_{Тема: «Повітря робочої зони. Вентиляція і освітлення виробничих приміщень»}

Суттєвий вплив на стан організму працівника, його працездатність здійснює мікроклімат (метеорологічні умови) у виробничих приміщеннях, під яким розуміють клімат внутрішнього середовища цих приміщень, що визначається діючою на організм людини сукупністю температури вологості, руху повітря та теплового випромінювання нагрітих поверхонь.

1. Основні параметри мікроклімату робочої зони.

Робоча зона – це простір висотою 2 м над рівнем робочої поверхні.

Метеоумови в робочій зоні приміщення визначаються ГОСТ 12.1.005-88 “Общие санитарно - гигиенические требования к воздуху рабочей зоны”.

До основних параметрів відносяться: температура, відносна вологість, швидкість переміщення повітря, барометричний тиск.

Оптимальні мікрокліматичні умови – це такі параметри мікроклімату, які при тривалому і систематичному впливові на людину забезпечують нормальний тепловий стан організму без напруги у порушення механізмів терморегуляції.

Нормуються в залежності від категорії робіт по важкості та періоду року.

Оптимальні норми мікроклімату застосовуються для приміщень, де праця людей не пов'язана з застосуванням обладнання, що потребує великих енергетичних витрат, або випромінює значні енергетичні потоки. Вони повинні підтримуватися приміщеннях, пов'язаних з виконанням нервово - емоційних робіт, що потребують підвищеної уваги (диспетчерські, бухгалтерії, лабораторії ).

Допустимі мікрокліматичні умови – це такі показники мікроклімату, які при тривалому і систематичному впливі на людину можуть спричинитися до дискомфортного тепло почуття, що обумовлено напруженням механізмів терморегуляції, але які не виходять за межі фізіологічних можливостей людини.

Допустимі норми мікроклімату застосовуються для приміщень, де теплові надлишки перевищують 23Дж/(м³с). Це виробничі дільниці і цехи де встановлене технологічне обладнання, яке живеться тепловою або електричною енергією.

Температуру повітря у виробничих приміщеннях визначають за допомогою звичайних ртутних і спиртових термометрів. В приміщеннях, де є значні джерела променистого тепла, для більш точного визначення фактичної температури повітря застосовуються подвійні термометри, які складаються з двох термометрів – один з зачорненим термобалоном, а другий – з посрібленим. Посріблений відбиває променисте тепло і реагує на конвективне. а зачорнений – реагує на променисте. Фактичне значення визначається за виразом:

t = t_c – k( t_ч – t_c),

де k – константа приладу (наводиться у паспорті або інструкції до приладу).

Швидкість руху повітря в приміщенні вимірюється приладами: анемометрами, термоанемометрами.

Відносну вологість повітря визначають стаціонарними або аспірацій ними психометрами. Психометри складаються із сухого і вологого термометрів. За різницею їх показників , користуючись психометричною таблицею, визначають відносну вологість.

Атмосферний тиск вимірюється за допомогою барометрів анероїдів. При необхідності реєстрації параметрів мікроклімату протягом часу використовують самописні прилади: термографи, гідрографи, барографи та ін.

2. Класифікація шкідливих домішок.

Класифікацію шкідливих речовин дає ГОСТ 12.1.005-88, а також СН 245-71 “Санитарные нормы проектирования промышленных предприятий”. Ці документи встановлюють граничні і допустимі концентрації шкідливостей (ГДК),мг/м³.

ГДК – це така концентрація шкідливостей, котра не викликає помітного шкідливого впливу на організм людини протягом всього часу її трудової діяльності. ( Встановлено ГДК для понад 3 тис. найменувань шкідливостей).

За величиною ГДК в повітрі робочої зони , шкідливі речовини поділяються на 4 класи небезпеки (ГОСТ 12.1.007-76):

1. надзвичайно небезпечні – до 0,1мг/м³ (ртуть, свинець, озон)

2. високо небезпечні – від 0,1 до 1 мг/м³ ( кислоти сірчана, соляна, хлорна)

3. помірно небезпечні – від 1 до 10 мг/м³ (метиловий спирт, ксилол, толуол)

4. мало небезпечні – менше 10 мг/м³ ( аміак, вапно, доломіт).

Крім того речовини поділяються на :

• Токсичні, що розчиняються в біосередовищі людини. Вирішальне значення має хімічний склад речовини і не має значення її агрегатний стан

• нетоксичні, що не розчиняються в біологічному середовищі людини.

Вирішальне значення має розмір (дисперсність) пилу, форма частинок, агрегатний стан речовини.

Пил поділяють на:

• дрібний – до 5 мкм. Він найбільш небезпечний, бо здатний літати в повітрі, дуже погано змочується водою, в потоці повітря, газу утворює аерозолі.

• середній – від 5 до 10 мкм.

• грубо дисперсний - > 10 мкм. Він найменш небезпечний, швидко осідає на предмети. Пил що осів , має назву аерогель.

Пари та гази поділяють на :

• подразні – хлор, аміак,

• отруйні – ртуть, бензол,

• задушливі – вуглекислий газ, метан, азот.

3. Заходи забезпечення чистоти повітря

До них належать:

1. Механізація і автоматизація виробничих процесів. Найважливішим при цьому є те, що людина виводиться з небезпечної зони, а застосування роботів, телемеханіки не тільки підвищує продуктивність, але і покращує умови праці.

2. Застосування технологій, які виключають утворення шкідливостей (заміна токсичних речовин на нетоксичні, перехід з твердого та рідинного палива на електричне високочастотне нагрівання, пилоподавлення водою тощо).

3. Застосування вентиляції, раціонального опалення, кондиціонування повітря. Питання застосування вентиляції і методи розрахунків будуть розглянуті далі. Щодо опалення і кондиціювання повітря, до найбільш поширених відносять системи:

• водяного опалення - найбільш ефективні в санітарно-гігієнічному відношенні;

• парового опалення - влаштовують головним чином на підприємствах, де використовують пару для виробничих потреб;

• повітряного опалення - завчасно нагріте повітря подають приточними вентиляційними каналами або опалювальними агрегатами, встановленими на колонах або стінах приміщення на висоті 3-4 м.

• ккондиціювання повітря - це утворення та автоматичне підтримування в приміщенні, незалежно від зовнішніх умов, стабільних значень температури, вологості, чистоти і швидкості переміщення повітря, відбір сторонніх запахів, іонізація повітря.

4. Застосування - засобів індивідуального захисту.

5. Очищення повітря в промислових установках.