результаті Стокгольмського перегляду (1967) до Бернської кон­венції про охорону літературних і художніх творів було внесене спеціальне положення (ст. 15 (4), яке дає можливість у деяких випадках захистити твори фольклору:

«Якщо автор неопублікованого твору невідомий, але є всі підстави вважати, що він є громадянином країни Союзу, за законодавством цієї країни зберігається право призначати ком­петентний орган, який представляє цього автора і правомочний захищати його права та забезпечувати їх здійснення у країнах Союзу.

Країни Союзу, які відповідно до цього положення здійснять таке призначення, повідомляють про це Генерального директора шляхом письмової заяви, яка містить повну інформацію про при­значений у такому порядку орган. Генеральний директор негай­но повідомляє про цю заяву всі інші країни Союзу».

У ряді держав передбачено особливі правові режими в межах авторського права для творів фольклору. Деякі держави (Болі­вія, Туніс, Чилі та ін.) уже запровадили спеціальні правила вико­ристання творів фольклору.

Повідомлення про події та факти інформаційного характе­ру. Вважають, що для того, щоб сповістити про певний факт, не потрібно творчих зусиль. Проте це не означає, що інтереси особи, яка підготувала інформаційне повідомлення, не можуть бути за­хищені правовими засобами взагалі. Так, при розповсюдженні повідомлень і матеріалів інформаційного агентства засобами ма­сової інформації посилання на інформаційне агентство обов'яз­кове. Особи, які розповсюджують інформаційні повідомлення, можуть також укладати договори про надання інформації. Проте всі ці норми не належать до авторського права.

Якщо ж автор не просто викладає певні факти, а й дає їм оцін­ку, пропонує коментарі, прогнози тощо, ці матеріали визнають об'єктами авторського права.