16.3 Оцінка вибуття оборотних активів.

Оборотні активи - оборотні засоби, використання яких, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому, які призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи дванадцяти місяців.

Види вартісних оцінок:

історична собівартість - сума сплачених грошових коштів, їх еквівалентів, або вартість компенсації на момент придбання;

поточна собівартість - сума грошових коштів, яка була б сплачена в разі придбання такого самого активу на поточний момент;

• вартість реалізації - сума грошових коштів, яку можна отримати в певний момент шляхом продажу оборотного активу.

Серед перелічених пріоритетною визнано оцінку оборотних активів підприємства за історичною (фактичною) собівартістю.

Значну частину оборотних засобів становлять запаси, які можуть оцінюватись за двома оцінками:

1. Собівартість (первісна вартість) запасів - це витрати на придбання, переробку, доставку до їх теперішнього місцезнаходження та приведення їх у теперішній стан.

Первісна вартість сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, купованих напівфабрикатів - формується на стадії їх придбання, транспортування цих запасів до моменту передачі у виробництво, незавершеного виробництва, на стадії виробництва продукції.

Первісна вартість готової продукції вважається сформованою в той момент, коли завершується її виготовлення та відбувається передача з цеху на склад.

2. Чиста вартість реалізації (можлива ціна продажу) запасів - це вартість, за якою продаж тих чи інших запасів є можливим у разі втрати ними певних властивостей, внаслідок чого їх собівартість може виявитися відшкодованою не повністю. Розраховується чиста вартість реалізації як різниця між очікуваною ціною реалізації та очікуваними витратами на завершення їх виробництва та реалізацію.

Оцінка запасів здійснюється методами:

• Метод ідентифікованої собівартості застосовується до запасів, які використовуються для виконання спеціальних замовлень та проектів, чи які не можуть бути замінені один одним.

• Метод оцінки за середньозваженою собівартістю застосовується для запасів, однакових за призначенням і споживчими характеристиками. Середньозважена собівартість визначається як відношення сумарної вартості таких запасів до сумарної їх кількості у фізичних одиницях.

• Метод ФІФО передбачає, що запаси, використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство. Основним недоліком є вплив зовнішніх економічних чинників на показник валового прибутку підприємства.

• Метод нормативних витрат передбачає визначення собівартості одиниці продукції за статтями витрат на основі діючих норм витрат, які встановлені підприємством з урахуванням рівня використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін.

• Метод оцінки за ціною продажу ґрунтується на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього процента торговельної націнки товарів. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари.