10.4. Питання самоконтролю

1. Дати визначення структури речовин в кристалічному стані та їх характеристика.

2. Вивести рівняння Вульфа-Брегга для дифракції рентгенівських променів і пояснити.

3. Яке застосування методу рентгенографії?

4. Суть методу рентгенфазового аналізу та його використання.

Література

1. Ковба Л.М., Трунов В.К. Рентгенфазовий аналіз. -М.: МГУ, 1976.-232 с.

2. Горшков В.Б , Тимашев В.В., Савельев В.Г. Методы физико-химического анализа вяжущих веществ М.: Высш. шк. ,1981.-335 с.

3. Хмельницкий Р.А. Современные методы исследования агрономических объектов. -М.: Высш. шк. ,1991.-256 с.

4. Гинье А. Рентгенография кристаллов. -М.: Физ. мат. лит., 1961.-604с.

5. Михеев В.И. Рентгенометрический определитель минералов. -М.: Науч.-техн. изд-во л-ры по геологии и охране недр, 1957.-868 с.

6. Михеев В.И., Сальдау Э.П. Рентгенометрический определитель минералов.-Л.:"Недра'',1965.-363 с.

11. Оптична спектроскопія

За допомогою спектроскопії вивчається якісний та кількісний склад електромагнітного випромінювання, поглинутого, емісійного, розсіяного або відбитого речовиною. Електромагнітне випромінювання, розкладене по довжині хвиль або по енергії, утворює спектр. За областями електромагнітного випромінювання спектроскопію розділяють на основні види:

- резонансна γ – спектроскопія, λ = 10^-10...10^-11 м,

- рентгенівська спектроскопія, λ = 10^-8...10^-10 м,

- оптична спектроскопія, λ = 10^-3...10^-8 м,

- радіоспектроскопія (до неї включається мікрохвильова, електронного парамагнітного резонансу та ядерного магнітного резонансу), λ = 10^-4...10^-2м.

Методи спектроскопії дозволяють визначати якісний і кількісний склад речовини, її будову, властивості та інші параметри в широких межах температур і тисків, в різних агрегатних станах, при низьких та великих концентраціях. В подальшому розглянемо лише оптичну спектроскопію як таку, що знайшла найбільшого застосування. За вивчаємими об'єктами оптична спектроскопія розділяється на атомну та молекулярну. Методами атомної спектроскопії визначаються елементи, із яких складається речовина, а в молекулярній спектроскопії - як ці елементи сполучені між собою в молекулу. Спектральний аналіз дає змогу визначати не тільки якісний, але і кількісний вміст окремих елементів в досліджуваній речовині, тому що інтенсивність спектральних ліній пропорційна концентрації відповідних елементів. Для спектрального аналізу характерна висока чутливість (10^-3... 10^-5 %), можливість одночасно визначати значну кількість елементів при дослідженні малої кількості речовини і достатня швидкість проведення досліджень.

Одним із вирішальних факторів, що сприяє вдосконаленню технології виробництва мінеральних і органічних (полімерних) в'яжучих, а також підвищенню експлуатаційних властивостей виробів на їх основі, є зниження кількості шкідливих домішок, які містяться у сировинних компонентах. Так, домішки сторонніх сполук, що містяться у вихідній цементній сировині в кількості від 0,001 до 0,1 % істотно впливають на процеси клінкероутворення та фізико-технічні властивості бетонів. У виробництві органічних в'яжучих домішкові сполуки, які входять у склад мономерів в кількості 10^-2...10^-4 % вирішально впливають як на процеси полімеризації, так і на властивості полімерних матеріалів.

В силу своєї високої роздільної здатності різні методи спектрального аналізу все більше впроваджуються в практику визначення хімічного складу речовин і дослідження їх будови.