5

Психологічні основи індивідуалізацій

та диференціацій навчання

Наведемо приклади несприятливих навчальних ситуацій, у яких виникають труднощі для учнів із слабкою нервовою системою.

1. Довга напружена праця (як домашня, так і на уроці); слабкий швидко втомлюється, втрачає працездатність, починає помилятися, повільніше засвоює матеріал.

2. Відповідальна самостійна, контрольна чи екзаменаційна робота, що вимагає емоційного нервово-психічного напруження, особливо тоді, коли її виконання обмежене часом.

3. Ситуація, коли вчитель у швидкому темпі ставить запитання і вимагає негайної відповіді.

4. Робота в умовах, коли вчитель задає несподіване запитання і вимагає на нього відповісти усно; для слабкого сприятливіше давати відповіді у письмовій формі, а не в усній.

5. Робота після відповіді, яку вчитель оцінив негативно; тоді учень довго переживає це і не може включитися у роботу.

6. Робота в ситуації, що вимагає переключення уваги, відволікання на репліки вчителя, відповіді чи запитання однокласника.

7. Ситуація, що вимагає розподілу уваги, переключення з одного виду діяльності на інший, наприклад, коли під час появлення вчитель одночасно опитує учнів пройдений матеріал, використовує різноманітний дидактичний матеріал – карти, слайди, підручники, змушує робити записи в зошиті, відзначати на карті, слідкувати за підручником тощо.

8. Робота у неспокійній обстановці, коли учні голосно розмовляють, а вчитель втратив контроль над ситуацією.

9. Робота після різкого зауваження вчителя, після суперечки з приятелем, однокласником тощо, бо такий учень довго переживає це і не може зосередитися на виконанні навчальних завдань.

10. робота у запального, нестриманого педагога.

11. На уроці необхідно засвоїти великий обсяг різноманітного за змістом матеріалу.

Які ж навчальні ситуації сприятливі для учнів із слабкою нервовою системою?

1. Ситуації, що вимагають монотонної роботи, наприклад, коли треба розв’язати велику кількість задач одного типу чи виконати кілька подібних вправ.

2. Учні легше діють за наперед заданою схемою, зразком, алгоритмом.

3. Ситуації послідовної та планомірної роботи.

4. У ситуаціях, коли передбачається попередня підготовка до роботи; вони люблять складати плани своєї роботи, навіть у письмовій формі.

5. Випадки, коли треба виявляти розуміння та знання предмету поза шкільною програмою (і у цій ситуації слабкі схильні самостійно проникати у більш глибокі зв’язки у навчальному матеріалі; вони здатні до систематизації знань).

6. Різноманітна наочність (графіки, схеми, малюнки, діаграми, таблиці) полегшує їм навчальну діяльність. Коли вчитель вимагає наочного опису чи зображення, вони виявляють свою перевагу над сильними.

7. Слабкі схильні ретельно контролювати виконання навчального завдання та перевіряти отримані результати.

Назвемо правила роботи з учнями із слабкою нервовою системою.

1. Не ставити слабкого в ситуацію несподіваного запитання і швидкої відповіді на нього. Потрібно дати учневі достатньо часу для обдумування і підготовки відповіді.

2. Бажано пропонувати учневі давати відповідь не усно, а у письмовій формі.

3. Не можна давати для засвоєння нового матеріалу обмежений час, особливо, коли цей матеріал великий за обсягом, складний і різноманітний за змістом. Педагог наперед повинен розчленувати його на окремі інформаційні частини і подавати їх поступово, у міру засвоєння.

4. Краще не змушувати відповідати новий, тільки що засвоєний на уроці матеріал. Потрібно відкласти опитування на наступний урок, давши можливість учневі вивчити його вдома.

5. Шляхом побудови правильної тактики опитувань і заохочень (не тільки оцінкою, але і зауваженням типу «відмінно», «добре», «молодець») потрібно формувати в нього впевненість у своїх силах і знаннях. Ця впевненість допоможе йому в екстрених, стресових ситуаціях, наприклад, самостійної чи контрольної роботи, олімпіади, іспиту.

6. Варто обережно оцінювати невдачі учня, адже він сам важко переживає їх. Навпаки, треба висловити співчуття і розуміння цьому учневі.

7. під час відповіді потрібно дати час для перевірки і виправлення помилок чи неточностей.

8. Варто якнайменше відволікати такого учня, старатися не переключати швидко його увагу, створювати спокійну обстановку.

Так, для учнів із слабкою нервовою системою можна використати наступні прийоми.

1. Швидку втомлюваність компенсують частими перервами для відпочинку, оптимальною організацією діяльності, режимом дня.

2. недостатню зібраність і схильність до відволікання уваги посиленим контролем та перевіркою роботи після виконання.

3. Повільний темп розумової роботи компенсують ретельною попередньою підготовкою до роботи, що дає можливість слабким на перших її етапах випереджати сильних.

4. Попередня підготовка, глибокий всебічний аналіз та обдумування інформації, яка засвоюється, її систематизація, складання плану відповіді дозволяє слабким дещо зменшити нервово-психічне напруження, яке виникає у них у відповідальні моменти їх навчальної діяльності (контрольна робота, екзамен).